Ісіда. Оракул богинь Талії Тук

Богиня Ісіда - велика богиня Древнього Єгипту, могутня чаклунка і заступниця, яка представляє силу, що за її допомогою правили фараони. В ієрогліфах Її ім'я включає в себе символ трону, і цей атрибут часто зображували на головному уборі Ісіди. Вона - донька бога землі Геба і богині неба Нут, сестра Осіріса, Сета і Нефтиди.

Ісіда була дружиною свого брата Осіріса, бога зерна. Їх брат Сет, рудоволосий бог хаосу і пустелі, ревнував їх і, щоб позбутись Осіріса, кинув його у труну, яку спустив у Ніл. Дізнавшись про це, Ісіда почала шукати чоловіка і врешті знайшла у Фінікії. Коли Осіріс повернувся в Єгипет, Сет знову напав на нього і розрізав його тіло на 13 шматків.

Цього разу Ісіда повинна була віднайти усі частини тіла свого чоловіка, а допомагав їй у цьому бог мертвих Анубіс. За допомогою своєї сестри Нефтиди (яку часто вважають другою іпостассю самої Ісіди) богиня воскресили Осіріса і дала початок традиції муміфікації. Смерть і воскресіння Осіріса святкувалось по всьому Єгипту за допомогою ритуалів скорботи і радості. Схожі сюжети ви знайдете в міфі Іштар і її коханого Таммуза, а також Афродіти й Адоніса. Однак єгипетська легенда вирізняється споміж них тим, що Осіріс залишився у підземному світі у якості царя; через ритуал муміфікації він гарантував померлим вічне життя.

Ісіду інколи плутають або змішують з образом Хатхор, богині з коров'ячими рогами і систрумом як розпізнавальним символом.

У пізніші періоди культ Ісіди поширився з Єгипту у Грецію і Рим, храм Ісіди зберігся навіть в Помпеях. У Єгипті Ісіда вшановувалась до VІ ст.. н.е., а статуї Ісіди, яка годує груддю немовля Гора, стали іконографічною основою для статуй Діви Марії із немовлям Ісусом на руках.

Титули Ісіди: Божественна Мати, Господиня Заходу, Королева Землі, Господиня Піраміди, Леді Правди (з Нефтидою), Досконалість Трону, Подательниця Життя, Господиня Гробниці Осіріса

В читанні карта Ісіди вказує на готовність і здатність змінити негативну ситуацію за допомогою рішучості і майстерності.
Послання Ісіди: "Я відновлюю порядок з Хаосу".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/isis.php
Переклад мій, Драгомира

Вівіан. Оракул богинь Талії Тук

Вівіан - це одне з багатьох імен Леді Озера із артуріанського циклу легенд. Велика кількість її імен змусила науковців думати, що визначення "Леді Озера" було титулом, який присвоювався різним жінкам, можливо, жрицям. Згідно інших припущень, вони могли представляти собою згадку про кельтську богиню озер або фейрі, як, наприклад, Гурагев Аннун або озерні діви Уельсу. Дехто бачить в її імені Nimue зв'язок із священними гаями, німідіями, що пов'язують її із Діаною.

Як і фея Моргана, Леді Озера (під іменем Nimue) була ученицею великого мага Мерліна, який навчив її всього, що знав сам. Коли вона дізналась від нього все, що могла, вона використала свої знання, щоб ув'язнити його. Різні версії цієї історії подають різні причини й описи такого ув'язнення: дехто каже, що вона заточила його у чарівному замку в повітрі, так, що тільки вона могла любити його; або що вона сховала його під каменем чи у могилі, заливши його повільно вмирати; або що Мерлін був ув'язнений у дереві глоду, і перебуває у вічному сні. Версія із замком описує в'язницю Мерліна як скляну вежу, збудовану високо у повітрі у вигляді спіралі. Це наштовхує на зв'язок із замком Аріанрод, який обертається у небі і представляє собою спіральний рух зірок, і зв'язує Її царство із Долею і країною смерть, тобто Потойбіччям.

Причини її поведінки щодо Мерліна також різноманітні. То вона ув'язнює його з любові, аби він був у безпеці, а то - з помсти, і в більшості легенд її наділяють неоднозначним характером: хоча вона позбавляє Артура мудрого радника, вона допомагає королю, даючи йому чарівний меч Екскалібур й допомагаючи в магічний спосіб. Вона також вважається однією із королев Авалону, яка привезла Артура в Авалон після того, як він був смертельно поранений. Ймовірно, такі вчинки відображають двоїсту природу самої води: необхідна для життя, вона володіє великою красою, але також містить у собі велику небезпеку, так само багато водяних істот мають цю двоїсту природу, як, наприклад, русалки й ундіни.

Існує історія про те, як Вівіан любляче опікувалась осиротілим хлопчиком Ланселотом, привівши його до свого чарівного підводного дому. Коли він досяг зрілості, Вівіан представила його королю Артурові, який посвятив Ланселота у лицарі на її прохання. Вона також є цілителькою: саме вона вилікувала Ланселота від божевілля.

В читанні карта Вівіан вказує на зцілення і магію, і говорить про можливість доступу до глибинної інтуїції. Зараз можливе емоційне зцілення, якщо ви готові досліджувати глибини і вирівнювати свій стан із навколишнім потоком.

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/vivian.php
Переклад мій, Драгомира

Казка Лаверни. Талія Тук

Перш за все, я - богиня темряви. Темрява і повільне пліснявіння Землі: поховані життя, незнайдені камені, приховані багатства. Я - рука, що вириває, піднятий гаманець і втрачені монети; і я - жінка у тіні, що спостерігає, завжди спостерігає. Я тут, навіть на добре освітленій вулиці, бо світло завжди робить темряву глибшою. Я бачу викинуті скарби, нерозділені багатства, цінні речі, відкладені в сторону, на зберігання, але забуті. Я невпинна крадійка Часу, яка забирає останній подих тіла, відчиняє зімкнені сухожилля і підбирає навіть вічні кості. Я та, хто  відбирає останню монету з твоєї кишені, ту, що ти повинна була віддати Харону для безпечної переправи - тобі це не потрібно, повір.

Боїшся ти мене чи ні, ось моя порада. Живи своїм життям, яке не може бути вкраденим. Проживи життя як намисто з коштовностей, яскравих, красивих, цінних, бо в разі твоєї смерті, це єдине, що не зможуть в тебе відібрати. Тож, якщо життя зрадить тебе (а це станеться), це намисто приноситиме тобі радість.

Жодна з могил не визначена; усі кладовища повні і пусті. Я - танцюючий скелет на бенкеті, я - голос, що пошепки промовляв на вухо генерала-тріумфатора: Пам'ятай мене. Пам'ятай смерть, і ти можеш зрозуміти, як жити.

Лаверна. Оракул богинь Талії Тук

Лаверна - римська богиня злодіїв, яка чує їх молитви. Про її популярність свідчить той факт, що на пагорбі Авентін в Древньому Римі існували ворота, присвячені їй, а поруч також знаходився вівтар Лаверни. Їй також був присвячений священний гай на вулиці Салерія, стародавньому шляху, що перетинав Італію впоперек, від Риму, за рікою Тібр, перетинав Апенніни і вів до Адріатичного моря.

Вірогідно, що первісно богиня підземного світу у етрусків, Лаверна стала покровителькою злодії тому, що вони працюють в темряві. Кажуть, що її ім'я походить від латинського latere ("ховатися"), levare ("полегшити, зменшити") або levator ("злодій").

Пізніше із Лаверною стали асоціювати Фуріну, дуже древню етруську богиню злодії, яка правила Землею і темрявою. Їй було присвячено щорічне свято під назвою Фуріналії, вона мала власну жрицю і свій священний гай чи святилище на пагорбі Янікул, на західному березі Тібру, навпроти пагорбу Авентін. Інколи через схожість імен її плутають із фуріями (римська назва грецьких ериній). Від того ж кореня, що міститься у імені Фуріна (що значить "злодій"), походить слово "крадькома".

В читанні карта Лаверни вказує на шахраювання і нечесність. Хтось отримує те, що йому не належить. Ви жертва чи злодій?
Послання Лаверни: "Забрати те, що належить тобі - не крадіжка".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/laverna.php
Переклад мій, Драгомира

Сіф. Оракул богинь Талії Тук

Сіф - скандинавська богиня зерна, пророчиця і золотоволоса красуня-дружина Тора. Тор, бог грому, завдяки не надто яскравому розуму, був ідеальним супутником для Локі. Сіф походить із раси богів, Асів. Вона - лебедина діва, як і валькірії, і може приймати цю постать.

Від її першого шлюбу із гігантом Орванділом народився бог зими і лижного спорту Улль ("Прекрасний). Від свого другого чоловіка, Тора, Сіф народила доньку Труд ("Міць"), богиню штормів і хмар й одну із валькірій, і двох синів: Магні ("Міць") і Моді ("Гнів" або "Хоробрий"), яким судилось вижити після Рагнарьоку і успадкувати Мйольнір від Тора (однак дехто каже, що матір'ю братів була велетка Ярнсакса, "Залізний Меч").

Сіф відома своїм довгим золотим волоссям. Одного разу вночі Локі, який просто не міг існувати, не вчиняючи хаосу і не пустуючи, пробрався в кімнату Сіф і відрізав її прекрасне волосся. Заплакана і нажахана Сіф прийшла до свого чоловіка, який в люті почав ламати кістки Локі, одну за одною, поки той не поклявся вирішити ситуацію.

Тож Локі попрямував до гномів і вмовив їх виготовити не лише нове золоте волосся для Сіф, а й чарівний корабель і спис. Але проти долі не підеш, і Локі побився об заклад із гномами Брок і Сінді, що ті не зможуть виготовити ще прекрасніших речей. Локі настільки був впевнений у власній перемозі, що побився об заклад на свою голову. Недооцінивши вміння гномів (або їх ненависть до нього), він несподівано зрозумів, що Брок і Сінді почали перемагати! У розпачі Локі перетворився у ґедзя, який літав над гномами і кусав їх, поки ті працювали. Попри це, їм вдалось виготовити декілька скарбів, одним із яких й був Мйольнір, молот Тора.

В якості суддів були прикликані боги, які й визнали гномів переможцями. Локі швидко зник. Коли його вислідили і повернули гномам, Локі погодився, що ті виграли його голову, але не шию. Розчаровані цією "логікою", гноми задовольнились тим, що зшили Локі губи.

Нове волосся віддали Сіф, і воно магічним чином саме приросло до голови. Вважається, що золоті коси Сіф символізують пшеницю перед жнивами.

В читанні карта Сіф вказує на те, що ситуація, до якої призвели не твої дії, матиме свої злети і падіння, але в кінцевому результаті все буде ще краще, ніж було. Передбачення, безсумнівно, дозволить тобі зрозуміти причини ситуації. Велика краса і зцілення прийдуть до тебе в кінці цього періоду.
Послання Сіф: "Я - матір Зими".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/sif.php
Переклад мій, Драгомира

Чан-E. Оракул богинь Талії Тук

Чан-Е - китайська богиня Місяця, наймолодша сестра Духа Води. Її чоловік, Шен-І, "Відмінний Стрілець", отримав від богів пігулку безсмертя. Одного разу Чан-Е знайшла її під подушкою чоловіка і, спокушена смачним запахом, з'їла її. Раптом з'ясувалось, що вона може літати. Лише після повернення додому Шен-І, зрозумівши, що трапилось, Чан-Е втекла з дому високо в небо, так високо, поки не досягнула Місяця - яскравої білої кулі, дуже холодної, без жодного життя, але з лісом дерев кориці. Тут Чан-Е створила свій новий дім.

Невдовзі чоловік Чан-Е вирішив, що її долею було стати богинею місяця, а він був богом Сонця. Він також отримав безсмертя і прекрасний дім на Сонці. Коли він прийшов провідати Чан-Е на Місяці, вона спершу налякалась, але Шен-І пояснив, що більше не злиться на неї, і вони помирились. Шен-І побудував для Чан-І палац з дерева кориці і дорогоцінних каменів, а також, як розповідають, присвятив їй 15-ий день кожного місяця, коли Місяць у повні.

Дехто ж вірить, що Чан-Е була перетворена у триногу жабу, щоб кожна із ніг представляла одну із декад місяця.

Однак куди частіше Чан-Е зображують у супроводі зайця, і місячного зайця досі можна побачити на поверхні повного Місяця. Чан-Е - це джерело інь, жіночого принципу, тоді як її чоловік символізує ян, чоловіче начало.

В читанні карта Чан-Е може вказувати на нерозуміння і страх, які можна усунути або пом'якшити за допомогою гарного спілкування.
Послання Чан-Е: "Я - політ зайця".

Момой. Оракул богинь Талії Тук

Момой, Бабуся Момой - в племені чумаші богиня квітки дурману, її лікарського і ритуального використання, а також - страж таємниць. Плем'я чумаші проживало в прибережних районах Каліфорнії і було відоме своїм плетінням кошиків. Однак, вони не мали кераміки, а форма чаші, запозичена з петрогліфів, символізувала для них священне бачення. Чумаші були рибалками і борошно виготовляли із перемелених жолудів, які ставали їстівними лише після інтенсивної обробки.

Момой пов'язана із дурманом, а саме Datura meteliodes. Родина пасльонових відома своїми наркотичними і лікарськими властивостями, і включає в себе  дурман звичайний, колючу яблуня, або дивдерево.

Момой допомагає підібрати правильну пропорцію і дбайливе використання таких потужних ліків. Кажуть, що, якщо пити чай із кореня дурману, можна отримати дар бачення і мудрості. Але Момой не дозволить своїм внукам випити таке зілля, якщо вони не знають правильного дозування.

На карті Момой зображена у намисті в стилі племені навахо, так званому "кабачковому цвіті". Насправді ці квітки є стилізованим квітом дурману, який богиня також носить у волоссі.

В читанні карта Момой апелює до здорового глузду в підході до розгляду актуальної ситуації. Вчитися в інших, що мають досвід, вона радить спостерігати і спокійно чекати.Окрім того, проблема лікування і побічних ефектів може впливати на ситуацію або відігравати більшу, ніж вам здається, роль. Можливо, прийшов час переглянути свою роль або змінити думку.
Послання Момой: "Не зловживай моїми дарами".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/momoy.php
Переклад мій, Драгомира

Казка Сівілли. Талія Тук

Я прийшла до Царя того дня старою-старою жінкою із сплутаним волоссям, зодягненою у лахміття. Однак темне світло в моїх очах було жорстоким, і його охоронці - ветерани бою, побачивши це, відійшли убік. Так я прийшла до Царя, молодого Тарквінія Гордого.

Він оглянув мене згори-до низу у його звичному вбранні, у позолоченій короні, у туніці із синьої вовни, але вони не були звичними для палацу, радше для його дерев'яного будинку на пагорбі; Царем він звав себе, адже правив великою землею і великим народом. Насправді ми були фермерами, що розводили овець, мешкали на декількох пагорбах над річковим берегом та об'єднались, щоб дати відсіч грабіжникам. Однак, дозвольте молодому цареві його гордість. Тож він подивився на мене, і в його погляді я побачила відразу змішану із здивуванням щодо некомпетентності його охоронців. Але я знала, що він не покарає їх, адже в його чашці ще залишалось вино. Тож він відставив його і дивився на мене, хоч очевидним було, що це не приносило йому жодного задоволення.

Але хіба молодий і гордий чоловік може серйозно сприймати стару жінку? Але дещо - трохи гумору і толерантності, викликані вином, - дозволили йому прийняти мене. Та чи не було у тому гуморі трохи поблажливості? Можливо, лише припущення, крихітне зерно мудрості.

І я сказала: "Царю, чи будеш ти мудрим?"

Він пирхнув і нічого не відповів. Можливо, я не була варта його часу.

І я вийняла сувої, всього дев'ять, мудрість, що приходила тричі по три. У них - мудрість цивілізації, богів і людини; знаки, що можна прочитати із польотів птахів, відповідні підношення  і святі дні богів, ритуали, щоб засновувати міста і храми, що процвітатимуть, щоб запобігати злу і лікувати виразку, усе тут. Але цьому передували більш цінні знання богині і жінки, і святості Землі, уроки вмирання і життя, співчуття і доброти, і балансу і справжньої сили. Мудрість і Землі, і цивілізації, все, що може знадобитись цареві, все, чого може потребувати великий народ. Мудрість за свою ціну, у дев'яти тонких сувоях. Я простягнула їх йому. Я повторила:

"Чи будеш ти мудрим, Царю?"

"Що ти хочеш за них", - сказав він, знуджений, втрачаючи зацікавлення.

Я назвала мою ціну. Ціну, так високу для нього, дрібного царя дрібного народу, якому знадобиться багато часу, щоб зібрати таку суму. Але він міг би. Я знала це. Він не зробив цього, молодий і гордий цар, що потребував мудрості. Він мало не вигнав мене, але я спіймала його погляд і він дещо охолов.

"Ти впевнений", - сказала я, а потім спокійно, безповоротно, поклала три із них у вогонь. Сухий, старий пергамент запалав одразу.

Його погляд скам'янів, наслідки сп'яніння зникли.

Я підняла сувої, тепер шість. І запитала: " Царю, чи будеш ти мудрим?".

Я знову назвала свою ціну, але тепер сувоїв було менше.

Цього разу він не кричав. Його очі зустріли мої, і тепер його погляд був холодним і гордим, і дещо наляканим.

І я поклала до вогню іще три сувої, обережно, як тіло кладуть до могили.На жаль. Я побачила, як страх росте в його очах, хоча він був молодим і гордим чоловіком. І мудрість нарешті проросла крізь цей страх, страх того, що може бути втрачено, що молоді й зухвалі люди визнають лише тоді, коли майже нічого вже не залишилось.

Я підняла останні три сувої.

"Що тепер, Царю?"

І він, не вагаючись, заплатив мою ціну.

Але, як це часто буває з царями, занадто пізно. І так велике царство, республіка, імперія, що буде правити світом, була заснована лише на клаптиках мудрості. А якою величною вона могла б бути.

Сівілла. Оракул богинь Талії Тук

Сівіллами в давнину називали жінок-пророчиць. Молоді дівчата й старі жінки, що володіли даром передбачення, були тісно пов'язаними із печерами й джерелами, що символізували перехід між Потойбіччям і світом мертвих.

Найвідоміші оракули Древньої Греції проживали у Дельфах, а точніше - в храмі бога-сонця Аполлона Піфійського. Його жриця, Піфія, давала пророцтва, сидячи на дощечці над тріщиною у землі, з якої підіймались пари, що викликали трансовий стан у пророчиці. Оскільки Дельфи були схильними до землетрусів, вважається, що спершу храм і оракул в ньому були присвячені богині Геї, Великій Матері-Землі. Дехто вважає, що бог землетрусів Посейдон також міг бути володарем цього місця. У всякому разі існує легенда, за якою богиня Гея поставила на стражі оракула великого змія Піто. Коли пізніше до Дельф приплив бог Аполлон у вигляді дельфіна (відомий також як бог пророцтв), він вбив змія і привласнив оракул.

Кажуть, що Сівілла із Кум, італійської колонії греків поруч із озером Авернус, мешкала у печері із сотнею ротів, кожен з яких мав власний голос. Вона писала свої пророцтва на листі і залишала при вході до печери. Саме Кумська Сівілла, запропонувавши Енеєві принести в дар Прозерпіні гілочку золотої омели, допомогла йому потрапити до світу мертвих, щоб той міг зустрітись із своїм мертвим батьком.

Згідно з іншою легендою, Кумська Сівілла запропонувала 9 святих книг ранньому римському цареві Тарквінію, але той відмовився, кажучи, що їх ціна занадто висока для нього. Тоді Сівілла спалила три книги і зажадала вдвічі вищої плати. Цар знову відмовився, і Сівілла спалила ще 3 книги, знову подвоївши ціну на ті, що залишились. Тоді здивований і занепокоєний цар все ж придбав книги Сівілли. У цих трьох книгах містились інструкції для правильного поклоніння богам. Їх зберігали із найвищою обережністю, а консультувались з їх допомогою лише члени Сенату.

Дуже цікавими були також оракули в інших місцях Греції, наприклад, оракул Зевса в Додоні був відомий тим, що бог промовляв там у шелесті листя або через латунні посудини, що висіли на гіллі у священному дубовому гаю; відомими були також оракул Трофонія в Лебадії, Оракул Зевса-Аммона в Лівії, Кіммерійська Сівілла, Фригійська Сівілла і Тібуртінська Сівілла.

В читанні карта Сівілли вказує на натхнення і віщі сни. Зверніть увагу на тематику ваших снів і досліджуйте їх за допомогою таких технік, як читання карт, активна уява або автоматичне письмо.
Послання Сівілли: "Бережи своє натхнення!"

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/sibyl.php
Переклад мій, Драгомира.