Франсуаза Леру. Друїди. Нотатки

Хороша книга, зосереджена на розгляді традицій кельтів і, зокрема, функцій друїдів у кельтському суспільстві шляхом аналізу міфологічних і історичних даних. Але оскільки тут є також надзвичайно цікава передмова Н. Широкової, то наводжу й деякі історичні дані. Щодо розгляду історичних періодів зверталась до Вікіпедії.

Ірландський епос не є ціліснним і складається із 4 циклів:
- міфологічний цикл;
- уладський цикл;
- історичний (королівський) цикл;
- цикл Фіна.
Перша редакція саг - VII - VIII ст. н. е. Найдавніший збережений рукопис датується ХІ-ХІІ ст.
В ХІ-ХІІ ст. - в Ірландії працює понад 100 скрипторіїв.

Залізна доба - 1200 р. до н.е. - 340 р. н.е.
* Культури племен, які існували поза древніми державами, створеними в часи палеоліту і бронзової доби.
* Деякі вчені закінчення залізної доби датують І ст. до н.е., коли в римських істориків з'являються повідомлення про племена Європи.
* Перше залізо - метеоритне - вважалось даром богів.
* У Прикарпатті мешкали фракійці.

Кінець VII-VI ст. до н.е. - "князівські поховання" - гальштат. Район верхнього Рейну, верхньої Австрії, Баварія, Богемія. Особливість: поховальні камери викладені деревом, всередині часто розташовувались чотирьохколісні вози.
VI ст. до н.е. - відбувається зміщення центру поховань: район верхнього Рейну, південно-західна Германія, Швейцарія, Бургундія. Яскравий приклад - курган в Віксі, захоронення так званої "гальштатської княгині", знайдений у 1953 р.
V ст. до н.е. - експансія в райони Європи, північний захід, середня течія Рейну і басейн Марни. Початок латенського періоду (500 р. до н.е. - 100 р. н.е.)- над поховальними камерами насипались курани, згодом - створювались грунтові могильники.

Гальштатська культура - 900 - 400 рр. до н.е.
Створена на основі культури полів поховальних урн (1300 - 750 рр. до н.е.). Попередня культура - культура курганних захоронень (1600 - 1200 рр. до н.е.)
Кельти: валлійське Y Celtiaid, ірландське na Ceiltigh, гаельське Ceilteach.

Латенська культура - V-I ст. до н.е. (кельто-дако-фракійська культура)
* Поселення і захоронення: Бібракта, Алезія (1 тис. до н.е. - IVст. н.е.)
* Котел з Грундеструпа - кельтський орнамент, фракійська технологія; висота 42 см, діаметр 69 см.
* Будівництво гальської стіни - дерев'яні клітки, заповнені каменем і землею, обкладені каменем і цеглою.
* Будинки: прямокутні наземні споруди, стіни споруджені з гілок, обмазаних глиною, солом'яні дахи АБО округлі землянки із такими ж стінами і дахами. Пізніше споруджувались домівки із подвійними утепленими стінами.
* Захоронення трупів поруч із кремацією. У захороненнях залишають зіпсовані предмети побуду, зброю. Зброя в основному залізна.
* Предмети побуту: колюча і ріжуча зброя, вози, гончарний круг, торквеси, фібули, плуги, монети виробляли греки і римляни, орнаменти з рослинними, тваринними і геометричними мотивами.
* Культ мертвої голови.
* Боги:
Цернуннос, бог достатку. Існує понад 50 його зображень римської доби (більшість із них на території Північно-Західної Франції).
Херн-Мисливець - це герой англійського фольклору, пов'язаний із Віндзорським лісом. Це привид з оленячими рогами. Можливо, місцева іпостась Цернунна. Вперше згадується у Шекспіра ("Віндзорські насмішниці", 1597 р.)
Зелена людина - мотив у мистецтві раннього середньовіччя. Декоративний архітектурний орнамент. Знаходять у багатьох культурах по всьому світу. Є символом відродження. Подекуди зустрічаються мотиви "зелених жінок", котів, левів, демонів. У кельтів існувало божество на ім'я Вірідіос, яке дослівно перекладається як "Зелена людина".
Гальські боги:
Тараніс (грім). Символ - колесо, блискавиця. Людські жертви через спалювання у кошиках.
Тевтат, бог війни. Його символ - кабан. Людські жертви через утоплення в бочках.
Езус від esu, "добрий бог" (ірландський відповідник - Дагда), символ - бик. Жертви через повішання на деревах. Ж.-Ж. Атт вважає Езуса пов'язаним із родючістю і збором врожаю, а Цернунна - більш темною постатю із світу лісу й світу померлих. Характерними для нього є буддійська поза, оленячі роги, зображення змії і гривни.
Епона - богиня коней, культ сонця.
Вепр в цей час символізував духовну владу, а ведмідь - світську.
Неметон - святилище.
Друнеметон - священний ліс, де відбувались священні збори всього поселення.
"Ліс і святилище є абсолютно еквівалентними поняттями, і друїди, за словами Лукана, здійснювали богослужіння саме в лісі. [...] Кельти якнайтісніше пов'язали себе із лісом - чи то щодо вибору етнонімів (ебурони - "люди лісу", відукасси - "ті, що борються деревом"), чи щодо розташування найбільших святилищ (ліс Марселя, знищений Цезаром, на який зводив наклепи Лукан; святилище в Англезі знищене римлянами), або через введення символу лісув міфи. Ліс навіть міг бути "містом": дім Амбіорікса, як вказує Цезар, "стояв у лісі, оскільки взагалі галли для захисту від спеки будують свої житла у більшості поблизу лісів і рік."

Єдиний із відомих континентальних друїдів, згідно Цицерону, це Дівітіак. Цезар хвалить його відданість народу.

Друга половина І ст. - повстання Британії, Боудікка, Бібрака, о. Мона - святилище, було зруйновано римлянами під керівництвом Пауліна Светонія (60 р.).
Про зруйнування о. Мона пише Тацит:
"На березі  у повному озброєнні стояло вороже військо, серед якого бігали жінки, чхожі на фурій, в траурних одежах, простоволосі, вони тримали в руках запалені смолоскипи; друїди, що були тут же ж, з піднятими до неба руками возносили богам молитви і вивергали прокляття. Новизна цього видовища приголомшила наших воїнів, і вони, немов закам'янілі, підставляли нерухомі тіла під удари, що сипались на них".

Пліній пише, що "друїд" - власна назва, запозичена від грецького drus, "дуб". Натомість гальський дуб - це dervo, яке не має зв'язку із druis, "друїд".

Ритуальні і магічні техніки друїдів:
1. Хрещення / наречення.
2. Накладення гейсів (заборон).
3. Читання знаків і творення пророцтв.
4. Омела.
5. Гадання на зміїному яйці для розв'язання суперечок.
6. Зільництво. Вважалось, що цілющі трави походять із тіла Міаха, сина Діана Кехта.
7. Еліксир забуття.
8. Техніки лікування: криваве цілительство (хірургія), лікування рослинами, магічне лікування.
9. Джерело здоров'я.
"Й занурювались у джерело, вражені насмерть бійці, а виходили з нього неушкоджені. Повертались до життя вони, завдяки могутності заклинань, що співали навколо джерела четверо цылителів".
"Інше ім'я цього джерела - Острів Рослин. оскільки Діан Кехт клав у нього по трохи кожної трави, що росте в Ірландії".
Друїд піктів Дростан використовував іншу техніку: необхідно зібрати молока від 140 білих корів і наповнити ним яму посеред пагорбу бою. Ті, хто зануриться в неї, будуть зцілені. В інших джерелах згадуються для цієї цілі 120 білих безрогих корів.
10. Тис, сліпота друїдів.
Тис використовувався для гадання, для пошуків схованого. Так король Еохайд шукав свою дружину Етайн. Друїд вирізав 4 гілки і накреслив на них знаки Огаму: "джерело мудрості і огамічні знаки відкрили йому, що Етайн схована в Сіді Брег Лейтх".
11. Війна рослин.
12. Дуб, горобина, ліщина.
"Що стосується ірландців, то они, як здається, охочіше використовували для магічних дій горобину або ліщину".
Друїд Кітруадх у вогні друїдів для допомоги армії короля Кормака використовував деревину горобини:
"Якщо полум'я повернеться на південь, ви мусите переслідувати людей Мунстера. А якщо воно повернеться на північ, то забирайтесь ви, адже будете розбиі, навіть якщо станете стійко оборонятись".
13. Згубна і благословенна вода.
Друїди й філіди були повелителями вогню й води. Вони могли змусити зникнути джерела й ріки, а могли викликати їх з-під землі.
14. Пророцтво хвиль.
"Адна, син Утідіра з Коннахту, був першим серед філідів Ірландії у вченості і мистецтві поезії. Був у нього син на ймення Неде. Відправився Неде вчитись мистецтву поезії в Альбу до Еоха Ехбела і пробув у нього, поки не досягнув успіху в цьому. Якось гуляв він і підійшов до берега моря, адже вважали філіди, що біля води відкриваються їм таємні знання. Раптом почув він із хвиль сумну і журливу пісню, і охопило його здивування. Тоді вимовив він закляття хвилі, щоб відкрилось йому, в чому тут справа. І дізнався він, що журились хвилі про смерть його батька, Аднии, і що плаття його віддали Ферхертне, філіду, що став першим поетом."
15. Священні вогні.
У ніч Самайну у всіх помешканнях гасився вогонь. Натомість у столиці королівства запалювався вогонь, від якого запалювались усі інші. В цьому ж вогні спалювались жертвоприношення для усіх богів.
У свято Бельтайна вогнища запалювались на честь великого бога Бела, там же приносились жертви.
Існував звичай у кожному кантоні Ірландії встановлювати по 2 вогнища Бела, між якими проводили скотину, щоб вберегти її від хворіб і вберегти протягом року. В "Глосарії Кормака" вказується, що два вогні Бела були "вогнями радості", "двома вогнями, які друїди запалювали з великими заклинаннями".
16. Вітер друїдів.
Застосовувався друїдами Туата де Даннан проти синів Міля, коли ті хотіли висадитись на березі Ірландії.
17. Влада над землею.
"Мог Руітх взявся дути на пагорб;жоден із воїнів Півночі не зміг втриматись у своєму наметі, такою сильною була буря, і друїди не знали, звідки вона налетіла на них. Продовжуючи дути на пагорб, Мог Руітх промовив такі слова: "Я кружляю, я перетворююсь знову, і т.д..." І пагорб зникнув тоді, сповитий черними хмарами і охоплений виром туману. Вся повністю армія була охоплена жахом, почувши крики воїнів, шум, який видавали нажахані коні, лязкіт зломаної зброї, коли у підніжжі пагорбу був нанесений удар. Більша частина війська була занурена в смертні муки агонії; всі, впавши духом, у відчаї загинули."
18. Магічні заклинання.
- glam diccing - імпровізоване прокляття, складався радою із 30-ти мирян, 30-ти єпископів і 30-ти філідів. Поет і 6 супутників відправлялись у подорож. На заході той, що вів усіх, підіймався на пагорб на межі семи областей. Там супроводжуючі дивились на оллама, а оллам дивився на країну того короля, над яким хотів насміятись. Всі ставали спиною до куща глоду, який мусив рости на вершині пагорбу. Коли вітер дув із півночі, кожен з них, тримаючи в руці камінь із пращі і гілку глоду, співав над ними строфу сатири проти короля. Потім всі вони клали камені і галки на корені куща глоду. Якщо вони не мали рації, то їх поглинала земля пагорбу, якщо ж не мав рації король, то пагорб поглинав його разом із дружиною і сином, його конем, зброєю, спорядженням і собакою.
- ibas forosnai - філід приносив богам в жертву шматок м'яса, тоді накладав заклинання на свої долоні і прикликав богів, щоб його сон ніхто не поруш. Долоні тримав на обличчі, поки не засинав.Так він спав протягом 9 днів і 9 ночей під захистом людей.
- dichetal do chennaib - заклинання кінчиками пальців. Коли філід бачив постать, то складав про неї строфу за допомогою кінчиків пальців.
- teinm laegda - Філід брав до рота великий палець руки і складав "пісню осяяня". Застосовувалось під час публічного розгадування загадок і в світських іграх.
- dlui fulla - в обличчя особи кидалась соломина, щоб зробити людину безумною.
19. Загорожа друїда.
Бувало, що за допомогою магії, частіше негативної, ніж позитивної, друїд створював навколо себе непрохідну огорожу.
20. Похоронний обряд.
Cantalon - похоронний плач, який виконував філід від імені всіх присутніх на похоронах героя, і який, при твердо встановленому культі, треба було повторювати у кожну річницю. Філід Аморген оплакував Кухуліна: "Тоді здійснили вони похоронний плач, зробили могилу і стеллу, і до закінчення терміну у 3 дні до корів Ульстера не допускали ні одного теляти".
"Огам, вирізаний на камені, навколо нього падали герої, поранені на смерть. Якщо живий Фінн - воїн, пам'ять Огаму буде жити довго."
"Похоронили сина короля Ульстера, вирили йому могилу, положили камінь, і герої Ульстера зіграли по ньому в поховальні ігри."
"Йому вирили могилу, положили камінь, відбули по ньому поховальні ігри, і ім'я його було написане огамічним письмом. Заручників, яких вони привели з Півдня, заживо похоронили навколо його могили, щоб люди Мунстера завжди несли на собі позор и були переможені."
21. Втручання друїда.
Інколи, у найважчих ситуаціях, друїди втручались у державні справи заради інтересів своєї держави чи навіть власних.
22. Пророцтва для війська.
23. Сатира і прославлення.
***
"Фактично кельти майже нічого не писали. В Ірландії могли вирізати декілька огамів на поховальній стелі, у крайньому випадку - кинути письмовий виклик супротивнику, як це не раз робить Кухулін у "Викраденні...", або, зрештою, накласти чари з допомогою декількох таємних літер, але загалом майже все відбувалось вербально, в усній формі: absert in drui, "друїд говорить...", і у письмове прокляття була жахливою санкцією, так що трактат про писемність ("Auraicept") зараховує огами до сфери бого, що зв'язує, Огми, в той час як ті триста п'ятдесят коротких і довгих історій, які повинен був знати оллам, зрозуміло, були створені не для читання, але для розповіді з пам'яті."

"Зовсім іншими за своєю формою і об'ємом, відповідно, й за своїм значенням є ірландське уявлення про потойбічний світ, в якому мертві ведуть райське існування (Fir na mBeo, Fir na mBan, Mag Mor, Mag Mela), "Земля живих, Земля Жінок, Велика Рівнина, Рівнина Насолоди", частіше "Земля Молодих" (Tir na Nog), - цей кельтський "рай" розташовується  дуже далеко на захід від Ірландії, за західним сонцем, там, куди йдуть мертві."

"[...] і найбільш витонченим, одним з найбільш привабливих сюжетів острівної міфологічної літератури був сюжет про богинь, які приходять в пошуках смертних і забирають у своє вічне блаженсво тих, кому вони подарили свою любов.
Але щасливі володарі  цих божественних благ повинні вберегти себе від ностальгії. Один із супутників Брана, опис "плавання" якого (Immram) становить надзвичайно цыкавий текст, пізнав це на власному досвіді: "Їм здавалось, що вони пробули там один рік, а минуло вже багато-багато років.
Туга за домом охопила одного з них, Нехтана, сина Кольбрана. Його родичі стали просити Брана, щоб він повернувся з ними в Ірландію. Жінка сказала їм, що вони пошкодують про свій від'їзд. Вони все ж зібрались у зворотну дорогу. Тоді вона сказала їм, щоб вони остерігались ступити ногою на землю. **********
Після цього Бран повідав всім присутнім про свої подорожі від початку і аж до цього часу. Потім він попрощався з ними, і про подорожі його з тих пір нічого не відомо."

"Мешканці сиду, які перетворюються в оленей або в корів, або, частіше за все, у птахів; богиня війни, яка в залежності від ситуації стає або рудою коровою, або вугрем, або вороною, - всі вони просто володіють даром перевтілення; навпаки, богиня Етайн, яка за тисячу дванадцять років до того, як народитись донькою Етара і стати дружиною Еохайда Аірема, народилась донькою Айліля і була дружиною бога Мідера, явно демонструє випадок метемпсихозу. Але й одні, й інші персонажі пов'язані з великою традицією релігійного зооморфізму, що існував у кельтів. При цьому мова не може йти про тотемізм - приписування його кельтам завжди базується на помилкових аналогіях."

"[...] проводиться різниця між тими, хто обробляє землю (trebhta, "землероби"), і тими, хто володіє тим чи іншим мистецтвом (aes dana, "артисти" або "ремісники"). Осідлі землероби - це "не-боги" (andee), ремісники, або "люди мистецтва", як їх ще називають, згідно іншоо буквального перекладу терміну "aes dana", є "богами" (dee)."

"Саме вірою в безсмертя душі можна пояснити те, що Фергус з'являється в повному військовому спорядженні під час заклинання (evokatio); коли його просять розповісти "Викрадення бика із Куальнге". В ній же ми знаходимо пояснення того, що померлих хоронили зі зброєю, а іноді й зі скотиною і слугами. Але за своєю формою і спрямованістю це вірування цілком відрізнялось від догматів, що їх проголошувало християнство, і якраз на цій підставі один із королів відмовляється прийняти хрещення: "Нієл, батько мій, не дозволив мені увірувати, і я хочу бути похованим на висотах Тари, як воїн, у воєнному спорядженні, оскільки у язичників у звичаї в могилі перебувати озброєним, зі зброєю напоготові, обличчям до ворога, до самого дня ердатхе, який для магів (тобто друїдів) є днем останнього суду."
Дохристиянське уявлення про день ердатхе важко піддається точному визначенню, однак під час поховання можна спостерігати ідентичну церемонію: "Потім тіло Лоегайра віднесли і поховали у повному озброєнні на півдні, перед королівською твердинею Лоегайра в Тарі, обличчям зверненим до Лейнстеру, як ніби би він виступав на битву з його жителями, чиїм ворогом він був при житті. Твердиня Лоегайра була тоді бенкетним залом верховного короля, і з цієї причини він просив, щоб його поховали там."

"Слово "ichtar" в ірландській мові означає одночасно "низ" і "північ", тоді як "tuas" - разом і "верх", і "південь". У спостерігача, що стоїть обличчям до сходу сонця, південь буде знаходитись справа, північ - зліва, а захід - ззаді; сонце, що проходить зі сходу на захід, весь день залишається на півдні: це світла половина світу, надана живим, у крайньому випадку, не втрачена для них. Протягом ночі сонце перебуває на півночі: для живих це темна і прихована половина, обитель мертвих, міфологічних істот, героїв і богів, - сид.
Під час переміщень бажано зберігати напрямок руху сонця, зліва направо. Так, візничий королеви Медб повертає колісницю вправо, бажаючи відвернути недобрі знамення. Це "deisil" ("des", "правий"), і такий звичай, мабуть, зберігався в Ірландії досить довго, - під час похоронів процесія раз або тричі обходила навколо кладовища за ходом сонця."

"Ірландська традиція намагалась зберегти точні уявлення про "ініціативний центр", на який вона посилалась: "На північних островах землі були племена Богині Дану і осягали там премудрість, магію, знання друїдів, поки не перевершили майстерних людей з усього світу.
У чотирьох містах осягали вони премудрість, таємне знання і диявольське ремесло - Фаліасі і Горіасі, Муріасі і Фіндіасі.
Із Фаліаса принесли вони Ліа Фаль, що був потім в Тарі. Скрикував він під кожним королем, якому судилось правити Ірландією.
Із Горіаса принесли вони спис, яким володів Луг. Ніщо не могло встояти перед ним чи перед тим, в чиїй руці він був.
Із Фіндаса принесли вони меч Нуаду. Варто було вийняти його із бойових піхов, як ніхто не міг вже від нього ухилитись, і був він воістину непереборний.
Із Муріаса принесли вони котел Дагди. Не бувало, щою пішли від нього люди голодними."

"Було три боги Дану, через що їм дали назву "Туата де Даннан": три сини Бреса, сина Елада - Тріалл, Бріан і Кет, або, також, Бріан, Іухар і Іухарба; три сини Туіренда Бриккрео, три друїди, іменем яких були названі Туата де Даннан."

"Я син Ремесла,
Ремесла, сина Уваги,
Уваги, сина (доньки) Роздумів,
Роздумів, сина Знання,
Знання, сина Запитання,
Запитання, сина Пошуку,
Пошуку, сина Великого Знання,
Великого Знання, сина Великого Розуміння,
Вликого Розуміння, сина Розуміння,
Розуміння, сина Розуму,
Розуму, сина трьох богів Ремесла.
Окрім цього, ці три боги - синибогині-пророчиці-друїдеси Брігіди, сама вона - донька Дагди."

"Бог друїдів, мій бог перед всіма богами" (de dhruadh, mu dhe tar gac nde)." Оскільки цей "бог друїдів", або Дагда ("добрий бог" або "найбожественніший") є батьком Брігіди, богині філідів, і, таким чином, предком трьох перших богів-друїдів, очевидно, що могутність друїдів цілком виправдана. В дійсності всі боги є друїдами, як і всі друїди - богами. [...] Звідси цілком зрозуміло, чому друїдам, зокрема, був доступний метемпсихоз, який був привілегією надлюдських і міфологічних істот."

"Що стосується "островів на півночі світу", - вони підпорядковані тому ж співвідношенню людського і божественного, завдяки чому друїди виявляються причетними до обох. Згідно з "Пригодами карновухого пса", острів друїдів - це темний острів, на якому царює морок. Відтак, він знаходиться в царстві мертвих, в потойбічному світі."

"В Ірландіїї Дагда зветься "батьком всіх", і палиця його одним своїм кінцем вбиває, а іншим - оживляє. При цьому Дагда - бог-друїд Руад Рофессі (Ruaidh Rofhessa - "Червоне досконалої науки")."

Onn. Дрік. Проживання

*Перенесено із практики проживання. Звітність першого дня.

Я б дуже хотіла написати щось про в’яз, але з ним у нас щось не дуже. Натомість дрокові я дуже тішусь, бо він частенько «гостює» у мене при витягуванні знаку і завжди в першу чергу асоціювався з «божественним покровительством» (десь в статтях це є).

Мене дуже посміхає, як сьогодні читались статті, бо читаю я з перервами і відволіканнями, але — Дрік сьогодні «відлунює») Я думала, що сяду собі почитати це все спершу під ютюб, ввімкнула — не те; під музику — не те. Вимкнула все. Почала читати і подумала, що чому б не запалити свічку Бастет. Під вогонь спокійно читати) Накидала ще туди лаванди) Коротше, повертаюсь до тексту і тут же проскакує фраза про покровительство.

Відволікаюсь думками на 5-тигодинну ранкову роботу з сонною головою, запевняю себе, що ніколи в світі більше не працюватиму вночі, бо мій ораганізм цього не любить, і що це не егоїзм, а відстоювання власних інтересів і тут такі ж аспекти Onn у Варєжкі в блозі. Цікава фраза: «Знак говорит о том, что человек переживает трудности и справляется с ними, и уже от человека зависит, какими методами и насколько эффективно». Це щось схоже до ситуації, коли мене нарешті осінило, що феї не добрі. Та й ім’я Ши їм більше підходить — немає асоціацій із легкокрилими істотами, бо це «не в ту стпєпь». Оооот. Просто Onn завжди був для мене власне в контексті покровительства і «все добре, ми про тебе дбаємо». А тут такі цікаві нюанси *смайл задоволеного чортика*  Виявляється, що в Onn таки звучить дещо від егоїзму, відстоювання власних інтересів і навіть деякої боротьби. І нарешті стає зрозумілим момент — покровительство само собою асоціюється із цим жовто-золотим кольором, але де шипи? А ось і вони)

Далі. Баклан — неймовірно цікавий птах. Виявляється, саме ці чубаті, чорні, що є символами потойбіччя і лихого, водяться у Криму. Я чому зацікавилась цим аспектом — їх порівнюють із воронами, і якщо ворони — це Морріган, то баклани — невже Донн? Тут би ще варто поритись, поки — тільки прощупується думка.
Ще мені тут дуже сподобалось пророцтво, здається, дуже влучне: «Создатель не внушает страха, а только любознательность» і все далі також. Це дуже сильні і гарні слова. Тут взагалі було багато красивих і сильних фраз.

Ще про «відлунювання». Пишу людині про те, що розмова в нас була не про «правильно чи не правильно», повертаюсь до читання: «правильно и неправильно — только иллюзии». Та да. «Вы находитесь в правильном месте, в нужное время и делаете правильные вещи». При чому друга фраза по тексту йде перед тією про ілюзії. Тобто — зважаючи на відстоювання інтересів — правильним є тільки те, що ти відчуваєш за правильне. Навіть не те, які воно матиме наслідки (вже мовчу про «правильність» в розумінні інших людей чи суспільства, традиції загалом), а те, що є правильним для тебе, відчувати це і прислухатись, «вислідковувати» це, бо навіть, якщо тимчасово це буде щось негативне, то чи за посередництвом різних подій не може воно перейти у щось грандіозно позитивне, щось, що тебе навчить, «зробить» тебе, загартує — правильне тільки те, що відповідає твоєму шляху. В цьому і ілюзія, і «правильність», і робота, і відстоювання своїх інтересів, і покровительство (бо «чуйка» + покровительство дадуть «правильність» подій і дій).

А ще відволіклась на ресурс про поезію, бо писала колись про бога Потойбіччя і забуваю, як його звати (Донн), а там ще нові вірші у Шона Маклеха (він пише про Ірландію в тому числі, верлібром, і я готова побитись об заклад, що він із наших, принаймні був колись) і ще й Еміль Верхарн. І я от думаю — чи писатиму я колись так легко і свіжо, як вітер над вересковими пустошами (це мій образ-фікс, і те, чого я постійно шукаю), повертаюсь до читання і тут же текст про взаємозалежність родючасті землі і натхнення людини. І це теж про Onn.

І, зважаючи на ці «відлуння», я виділю собі поки такі аспекти:
1. Покровительство вищих сил
2. Відстоювання власних інтересів / робота, що принесе плоди
3. Магія (ну то таке, в Огамі немає нічого немагічного)
4. Чуйка, «вислідковування» (як пес на полюванні; саме пес, бо є такий милий чорнявий пес Ши)
5. Натхнення, родючість, щось, що йде із глибини, що варто почути і відкритись.
Ночі)

Карлос Кастанеда. Подорож в Ікстлан. Нотатки

Любой, кто входит в контакт с ребенком, является учителем, который непрерывно описывае ему мир, вплоть до того момента, пока ребенок не будет способен воспринимать мир так, как он описан.
****

- Твой друг не воин, - сказал он, - если бы он был воином, то он бы знал, что наихудшей вещью, которую можно сделать, будет противопоставить себя человеку прямо.
- Что делает воин, дон Хуан?
- Воин действует стратегически.
[...] - Я имею в виду, что если бы твой друг был воином, то он бы помог своему ребенку остановить мир.
- Но как мой друг может сделать это?
- Ему нужна была бы личная сила. Ему нужно было бы быть магом. [...]
- Если бы я был твой друг, - сказал дон Хуан, - то я бы начал с того, что нанял бы кого-нибудь, кто бы шлепал маленького мальчика. Я пошел бы в городские трущобы и нанял бы наиболее страшно виглядящего человека, которого бы смог найти.
- Чтобы испугать маленького мальчика?
- Не просто для того, чтобы испугать мальчика, дурень, этот парнишка должен быть остановлен. Но этого не произовдет, если его будет бить собственный отец.
- Если кто-либо хочет остановить других людей, то он всегда должен быт в стороне от того круга, который нажимает на них. Таким образом, он всегда сможет управлять давлением.
[...]
- После того, как человек испугает его, твой друг должен помочь мальчику восстановить его увереность любым способом, каким он сможет. Если он проведет эту процедуру три-четыре раза, то я уверяю тебя, что ребенок будет иметь другие чувства по отношению ко всему. Он изменит свою идею мира.
- Но что, енсли испуг калечит его?
- Испуг никогда никого не калечит. Что калечит дух, так это постоянное имение кого-нибудь у себя на спине, кто колотит тебя и говорит тебе, что следует делать, а чего не следует делать
****

- Твой отец знал о тебе все, - сказал он, - поэтому он полностью распланировал тебя. Он знал, кто ты есть и что ты делаешь. И нет такой силы на земле, которая могла бы заставить его изменить его мнение о тебе.
Дон Хуан сказал, что каждый, кто знал меня, имел обо мне свою идею, и что я питал эту идею всем, что я делал.
- Разве ты не видишь? - спросил он драматически. - Ты должен обновлять свою личную историю, говоря своим родителям, своим родственникам и своим друзьям обо всем, что ты делаешь. С другой стороны, если у тебя нет личной истории, то никаких объяснений не требуется, никто не сердится, никто не разочаровывается в твоих поступках. И, более того, никто не пришпиливает тебя своими мыслями.
****

- Не имеет значения, что ты говоришь растению, ты можешь даже просто придумывать слова. Что важно, так это чувство симпатии к нему и обращение с ним, как на равных.
****

- Думай о своей смерти сейчас. Она у тебя на расстоянии вытянутой руки. Она может дотронуться до тебя в любой момент. Поэтому, у тебя дома действительно нет времени для ерундовых мыслей и мелочного раздражения. Ни у кого из нас нет времени для этого.
****

- Когда человек решает что-либо делать, он должен идти до конца, но он должен принимать ответветственость за то, что он делает. Вне зависимости от того, что именно он делает, он должен прежде всего знать, почему он это делает, и затем он должен выполнять свои действия, не имея уже никаких сомнений или сожалений о них.
****

- Ты жалуешься, ты жаловался всю свою жизнь, потому что ты не принимаешь ответственности за свои решения. Если бы ты принял ответственность в отношении идеи твоего отца в том, чтобы плавать в шесть часов утра, то ты бы плавал сам, если нужно. Или же бы ты послал его к черту в первый же раз после того, как ты узнал его уловки. Но ты не сказал ничего, поэтому ты был такой же слабый, как твой отец.
****

- Всякий знал о вас двоих, - сказал он с непоколеюимым убеждением.
- Разве это было неправильно?
- Это было смертельно неправильно. [...] Что здесь важно, так это то, что ты ее всюду искал. Это делает ее особой личностью в твоем мире. А для особых личностей мы должны иметь только прекрасные слова.
*****

- Исскуство охотника состоит в том, чтобы быть недостижимым. В случе с блондинкой это значило бы, что ты должен был стать охотником и встречать ее осторожно, не так, как ты это делал. ы оставался с ней днем за днем, пока единственное чувство, которое осталось, была скука, правда?
- Быть недостижимым означает, что ты касаешься мира вокруг себя с осторожностью. Ты не съедаешь пять куропаток, ты ешь одну. Ты не калечишь растения только для того, чтобы сделать жаровню. Ты не подставляешь себя силе ветра, если это не является оправданным. Ты не используешь людей и не давишь на них, пока они не сморщиваются в ничто, особенно те люди, которых ты любишь.
****

Тревожиться, значит оставаться доступным, безрассудно доступным. И как только ты начинаешь тревожиться, ты в отчаянии цепляешься за что-нибудь. А как только ты за что-нибудь уцепился, то ты уже обязан устать млм утопить того или то, за что ты цепляешься.
****

- Поступки есть сила, особенно тогда, когда человек действует зная, что эти поступки являются его последней битвой. Существует особое всепоглощающее счастье в том, чтобы действовать с полным особзнанием того, что этот поступок вполне може быть твоим самым последним поступком на земле. Я рекомендую, чтобы ты пересмотрел свою жизнь и рассматривал свои поступки в этом свете.
****

- Я вместе с тобой буду приходить на эту вершину вновь и вновь, а затем ты должен приходить сюда сам, пока ты не насытишься ею. До тех пор, пока вершина не пропиает тебя. Ты будешь знать время, когда вершина наполнит тебя. Вершина этого холма так, как она есть сейчас, будет тогда местом твоего последнего танца.
- Что ты имеешь в виду под моим последним танцем, дон Хуан?
- Это место твоей последней стоянки, - сказал он, - ты умрешь здесь, независимо от того, где ты будешь находиться. У каждого воина есть место, чтобы умереть. Место его предрасположения, которое пропитано незабываемыми воспоминаниями, где могущественные события оставили свой след. Место, где он был свидетелем чудес, где ему были окрыты секреты, место, где он хранил свою личную силу.
Воин имеет обязательство возвращаться назад к этому месту своего предрасположения каждый раз, как он коснется силы, для того, чтобы хранить ее здесь. Он идет туда или пешком, или при помощи сновидения.
И, наконец, однажды, когда его время на земле окончиться, и он почувствует, что смерть хлопнула его по левому плечу, его дух, который всегда готов, летит к месту его предрасположения, и там воин танцует для своей смерти.
****

Во всяком случае, во время твоей следующей встречи с олли, если для тебя будет следующий раз, тебе придется бороться с ним и усмирить его. Если ты переживешь потрясение, что, как я уверен, ты сделаешь, поскольку ты сильный и жил, как воин, то ты окажешься живым в неизвестной земле. Затем, что ествественно для всех нас, первое, что ты захочешь сделать, - это вернуться назад, к себе в Лос-Анджелес, но не будет назад пути в Лос-Анджелес. То, что ты там оставил, потеряно навсегда. Конечно, к этому времени ты будешь магом, но это не поможет. Что важно для всех нас в такое время, так это то, что все, что мы любили, ненавидели или желали, осталось позади. Однако, чувства в человеке не умирают и не изменяются. И маг отправляется в дорогу домой, зная, что дома он никогда не достигнет, зная, что нет такой силы на земле, которая принесет его к тому месту, к тем вещам и к тем людям, которых он любил. Даже его собственная смерть. Именно об этом тебе рассказывал Хенаро.

Знову про Вільху. Fearn

У волшебного королевства
На воротах стояли стражи:
Охраняли от копий вражьих,
Начищали щиты из стали,
И ворота не открывали.

А пришедшим к тому королевству
Три вопроса всегда задавали,
Что ответа вовек не имели:
Вопрос первый ‐ о тайне защиты,
А второй был ‐ о сущности силы,
Третий был ‐ о порогах тайных.

Не пускали, как было известно,
Стражи путников юных, случайных, ‐
Кроме тех, кто проклятия ведал,
Кто пришел сюда с черной веткой,
Все ответы найдя ‐ в Трех Царствах.
Ольха - Fearn. Алина Кулаковская

Першу статтю можна переглянути тут.

17.04.2017
Зараз закінчення 4-го дня Luis, однак мені вже не терпиться попрацювати із Вільхою. Думаю писати статтю протягом чотирьох днів проживання Fearn. Тим більше, що попередня стаття дуже куца, а Fearn заслуговує куди більшої уваги.

Отож, що ми пам'ятаємо із першої статті?
Fearn - дерево, що поєднує дуальності: вогонь і воду, чоловіче і жіноче. Fearn також поєднує світи. Тут велика увага приділяється її кореням - це власне точка поєднання стихій, вхід до світу "темних" фейрі, тенета для утоплеників. Волога, Потойбіччя.. а отже - можливість взаємодіяти. До того ж саме корені є світом "темряви", тобто - підсвідомого і інського. А значить - робота із страхами, глибинними комплексами, але й черпання сил. Натомість крона показує наслідки сполохання фейрі - у небо здіймаються ворони. Ворони, а отже десь поруч Моррігу. Або ж Бран, дослівно. Бран - це захист, але не пасивний - активний: він сам пішов у бій за свою сестру, характеризувався запальним характером, а потім його голова захищала Британію від Франції. Фактично - мала попередити про наступ, а отже - отримує аспекти захисту і віщування. До того ж, закопування голови, тіло якої вже померло, - це також спуск у Потойбіччя. Допомога предків (Бран був предком у відношенні до наступних поколінь британців).Також атрибутом Брана є магічний котел переродження, здатний оживляти мертвих.
Livinglibraryblog також пише, що вільха-дерево часто використовується для захисту і ворожіння.

Вільха тісно пов'язується із воїном і мисливцем. Вона - також цілитель і шаман. Вільха представляє безліч аспектів дії і руху. Усі ми в якісь моменти нашого життя проходили шлях воїна. Ситуація складається так, що або ми приймаємо виклик і боремось, або ні, але тоді вже обставини змушують нас до боротьби. Саме боротьба стимулює наше зростання і розвиток.

Той, хто завдає рани, повинен вміти їх лікувати. Кельти лікували вільхою рани, виразки, інфекції, туберкульоз.

Витяги із гарної статті:
Зелений барвник із листя - для одягу фейрі, червоний - колір Потойбіччя у кельтів.
+ Котел переродження Брана = матка. Символ народження, життєдайної сили.
Пов'язують також із Гекатою.

Вільха асоціюється із воїном. - http://www.celticjewelry.com/celtic-culture/alder-april/

24.04.2017
Щодо досвіду переживання. Боротись, іти вперед, "на барикади", брати сили, коли їх вже ніби не повинно б бути - це також про Вільху. Це також піднесеність духу, впевненість у собі і в тому, що все буде добре, обставини складуться саме так, як треба.

Береза. Beithe / Beth

Із понеділка беру участь у проживанні Огаму - скучила за цим) От і добрались руки внести деякі корективи і дещо додати до моєї першої статті про Березу:  http://dragomyra.blogspot.com/2014/08/beth.html. Однак на написання повноцінної гарної і цікавої статті мене хватає. Натомість є думки-медитації до Beith:

Шепочуть: "Де твоя сила? Де твій шлях?" Вітер гойдає гілля. Світанок. Твоя впевненість поведе тебе, а я буду поруч. Твої корені тут, із нами. Твій вияв - дія. 

Відносно спостережень:
1. Лише зараз прийшло розуміння, що жоден початок не відірваний від того, що йому передувало. У медитаціях в "Лестница Огама" А. Кісєльова говорить про Березу як про зародження, імпульс, енергія, що зароджується із нічого. Це дуже схоже до ситуації з Тисом, однак Тис - це затухання процесу і саме небуття. Натомість Береза - сам момент зародження нового. Увага! Щоб почалось щось нове, йому потрібно відвести місце, а це значить попрощатись із чимось.
Береза також про активність і впорядкованість. Про розуміння себе і власних внутрішніх процесів. Вона вестиме й охоронятиме, але - знову ж таки - в процесі може статись, що буде необхідно ставити пріоритети.
2. Між світами. Це також було новим. Однак у багатьох джерелах є вказівка на "потойбічність" Берези, а точніше - перебування у двох світах. Мені подобається порівняння із дволиким Янусом у "Alchemy of alphabets" - він стоїть на порозі минулого і майбутнього і його лика звернені в обидві сторони. Так само Береза дивиться і у наш світ, й у світ прихований.
3. Шаманське дерево. Це і плавно витікає з попередніх двох (перебування на межі і функція провідника і охоронця), і маємо теж такі записи у різних (сучасних) джерелах (щось старіше, автентичні матеріали, ще не перевіряла).
4. Конкретно зараз, поки пишу, маю враження, що Береза - лагідна і добра. Вона справді захищає, в тому числі - від злих духів, а також емоційно. Однак в цьому захисті немає агресивності. Це щось ніби як курчата збираються під крилами мами-курки і їм там добре, тепло і затишно. Взагалі жодної агресивності не відчутно. Мабуть, до такої енергії негатив просто не чіпається - розчиняється десь там, не "долітаючи".

Насправді дуже важливо бути "тут і зараз", заземлятись, бачити, спостерігати. Зараз у колі зору радість, сила і пробудження. Вчуся заново бачити "повну" картинку, не окремі фрагменти навколишньої дійсності, як от птаха, білка, слід чи стежка під ногами. Натомість бачити усе це разом: як сонце "підсвічує" ще нерозкриті листочки, як уся трава між деревами світиться, яке блакитне небо, які чудернацькі вигини у яблунь біля мого будинку, асфальт, автомобілі, і цей простір дерев, трави і сонця. Усе разом. Тоді згадується дитинство і як ми шаленіли, бігаючи саме поміж деревами, вилазили на них і були уважними до дрібниць, помічаючи при цьому усю картинку. Звичайно, що описується це в такий спосіб лише зараз, тоді навряд чи про такі речі думалось. Сьогодні був увесь_день_на_вулиці, робота із квітами в саду, горобці на даху, які цвірінькали про щось своє, а ми їх слухали, бійка горобця і горихвістки прямо в повітрі у мене над головою (це було: нічого собі весна у птахів :) ), пуп'янки квітів, "бубочки"-брунькки дерев, голубе, рожеве, сонячне, вогненне небо і туман у низинах. А ще захід сонця за вільхи, спуск на спочинок величезного розпеченого диску.

Три кола прояву в неодруїдизмі

ТРИ КОЛА ПРОЯВУ 

Вперше цю концепцію вжив Джеймс Томсон (1700-1748), і не всі друїди її використовують чи вважають за правильне саме таке зображення шляху розвитку душі. Ці три кола -  названі К'югант - коло пустоти, Абред - коло втілення, Гвінфід - коло блаженства  – це мапа бачення друїдами походження і призначення людської душі, початок якої - у котлі Переродження, Аннуні.

Абред (AH-bred), внутрішнє коло – це початок паломництва душі, реальність рослинного і тваринного життя у світі природи. Кожна душа приходить із котла Аннуну (ah-NOON), царства мінералів, що також є резервуаром несформованої душі. Новостворені душі втілюються в найпростіших одноклітинних формах життя. Засвоюючи уроки своїх життів, вони підносять до складніших станів. Друїди не романтизують Абред. Друїди знають, що більшість рослин і тварин проживають короткі важкі життя, які закінчують болісною смертю. Рослини борються одні з одними за світло і грунт, тварини також полюють один на одних. Нічого з цього не є випадковим чи непотрібним. Бардівська тріада вчить, що кожна душа повинна бачити все, знати все, і все стерпіти, перш ніж перейти за межі кола Абред.
Людське життя позначає верхню межу Абреду. Людська душа може виходити за межі цього кола, до кола Гвінфід, залишатись людиною, або ж знову спускатись до котла Переродження, Аннуну. Якщо ви вважаєте марним життя комахи, вівці чи кішки, то рано чи пізно спуститесь до цього рівня, щоб наново засвоїти його уроки. Така тварина носить назву вашого cydfu (FUD-Vill). Друїди вважають, що всі живі форми рано чи пізно досягають рівня людини. 

Гвінфід (GWIN-vuth) – це виконання подорожі душі. Дарунки знання, сили і миру можуть бути отриманими протягом довгої подорожі Абредом, в міру того, як душі подорожують, опираючись на здобуті уроки. Кожна душа вчиться виражати свій власний Авен, спогади і сприйняття всесвіту – трьох речей, що відрізняють її від інших істот.
Людську душу, яка щойно перетнула межу між світами Абред і Гвінфідд, можна порівняти із одноклітинним організмом на початку шляху в Абреді. Рано чи пізно, душа зможе досягнути межі між Гвінфіддом і К'югантом. 

Ceugant (KYE-gant) – третє і останнє коло прояву, який назавжди залишається вище Гвінфіду. Цей рівень можна сприймати як безконечність. Подібно до того, як мандрівник бачить горизонт, але ніколи не досягне його, так і душі в цьому колі вічно накопичуватимуть знання, силу і мир і завжди будуть у цьому колі. Це безмежний потенціал для розвитку. Згідно друїдичного знання, у цьому колі перебувають божественні сили космосу. 

Насправді усі три кола постійно присутні у нашому житті. Абред – це минуле, фіксоване в часі, яке ми не можемо змінити. Гвінфідд – це теперішнє, відкрите для вибору і можливостей. К’югант – майбутнє, горизонт, що знаходиться перед нами. Одним з уроків, є те, що нерозумно застрявати у минулому, і непродуктивно завжди прагнути майбутнього, яке завжди попереду. Реальність свободи і потенціалу людини завжди з нами. Ці точки можна простежити більш детально. Вибір, зроблений у минулому, має владу над нашим сьогоденням, і цей вплив традиційно називають долею. Доля змушує нас відпрацьовувати колишні паттерни. Якщо ви постійно відтворюєте їх, то доля дійсно має вплив на ваше життя. Доля – це присутність у людському житті тих самих моделей, які формують життя рослин і тварин.
Доля не домінує у нашому житті. Майбутнє також має на нас вплив. Такий вплив називають призначенням – це події, до яких ми прямуємо, щоб якнайкраще розкрити свій потенціал. Опинившись між долею і призначенням, людина має можливість вибирати. Це її власна воля. Коли доля, призначення і воля людини рухаються у різних напрямках, людина мало досягає у житті. Але коли всі три спрямовані в одному напрямку, вона досягає багато. 

Druidry Handbook by John Michael Greer

Переклад мій (с) Драгомира

Місяць Ясену (18 лютого - 17 березня)

Феда Огаму: Nuin
Період: 18 лютого-17 березня
Ідея: Ясен - дерево перевтілення. Внутрішній і зовнішній світи, макрокосмос і мікрокосмос

Ясен - третій за поширеністю вид дерев у Британії і часто домінантний вид у лісах. В давнину англо-саксони використовували деревину ясену для виготовлення ручок списів і щитів, а жителі Уельсу й Ірландії - весел і корпусів човнів. Так, що в останніх двох країнах ясен нероздільно пов'язаний із водною стихією. І хоча у наш час популяція цього дерева зменшується, відоме воно саме своїм швидким ростом, глибокими коренями і міцністю деревини. У духовному розумінні ці якості перекадаються на неймовірно швидку енергію будування й руйнації, глибокі корені - на бачення і зв'язок із потойбічними світами. Гілки ж ясену поєднують нас із богами, Космосом, усім Всесвітом. Не даремно в багатьох традиціях, зокрема скандинавській, ясен - це світове дерево. У його владі - проникати в усі світи й усі часи, й поєднувати їх.

У кельтській традиції ясен пов'язують із магом Гвідіоном і його підопічним Ллеу Ллау Гіфесом, проклятим сином Аріанрод. Тричі Гвідіон обманом змушував Аріанрод самій же зруйнувати свої прокляття. Обманом він змусив Аріанрод дати ім'я своєму синові і зброю в руки. За допомогою магії він створив для Ллеу жінку із квіток, Блодьювед. Такими були прокляття Аріанрод - не мати імені, не тримати зброї, не мати людської жінки. Однак з часом Блодьювед закохалась у іншого і разом з коханцем вони вирішили вбити Ллеу. Знаряддям мав стати ясеновий спис Gronw. До речі, англійська назва дерева ash походить від aesc й означає "спис", як і fraxinus,  латинська версія назви. Однак, будучи виготовленим із священного дерева Ллеу, спис не вбив його, а перетворив у орла. Орла, відпочиваючого у кроні ясеневого дерева, знайшов Гвідіон і знову перетворив на людину. Таким чином, ясеновий спис, та й сам ясен, - це механізм для зміни сутності. При цьому зміна не завжди буквальна, як в історії з Ллеу Ллау Гіфесом. Це також може бути глибока внутрішня трансформація самої сутності.

Перевтілення - одне із найбільш привабливих і захоплюючих шаманських умінь, а також - одне із найбільш небезпечних. Адже при тому, що буває дуже легко ввійти у змінену форму, далеко не так легко повернутись у свою. Що й сталось із Ллеу (перетворитись із орла назад у людину йому допоміг Гвідіон). Тому дуже важливо розуміти аспекти перевтілення (внутрішнє воно чи зовнішнє) - знати, що ти робиш, коли і з якою метою. Перевтілення сутності - також про те, щоб відповідати чиїйсь компанії, часу, місцю, духу. Вміти спілкуватись з іншими, бути на "одній хвилі".
В історії Ллеу Ллау Гіфеса маг Гвідіон - Трікстер, а тому часто відлякує тих, хто не має глибокої чи широкої перспективи. Однак, йдучи шляхом сили, ви зрозумієте, що Трікстери - найкращі вчителі і друзі, які по-справжньому допоможуть вам рости, якщо ви готові до цього.

Ясенові відповідає період із 18 лютого до 17 березня. Це хороший місяць для магії, зосередженої на нашій внутрішній сутності. Вдасться також магія, пов'язана із водними ритмами, а отже - жіночою сутністю (до речі, ясенові відповідає жіноча енергія), розкриттям магічного потенціалу, віщими снами (покладіть листок ясену під подушку перед сном) і духовними подорожами. Окрім того, у зв'язку із швидким приходом весни, дадуть результати любовні ритуали.

Формула для медитації:
Я легко дихаю життям. Я кажу свою правду. Я захищений. Я єдиний із Всесвітом.
Я вшановую енергію ясену й магічних інструментів. Я визнаю: як нагорі, так і внизу. Я граю роль у масштабній грі Всесвіту.
Я пов'язуватиму мій внутрішній і зовнішні світи. 
Нехай буде так.

Авен -поетичне натхнення

     Посвята у барди, філіди і друїди - це три сходини одного шляху до осягнення найвищої мудрості і натхнення. Переходячи на кожну наступну, ініційований не втрачає попередньо набутих знань, а лише збагачує їх. Так, для всіх трьох, спільним було божественне натхнення. У цьому, безсумнівно зміненому, стані свідомості світ сприймався (і сприймається) через призму любові, легкості, натхненності і єдності. Саме таке бачення дозволяє свідомості текти із гірськими потоками чи летіти в небесах із птахами. Згадаймо рядки із "Мабіногіону":

Множество форм я сменил, пока не обрел свободу!
Я был острием меча - поистине это было;
Я был дождевою каплей, и был я звездным лучом;
Я был книгой и буквой заглавною в этой книге;
Я фонарем светил, разгоняя ночную темень;
Я простирался мостом над течением рек могучих;
Орлом я летел в небесах, плыл лодкою в бурном море;
Был пузырьком в бочке пива, был водою ручья;
Был в сраженье мечом и щитом, тот меч отражавшим;
Девять лет был струною арфы, год был морскою пеной;
Я был языком огня и бревном, в том огне горевшим.

чи з оповіді про втечу малого Гвіона (який пізніше став бардом Талієсіном) від богині Керідвен.

       І тут ці два описи можна сприймати як історії реальних перевтілень (у що кельти вірили), але й як плин свідомості. Друга версія нерозриво пов'язана із поетичною традицією, коли поет справді мусить пережити-провідчувати те, про що збирається написати. Більше того, справді гарна поезія не дає прямих деталізованих описів, але передає почуття за допомогою уривків і недомовленостей, які будять у читача асоціації, архетипи й образи. Таким чином досягається глибина і емоційність у віршах. Саме така глибока поезія була прерогативою бардів. (Не говоримо тут про придворні функції і возвеличування королів). 

       У цьому ж натхненні і причетності до усіх речей і явищ світу варто вбачати джерело натхнення для пророкування і бачення, що було однією із функції філідів і друїдів. Таке божественне натхнення у сучасному друїдизмі (неодруїдизмі) прийнято називати Авеном. Я кажу, що "сучасному", бо насправді дуже важко визначити, що конкретно, з якими відтінками значень, малось на увазі, коли слово "awen" вперше з'являлось у ранньо-середньовічних текстах. Натомість зараз етимологію слова виводять із праіндо-європейського кореня *-uel, який означав "текти", і трактують його як "плин/течія натхнення". Першу письмову згадку "авену" датують 8-им століттям. Римський історик Ненній в "Історії бриттів", описуючи поетів з 6-го століття, пише: "Tunc talhaern tat aguen in poemate claret" ("Талгарен, батько музи, був прославлений у поезії") (aguen - давньоуельська версія слова awen). У своєму теперішньому написанні awen записаний у "Canu Lliwarch Hen", ранньоуельській поемі, де Lliwarch пише: "Я знаю через мій авен", вказуючи авен як джерело інтуїтивного знання.

       Геральд Камбрійський (1146-1223 рр.) людей, сповнених авеном, називав Awennydion і писав про них:

"Коли ви питаєте когось із них про свою проблему, вони негайно входять у транс і втрачають контроль над своїми відчуттями. Вони не відповідають на задане їм питання логічно, незв'язаний потік слів, сказаних ними, здається беззмістовним, але сенс там є, і якщо слухати уважно, можна отримати відповідь на ваше запитання. Коли мова припинеться, вони вийдуть із трансу, ніби людина, що пробудилась після довгого сну [...]. Коли вони повністю приходять до тями, вони не пам'ятають нічого з того, що сказали, будучи в трансі. Я думаю, що вони отримують дар передбачення через видіння, які переживають. Декому з них здається, що їх роти змащують медом і солодким молоком, інші кажуть, що до їх губ притискають листок паперу з написаними на ньому словами."

    Отже саме поняття авену не є творінням сучасності і походить з часу, коли Ірландія ще не покинула язичництва і не перейшла у християнство. За винятком його символьного зображення у вигляді трьох променів, що сходять від трьох точок, і все разом обрамлене у трьох колах, що символізють три світи уснування: Землю-середній світ, Море-світ померлих і духів та Небо-світ богів. Таке символьне зображення авену приписують Іоло Морганугу, а датою створення вважають період 1840-1860-их років. При цьому багато сучасних послідовників друїдизму вважають цей символ дуже влучним. По-перше, три точки ідеально пасують до міфу про котел Керідвен і 3 краплини, що впали на палець Гвіона і той злизав їх, отримуючи дар перетворення, передбачення і божественного натхнення. Тут варто зазначити, що Керідвен була богинею мудрості у бритів, натомість в Ірландії натхненню покровительствувала Брігід. По-друге, промені Іоло Моргануга нагадують реальні сонячні промені, які справді багатьох надихають. Щодо цього також існує цікава легенда, записана в "Druidry Handbook" Дж. М. Гріра. 

   Кажуть, що гігант Ейніген, перший з усіх істот, побачив три промені світла, що сходили із небес. Ці три промені були також словом із трьох складів, справжнім іменем бога: Ah-Oh-En. У цих променях і цих складах було все знання, що існувало досі і буде існувати. Споглядаючи три промені велет Ейніген взяв три гілки горобини і літерами з горизонтальних і вертикальних ліній вирізав на них отримане знання. Але коли інші побачили палиці, то не зрозуміли божественної мудрості і стали поклонятись самим палицям, ніби божествам. Горе і гнів Ейнігена були такими великими, що він роздер себе на шматки і помер.

    Коли минув рік і день після смерті Ейнігена, Менв, син Тейрведда, побачив, що через ротову порожнину в черепі Ейнігена три палиці горобини вкорінились і проросли. Менв навчився читати написи з горобиновх гілок і прославився своєю мудрістю. Ейнігена, Менва і пізніше Гвідоніайда (Gwyddoniaid) вважають першими трьома друїдами. Вважють також, що промені символізують зимове сонцестояння, рівнодення і літнє сонцестояння.

     

Джерела інформації і нтахнення: 

https://en.wikipedia.org/wiki/Awen

http://www.druidry.org/library/modern-druidry/awen-0

http://www.druidry.co.uk/what-is-druidry/awen-the-holy-spirit-of-druidry/

https://druidnetwork.org/what-is-druidry/beliefs-and-definitions/articles/a-short-history-of-the-awen/

http://ireland-calling.com/celtic-symbols-awen/

http://www.cassandraeason.com/divination/druidry/awen.htm

https://druidgarden.wordpress.com/tag/awen-symbol-meaning/

https://thriveonnews.com/2014/12/07/awen/

Характеристика останньої сім'ї фед

Остання сім'я фед Огаму втілює стійкість. Це вирішальний момент, коли можливий рух у будь-якому напрямку. Феди можуть його задати, але вибір за нами. Згідно з огамічним календарем, на Колесі Року їм відповідають перший день року, два сонцестояння і два рівнодення. Це точки, що направляють рух Колеса, вони ж його оберігають. Вони освячені сонячним сяйвом і присутністю богів. При всьому цьому, як і всі феди Огаму, останні п'ять фед містять у собі й темні аспекти. 

Коротка характеристика останньої сім'ї:

A - Я - спокій в битві й рівновага.

O - Я - пагорбів вогні і палюче сонце.

U - Я - хміль цілунків і отрута.

E - Я - страху захист і опора.

I - кінець всього. Безчасся.