Ще вчора я ходила в ліс до джерела і на гору за ягодами і травами. Там було гаряче, і лише гірський вітер деякою мірою полегшував ситуацію. А взагалі, як і жара, для Східниці характерні проливні дощі, затяжні дощі, зливи й інша різноманітна вологість.
Хто не знає: Східниця - селище на півдні Львівської області, всього 2,5 години від головного вокзалу Львову. Навколо - гори і ліси, що славляться своїми мінеральними водами. Саме заради цих вод і приїздить більшість туристів. Це також зручна локація для подальших поїздок - поряд знаходяться Тустань, Борислав, Дрогобич, Трускавець. Недалеко і до вищих гір. Саме в таку поїздку я і вирушила одного із днів)
Підйом о 5ій годині ранку. Бігти з гори, щоб (скільки ж вже можна?) не запізнитись. Потім ми їхали, туман з густого розсіювався, і дерево освітлювались вранішнім сонцем. Спершу верхівки, потім стовбури. Дорога вибоїста. Після Сколе почались дійсно високі гори, дійсно густі ліси. Вони виглядали, як щітка :) Ми зупинялись подивитись на Боржаву. Зупинялись у с. Пилипець і ходили до водоспаду Шипіт. Саме Шипіт - це те, що вразило мене найбільше. Біжуча вода, її шум і прохолода. Навколо панувало зачарування цієї водою. Тут я знайшла ожинове вино і окарину :) І я б хотіла приїхати туди знову, на довше.
Кінцевою точкою маршруту було озеро Синевир, заради якого, власне, і затіювалась вся поїздка. Озеро красиве і спокійне. Однак в моїй голові на той час уже панувала втома. Ми довго їхали і часто зупинялись. На вулиці і в автобусі була спека. Та всі точки зупинок були короткими - більше за коротший час. І хоча загалом додому ми повертались втомленими і сонними, але й радісними. Поїздка була чудова.
Що ж до подорожування взагалі, то сама відпустка в горах дещо не збігалась із запланованим попередньо. Яскраво сформувались конкретні висновки щодо подорожування взагалі. Може комусь також будуть корисними:
1. Брати лише найнеобхідніше. І хоча у мене була зручна валіза, і їй нічого не заважало знаходитись в кімнаті, але більшість речей просто не використовувалась. Мені знадобилась всього одна книжка, одні шорти і джинси (коли випав дощ), одне плаття, один светр-накидка, чотири футболки, в одній з яких я спала. Все.
Звичайно, в міських умовах є сенс брати одяг для спеціальних подій, якщо такі заплановані або плануються, але для всього іншого необхідний мінімум речей.
2. Брати по максимуму продуктів, якщо подорожуєте на одинці і на короткий термін. Я їхала сама і на тиждень. Довелось купляти олію, крупи. На щастя сіль і цукор були у господарів. Чай замінювала трав'яним, щойно зібраним у горах: чабрець і м'ята. З усього купленого реально використовувались овочі, а все інше майже невикористаним поїхало додому.
Виходить, що був сенс взяти 2-3 чашки рису і гречки, трішки олії, сіль/цукор. Не забути про рушники і пробники/міні-версії косметики ;)
3. Розвідувати місцевість. І хоча в вашому рідному місті нарізування кіл навколишніми парками, вулицями і садами може здатись дивним, в місцях туристичного відпочинку це вже стало нормою. Буде корисно знати, де росте чорниця, ожина, чабрець, іван-чай, м'ята, де б'є джерело, де можна в тиші посидіти у лісі. Розвідуйте також навколишні села і містечка.
о. Синевир
4. Знати Україну. Випливає з попереднього. Уявляєте, ми були в дорозі до кінцевої точки 10 годин. 10 чудових довгих годин, розбавлених зупинками і постійною оповіддю екскурсовода. По-перше, захоплююсь людьми з такими знаннями, з вмінням ці знання поєднати, систематизувати і видати у цікавій формі. По-друге, наша Україна надзвичайно цікава. Подорожування мотивує подорожувати більше, дізнаватись більше, знайомитись і спілкуватись більше. І це дуже добре. Це мотивує рухатись. Це допомагає знати людей і розуміти їх.
P.S. Хочу у гори. В довгий похід. І просто там пожити :)
Всім добра і подорожей!
Немає коментарів:
Дописати коментар