Казка Помони. Талія Тук

The Pomona tapestry by William Morris and Edward Burne-Jones, 1885.

Я знаю шляхи яблука і мигдалю, груші і граната, вишні і шовковиці. Я знаю таємниці щеплення дерев й ідеальний момент стиглості персика. Я знімала жуків і встановлювала пастки для гусіні, відганяла оленів і перехитрила білок. Я знаю, як стимулювати вкорінення, поміщаючи зерно пшениці в надрізане стебло, і як підрізати троянди. Я поливаю мої фруктові дерева глибоко і забезпечую їм добре харчування, і вони винагороджують мене відмінним здоров'ям і рясним урожаєм, так що мій сад - це справжній Рай.

Так чи інакше, а я була неодружена. Та навколо мене було повно женихів, багатих і стійких. Неначе у мене є час на це! Усі дикі люди цього світу приходили до моїх дверей, дроворуби і мисливці, пастухи і сатири, навіть Силенос, цей підлий старий козел запропонував мені руку, хоча я відмовила йому з добротою.

Ви могли б подумати, що вони вважали мене неприступною. Та тепер думається мені, що усі мої відмови повинні кидали мені непереборний виклик, і в той же час, усе, про що я думала, це роздратування і розчарування - чи не могли б вони залишити мене у спокої для моєї роботи?

Вони так сподівались.

Одного разу за мій паркан заглянув хлопець із ферми, спостерігаючи за моєю працею. Врешті він зібрався із силами і запитав, чи може він одружитись зі мною. Що за безглузда пропозиція. Я відмовила йому м'яко. Мені було жаль його. він був такий молодий!

Потім подивитись на мене прийшов орач, із своїми старими очима кольору землі, обіцяючи бути мені вірним чоловіком. Він також, я відмовила йому.

Потім садівник з'явився у тому ж місці, спостерігаючи, як я готую місце для нових яблуневих саджанці. Як я могла здатись йому привабливою у той момент - із рожевим й спітнілим обличчям, зв'язаним волоссям, брудними нігтями й одягом, заляпаним гноєм. Чи була я схожа на наречену? Але він, як й усі інші, попросив моєї руки. І недовірливо я відповіла "Ні".

 - Леді, - скfзав він тоді, - уже тричі я просив Вашої руки. Що потрібно, щоб завоювати Вашу прихильність?

Невже! Добре. Я подивилась на нього з побоюванням і промовила:
 - Покажи мені, хто ти.

Світло змінилось, і я побачила його чітко - молодий чоловік, весь у зеленому, його тіло було м'язисте і податливе до важкої роботи, його кучеряве волосся темне, як ґрунт навесні, його руки затверділі і щедрі, він посміхався до мене із ніжною відкритістю. Звичайно, він був красивий, я навіть могла б сказати, що обізнаний, але все ж...

А потім він запитав про яблука, що я збиралась посадити. І я обернулась. Як він знав, що я саджатиму тут яблука? Він показав мені спосіб, щоб зробити вишні солодшими. Я показала, як подвоїти їх урожай. Ми домовились про прищеплення, сперечались про обрізку і обговорювали підщеп для груші. Потім він розповів мені про свою любов до запаху теплої вологої землі і відчуття ґрунту в його руках, незмінно дивне, кожного разу, коли він сіяв насіння, та захоплення, що його він відчував до цвітіння і родючості життя.

Чому ж він не сказав про це одразу?

Переклад сторінки: http://www.thaliatook.com/AMGG/pomonatale.php

Помона. Оракул богинь Т. Тук

Помона - давньоримська богиня фруктових дерев і садів. Вона доглядає за деревами і захищає їх. Саме її ім'я походить від слова "pomum", що означає "фрукт". Помона вважалась експертом у сфері підрізання і щеплення дерев. За нею пішли також Пріап і Силенос, які спершу належали до свити Діоніса. Однак Вертумнус, бог садів, завоював богиню, ставши її чоловіком. Разом їх зараховували до духів-охоронців. До таких для римлян належали охоронці людей і домашніх тварин, домівки, полів і садів. Недалеко від місат Остія, давнього порту у Римі, для Помони був створений священний гай.

У читанні карта Помони вказує на період плідності або на обіцянку принести дари, за належного "догляду", тобто при правильних діях. Ваш сад (метафоричний чи буквальний) процвітатиме.
Послання Помони: "Твоє життя - сад. Дбай про нього відповідно до сезону".

Переклад із сторінки: http://www.thaliatook.com/AMGG/pomona.php

Кайлех. Оракул богинь Т. Тук

Ім'я Кайлех походить від давньоірландського caillech, "завуальований", що може свідчити і про вуаль хурделиць, і про приналежність до потойбічного світу. У сучасній гаельській її ім'я дослівно значить "стара жінка" або "карга", "відьма". Кайлех - мабуть, найвідоміша іпостась Богині-Старої, яку знають на Британських островах під різними іменами. The Caillagh ny Groamagh, Похмура Стара, на о. Мен є духом зими і вітру, за чиєю поведінкою 1 лютого віщують погоду на рік. Якщо день буде погожий, вона вийде під сонячне світло і це принесе нещасливу долю у році. The Cailleach Uragaig із о. Колонсей, що у Шотландії, також є духом зими, який у своєму полоні тримає молоду жінку, щоб та не змогла побачитись із своїм коханим. Тема викрадення молодої красивої дівчини старою каргою також звучить у легенді про те, що дівчина є ніким іншим як самою весною. Як тільки їй вдасться вибратись із полону, природа оживе.

Існує ще одна версія. The Cailleach Bheur (Делікатна Стара Леді) Шотландії має синє обличчя. Вона повеліває зимою, але з часом... молодшає, в результаті чого наступає весна. The Cailleach Bheirre Ірландії втілює суверенітет над землею і є праматір'ю багатьох народів. Існує також легенда, відповідник якої знаходимо в Артуріанському циклі, коли стара з'являється молодому лицареві з надією на його кохання. Якщо він все ж поцілує жінку, та перетвориться у молоду красуню. У пізніших легендах, вже християнізованих, Кайлех називають старою відьмою, що, швидше за все, пов'язано із значенням її імені.

В читанні карта Кайлех вказує на час зими. Зануртесь у темряву, щоб віднайти старі і древні кості. Що вони ув'язнюють? Що нового вони можуть запропонувати? Кайлех ув'язнила молоду красуню чи сама стане нею, коли настане час?
Послання Кайлех: "Я знаходжусь у кожному гарячому серці".

Оригінал: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:http://www.thaliatook.com/AMGG/cailleach.php&gws_rd=cr&ei=sHEoV4WEKouRsAGRxaDADA
Переклад мій. Драгомира

***
Не багато із давніх богів залишились до сьогодні у віруваннях та традиціях. Однак такою є Кайлех, хоча її образ і стерся до фольклорного. Сьогодні її уявляють як втілення зими, повелительницю бур і вітрів, саме втілення холоду. Її описують старою і грізною. З волоссям білим, як засніжені вершини. Її нерозривно пов'язують із землею - у горі Кайлех утримує молоду весну, у камінь же й перетворюється, коли її владі приходить кінець. Камінь називають "завжди вологим", бо у ньому міститься живильна сила. Однак із першими холодами Кайлех повертається. Вона ще опирається на палицю, та, набираючись сил, кидає її під кущ гостролисту, і природу знову сковують морози.

Попри те, що зараз Кайлех часто сприймається в негативному аспекті, так не було у давні часи. Кельти вважали темряву матір'ю всього. Їх рік починався у Самайн, день - ввечері попереднього дня, смерть не лякала їх, адже за смертю їх чекало нове життя. Так і Кайлех дає природі можливість перепочити. Вона сварлива, але ховає рослини під землю, тим самим не даючи їм замерзнути, а тварин випасає у засніжених лісах. Її свитою називають оленів, диких свиней і кабанів, диких кіз, вовків, а навіть безпритульних чорних кішок. За іншими повір'ями Кайлех оберігає джерела і струмки.

Та й людям Кайлех часто допомагає. Існує легенда, за якою стара вказала на здобич двом молодим мисливцям. Ті не послухали поради. Довго бродили засніженим лісом, а коли вирішили скористатись вказівкою Кайлех, помітили сліди оленя у снігу. Повернувшись додому і розповівши про цю зустріч батькові, чоловіки почули, що тепер їх здобич стане здобиччю лісових духів. У легенді про беарську каргу Кайлех рятує із хвиль молодого королевича.

Зараз важко сказати, якими були символи Кайлех, але вона точно пов'язана із горами, каменями й землею. За однією шотландською легендою, саме вона створила гори цієї країни. З нею ж асоціюються спіралі. А у деяких оповідках Кайлех перетворюється у чорну кішку.
На о. Мен стару згадують 1 травня, влаштовуючи показову боротьбу між літом і зимою. В Ірландії за схожих обставин про богиню згадують 1 лютого.