Повня Ячменю

Енергія повні пов'язана з початком збору зернових та прив'язується до їх символіки. Адже зерно якнайкраще представляє рух до життя через смерть. Зерно - це їжа, істина, безсмертя та переродження. Воно пов'язане із землею і рухом униз, до глибин. Для людини такий рух є зануренням у власне підсвідоме, яке відкриває нам власні страхи, а також показує наше справжнє єство.

Це також відповідний час для роботи у сфері стосунків. Ми самі - це відображення усіх наших предків, їх генів та крові. Проводьте більше часу разом, а теплий серпневий вечір і вихідний день сприяють затишній вечері під відкритим небом ;)

Сфокусуйтесь на власних цілях. Проведіть підсумок літа, заплануйте, як найкраще закінчити актуальні проекти. Те, що було посіяно навесні, варто вже пожинати.

Отож, медитуйте, пізнавайте своє єство, своїх богів і своїх предків, шануйте свою землю і нехай повня подарує вам силу!

Сергій Олешкевич

Казка Іштар. Талія Тук

03_ishtar_finlay_bw by CliffLow on Flickr

Я - зоряна Леді Небес; моя сила освітлює сутінки і світанки, гору і небо, борозну і насіння, тварину і людину, жінку і чоловіка, любов і розбіжності, і війну, завжди війну. Але не крізь темряву, не крізь глину і пил, і Смерть, не крізь Великі Землі під землею, де моя сестра владарює. Це землі, яких я не знаю.

Отож, я відмовилась від знаних мені земель і відправилась до порогу і знайшла той вхід, натиснула на холодні двері, я стукала в них, доки мене не впустили. У цьому Великому Місці я спускалась, вниз через ворота, одні за одними.

Я йшла вниз через семеро воріт, вниз до володінь моєї сестри.

Перед першими ворітьми була вкрадена моя Царственність.

Перед другими ворітьми було забрано моє Знання.

Перед третіми ворітьми я втратила свій Голос.

Перед четвертими ворітьми я поступилась своєю Красою.

Перед п'ятими ворітьми я віддала свою Божественність.

Перед шостими ворітьми я пожертвувала своєю Сутністю.

Перед останніми ворітьми я покинула своє Життя, і все це відлетіло, і прийшла смерть.

Темна Королева сидить на троні і бачить труп своєї сестри.

Час минає і ні, і двоє незнайомців приходять до Королеви, приносячи воду. Що вони говорять Королеві? Що вони дають Королеві, що вона повернула до них своє вухо? Слухай уважно і зможеш здогадатись, або ж ні; але вони просять її про одну річ, і вона їм обіцяна. І тоді втрачений дух повертають у тіло й я народжуюсь для Життя ще раз. Я звільняюсь від тієї землі, а потім підіймаюсь вверх через усі ворота, одні за одними; усе, належне мені, повертається до мене; і ще одна річ приходить до мене, частка темряви повертається зі мною.

Ця темрява знає Закон, Закон, що каже, що за одного випущеного є один у якості викупу. Не постало жодних питань, звичайно ж, і вниз замість себе я відправила свого чоловіка. Його сестра оплакує його і попрямує за ним; знову ваги Закону похитнулись і вирівнялись, і темрява й світло, смуток і радість, розпад і зростання, літо й зима знаходяться між ними в балансі. І ця правда - це те, що повернулось зі мною, це тінь моєї Зорі, це рівновага, це баланс вгорі і внизу, без яких ми не цілісні.

Переклад мій (с) Драгомира

http://www.thaliatook.com/AMGG/ishtartale.php

Про кінець літа, землю й небо

Час після Лугнасаду прекрасний. Літо вже по трохи переходить у осінь. Це помітно. Природа більше не буяє. Вона тихо-спокійно завмирає, а відсутність дощів вже майже місяць лише пришвидшує процес відходження до сну. Сьогодні у страшну спеку ходили збирати насіння: фасоля, горох, кукурудза. Прохолодно було лише у тіні дерев і коли в полі дув вітер. В небі кружляли яструби. Соколи для наших просторів більш звичні, і яструби виглядали велетенськими. Страшно уявити, які ж насправді орли. Думається про те, якими сильними повинні бути ці птахи, які вони насправді величні, спокійні і гармонійні.

У місті мені бракує простору. Мені бракує запахів, неба і спокою. Хоча справи втягують і вибратись погуляти буває важко. Ти не знаєш, куди діти сотні думок, планів, слів. А сьогодні було спокійно. Я хотіла зробити вам декілька фото, щоб показати, щоб спробувати поділитись тим спокоєм. Тільки в якийсь момент мені не хотілось вставати з карімату від перебирання фасолі і одягати сандалі, та й здалось, що жодне фото не в змозі передати відчуття. У фото не помістяться всі ті події і образи, які ти збираєш протягом певного часу. А в нас лунала музика, дув гарячий вітер, у небі кружляли яструби, шелестіло листя кукурудзи (з якої я ще хочу навчитись плести ляльки). Ми сміялись і перебирали зерна, як сотні поколінь жінок до нас: у платтях, босоніж, на гарячій землі. Мені згадались ацтеки, майя і Пачамама. Зерно святе, бо ввібрало в себе всю силу землі, сонця, дощів і вітрів. Воно святе, бо на зовсім висохлих галузках, тверде і таке ж сухе, воно містить у собі життя і воно дарує життя у їжі. В часи, коли не було супермаркетів, зерно відігравало величезну роль у виживанні племені, адже, на відміну від плодів, не гнило. Воно ж залишається поживою для гризунів, які вже скоро наповнять поля і нестимуть зерна до своїх нірок.

Сьогодні було небо. Голубе з рожевим на сході і золоте на заході. З Місяцем і Сонцем. З золотими відблисками на деревах і сизими туманами у низинах.

Казка Койольшаукі

Я бачила це раніше, аніж вона. До того, як рух привернув її погляд і вона подивилася вгору, я побачила його: одиноке перо, що падало до неї у спосіб, в який пера падати не повинні: з чіткою метою, непохитно, прямо до рук, складених на колінах. Воно було голубим, це перо, голубе, як небо на півдні, голубе, як шия колібрі, голубе, як дорогоцінність - голубе, як отрута, голубе, як паволока на очах мертвої жінки, - і воно поверталось додому, до неї, як прокляття. У той момент я побачила все це: дим і крики, розбрат і різанину, ряди голів і сердець, високих храмів і нескінченних воєн, і крові, що тече і тече, і тече.

Вони подивилась здивовано і протягнула руку.

І я зрозуміла, що, хоча вона - моя мати, хоча він - мій брат, хоча я не досягну успіху, у мене не було жодного вибору.

Я бачила, як вона взяла це перо і прийняла його у своє серце.

http://www.thaliatook.com/AMGG/coyolxauhquitale.php

Іштар. Оракул богинь Талії Тук

Іштар - вавилонська богиня любові і війни, втілена у двох аспектах планети Венера: як вечірня зоря вона приводить коханців до ліжка, як вранішня зоря - приносить вогненний меч війни. Іштар представляє одне із втілень Великої Богині Близького Сходу. Серед інших: фінікійська Асірат (Ашера) або Астарта та Анат, шумерська Інанна, анатолійська Кібелла і грецька Афродіта, більшість з яких поєднує легенда про померлих і воскреслих коханців.

Як богиня любові і сексу Іштар - це сила, що поєднує пари і дарує родючість як людям, так і тваринам. Іштар - богиня куртизанок, і у неї самої було багато коханців.

Як богиня війни Іштар бере участь у битвах, а зображують її стоячою на спині лева з луком і стрілами у руках. Вона прославилась своїм вогняним і мінливим характером, який зазвичай приносить загибель її коханцям.

Одним з коханців Іштар був бог зерна Таммуз. Він помер молодим (так само, як зерно зрізають у період його найбільшої сили й зрілості), а деякі легенди говорять про причетність до цього самої Іштар. Однак богиня була невтішною і вирішила визволити свого коханого з Потойбіччя. Як і Інанна, Іштар була змушена зупинятись перед кожними з семи воріт і залишати там частину свого вбрання або прикраси. Вже зовсім оголеною Іштар прийшла до трону богині підземного світу, своєї сестри Ерешкігаль. І саме Ерешкігаль ув'язнила Іштар.

Світ оплакував втрачену богиню любові, допоки її батько, бог Місяця, Сін, не визволив Іштар. Згодом Таммуза також повернули у верхній світ, у країну богів. Кожного року у Вавилоні відзначалось сходження Іштар у підземний світ.

Карта Іштар у читанні вказує на мужність і прихильність, відродження і смерть, що передує відродженню. У цій темній подорожі завжди пам'ятайте, що ви є джерелом власного світла.
Послання Іштар: "Я - подорож Любові".

Епітети Іштар: Зірка Оплакування, Леді Битв, Куртизанка Богів.

Койольшаукі. Оракул богинь Талії Тук

Койольшаукі - ацтекська богиня Місяця. Її ім'я значить "Жінка з мідними дзвониками на своїх щоках", і коли Місяць сходить у повні і набирає червоного забарвлення, ви все ще можете побачити ці дзвоники.

Її мати, Коатлікуе, чарівним чином завагітніла, коли на її коліна впала куля із пір'я. Вважаючи, що це збезчестило її сім'ю, Койольшаукі вирішила вбити матір. Однак новонароджений брат Койольшаукі, Уіцілопочтлі ("Колібрі зліва", тобто південне Сонце"), одітий у повну броню, вбиває сестру. Уіцілопочтлі відрізав голову Койольшаукі і закинув на небо, де вона стала Місяцем.

Битва між Койольшаукі Місяцем та Уіцілопочтлі Сонцем уособлює зміну ночі і дня.

На прагматичному рівні карта Койольшаукі може вказувати на суперництво між дітьми. На вищому рівні карта вказує на подолання розбіжностей і можливість підносити свій дух на вищі плани.
Послання Койольшаукі: "Не ганьби себе".

Нут. Оракул богинь Талії Тук

Нут - єгипетська богиня неба та матір Осіріса, Гора, Сета, Ісіди і Нефтіда. Її брат і чоловік - бог землі Геб, а їх батьки - Шу (повітря) і Тефнут (вологість). Нут і Геб побрались таємно, попри волю Ра, царя богів. Коли Ра дізнався про цей зв'язок, він примусив Шу розділити закоханих, перетворивши Геба у горбисту землю, і піднісши Нут до неба (що нагадує також про бажання Ліліт займати верхню позицію). Відтоді вони завжди були розділені, і Геб був невтішний.

Згодом Ра заборонив Нут народжувати у жоден з днів року. Але Тот, бог мудрості, допоміг їй, вигравши гру із Місяцем. Зі свого виграшу - частки місячного світла - Тот створив 5 додаткових днів, що знаходились поза річним циклом, і Нут змогла дати життя п'ятьом своїм дітям. В єгипетському календарі ці п'ять днів не належать до жодного з місяців. Таким чином, 12 місяців із 30 днями в них разом із додатковими п'ятьма утворюють рік тривалістю у 365 днів.

Як і Хатор, також богиня неба, Нут може приймати форму корови. Її також зображують у вигляді стрункої жінки, чиє тіло у виді вигнутої арки торкається землі лише кінчиками пальців на руках і ногах, а її зоряне тіло творить небеса.

Одного разу Ра розчарувався у бунтівному людстві, і тоді Нут у вигляді корови піднесла його на своїй спині у небо. Все вище і вище підносилась вона, аж поки не запаморочилось Нут у голові, і тоді четверо богів (стовпів неба) були змушені стабілізувати ноги богині.

Древні єгиптяни також вірили, що кожного вечора Нут ковтає сонце, а кожного ранку народжує його знову. Тому її символом є ваза у формі матки. Нут також захищає мертвих, і її зображення наносять на внутрішню сторону саркофагів - божественне зоряне тіло, що охоплює і захищає померлого.

На карті Нут зображена у вигляді жінки, що притискає руки до свого лона, в якому міститься сонце, чию присутність передає ієрогліф. Саме цей знак згодом використовували також і алхіміки для зображення сонця.

Карта Нут в читанні вказує на час родючого очікування і може значити вагітність у буквальному або переносному значенні. Проекти повинні бути виношеними, а правильний час дасть про себе знати.

Послання Нут: Я створю дім для моїх дітей у цьому світі.