Знову про Вільху. Fearn

У волшебного королевства
На воротах стояли стражи:
Охраняли от копий вражьих,
Начищали щиты из стали,
И ворота не открывали.

А пришедшим к тому королевству
Три вопроса всегда задавали,
Что ответа вовек не имели:
Вопрос первый ‐ о тайне защиты,
А второй был ‐ о сущности силы,
Третий был ‐ о порогах тайных.

Не пускали, как было известно,
Стражи путников юных, случайных, ‐
Кроме тех, кто проклятия ведал,
Кто пришел сюда с черной веткой,
Все ответы найдя ‐ в Трех Царствах.
Ольха - Fearn. Алина Кулаковская

Першу статтю можна переглянути тут.

17.04.2017
Зараз закінчення 4-го дня Luis, однак мені вже не терпиться попрацювати із Вільхою. Думаю писати статтю протягом чотирьох днів проживання Fearn. Тим більше, що попередня стаття дуже куца, а Fearn заслуговує куди більшої уваги.

Отож, що ми пам'ятаємо із першої статті?
Fearn - дерево, що поєднує дуальності: вогонь і воду, чоловіче і жіноче. Fearn також поєднує світи. Тут велика увага приділяється її кореням - це власне точка поєднання стихій, вхід до світу "темних" фейрі, тенета для утоплеників. Волога, Потойбіччя.. а отже - можливість взаємодіяти. До того ж саме корені є світом "темряви", тобто - підсвідомого і інського. А значить - робота із страхами, глибинними комплексами, але й черпання сил. Натомість крона показує наслідки сполохання фейрі - у небо здіймаються ворони. Ворони, а отже десь поруч Моррігу. Або ж Бран, дослівно. Бран - це захист, але не пасивний - активний: він сам пішов у бій за свою сестру, характеризувався запальним характером, а потім його голова захищала Британію від Франції. Фактично - мала попередити про наступ, а отже - отримує аспекти захисту і віщування. До того ж, закопування голови, тіло якої вже померло, - це також спуск у Потойбіччя. Допомога предків (Бран був предком у відношенні до наступних поколінь британців).Також атрибутом Брана є магічний котел переродження, здатний оживляти мертвих.
Livinglibraryblog також пише, що вільха-дерево часто використовується для захисту і ворожіння.

Вільха тісно пов'язується із воїном і мисливцем. Вона - також цілитель і шаман. Вільха представляє безліч аспектів дії і руху. Усі ми в якісь моменти нашого життя проходили шлях воїна. Ситуація складається так, що або ми приймаємо виклик і боремось, або ні, але тоді вже обставини змушують нас до боротьби. Саме боротьба стимулює наше зростання і розвиток.

Той, хто завдає рани, повинен вміти їх лікувати. Кельти лікували вільхою рани, виразки, інфекції, туберкульоз.

Витяги із гарної статті:
Зелений барвник із листя - для одягу фейрі, червоний - колір Потойбіччя у кельтів.
+ Котел переродження Брана = матка. Символ народження, життєдайної сили.
Пов'язують також із Гекатою.

Вільха асоціюється із воїном. - http://www.celticjewelry.com/celtic-culture/alder-april/

24.04.2017
Щодо досвіду переживання. Боротись, іти вперед, "на барикади", брати сили, коли їх вже ніби не повинно б бути - це також про Вільху. Це також піднесеність духу, впевненість у собі і в тому, що все буде добре, обставини складуться саме так, як треба.

Береза. Beithe / Beth

Із понеділка беру участь у проживанні Огаму - скучила за цим) От і добрались руки внести деякі корективи і дещо додати до моєї першої статті про Березу:  http://dragomyra.blogspot.com/2014/08/beth.html. Однак на написання повноцінної гарної і цікавої статті мене хватає. Натомість є думки-медитації до Beith:

Шепочуть: "Де твоя сила? Де твій шлях?" Вітер гойдає гілля. Світанок. Твоя впевненість поведе тебе, а я буду поруч. Твої корені тут, із нами. Твій вияв - дія. 

Відносно спостережень:
1. Лише зараз прийшло розуміння, що жоден початок не відірваний від того, що йому передувало. У медитаціях в "Лестница Огама" А. Кісєльова говорить про Березу як про зародження, імпульс, енергія, що зароджується із нічого. Це дуже схоже до ситуації з Тисом, однак Тис - це затухання процесу і саме небуття. Натомість Береза - сам момент зародження нового. Увага! Щоб почалось щось нове, йому потрібно відвести місце, а це значить попрощатись із чимось.
Береза також про активність і впорядкованість. Про розуміння себе і власних внутрішніх процесів. Вона вестиме й охоронятиме, але - знову ж таки - в процесі може статись, що буде необхідно ставити пріоритети.
2. Між світами. Це також було новим. Однак у багатьох джерелах є вказівка на "потойбічність" Берези, а точніше - перебування у двох світах. Мені подобається порівняння із дволиким Янусом у "Alchemy of alphabets" - він стоїть на порозі минулого і майбутнього і його лика звернені в обидві сторони. Так само Береза дивиться і у наш світ, й у світ прихований.
3. Шаманське дерево. Це і плавно витікає з попередніх двох (перебування на межі і функція провідника і охоронця), і маємо теж такі записи у різних (сучасних) джерелах (щось старіше, автентичні матеріали, ще не перевіряла).
4. Конкретно зараз, поки пишу, маю враження, що Береза - лагідна і добра. Вона справді захищає, в тому числі - від злих духів, а також емоційно. Однак в цьому захисті немає агресивності. Це щось ніби як курчата збираються під крилами мами-курки і їм там добре, тепло і затишно. Взагалі жодної агресивності не відчутно. Мабуть, до такої енергії негатив просто не чіпається - розчиняється десь там, не "долітаючи".

Насправді дуже важливо бути "тут і зараз", заземлятись, бачити, спостерігати. Зараз у колі зору радість, сила і пробудження. Вчуся заново бачити "повну" картинку, не окремі фрагменти навколишньої дійсності, як от птаха, білка, слід чи стежка під ногами. Натомість бачити усе це разом: як сонце "підсвічує" ще нерозкриті листочки, як уся трава між деревами світиться, яке блакитне небо, які чудернацькі вигини у яблунь біля мого будинку, асфальт, автомобілі, і цей простір дерев, трави і сонця. Усе разом. Тоді згадується дитинство і як ми шаленіли, бігаючи саме поміж деревами, вилазили на них і були уважними до дрібниць, помічаючи при цьому усю картинку. Звичайно, що описується це в такий спосіб лише зараз, тоді навряд чи про такі речі думалось. Сьогодні був увесь_день_на_вулиці, робота із квітами в саду, горобці на даху, які цвірінькали про щось своє, а ми їх слухали, бійка горобця і горихвістки прямо в повітрі у мене над головою (це було: нічого собі весна у птахів :) ), пуп'янки квітів, "бубочки"-брунькки дерев, голубе, рожеве, сонячне, вогненне небо і туман у низинах. А ще захід сонця за вільхи, спуск на спочинок величезного розпеченого диску.