Хороша книга, зосереджена на розгляді традицій кельтів і, зокрема, функцій друїдів у кельтському суспільстві шляхом аналізу міфологічних і історичних даних. Але оскільки тут є також надзвичайно цікава передмова Н. Широкової, то наводжу й деякі історичні дані. Щодо розгляду історичних періодів зверталась до Вікіпедії.
Ірландський епос не є ціліснним і складається із 4 циклів:
- міфологічний цикл;
- уладський цикл;
- історичний (королівський) цикл;
- цикл Фіна.
Перша редакція саг - VII - VIII ст. н. е. Найдавніший збережений рукопис датується ХІ-ХІІ ст.
В ХІ-ХІІ ст. - в Ірландії працює понад 100 скрипторіїв.
Залізна доба - 1200 р. до н.е. - 340 р. н.е.
* Культури племен, які існували поза древніми державами, створеними в часи палеоліту і бронзової доби.
* Деякі вчені закінчення залізної доби датують І ст. до н.е., коли в римських істориків з'являються повідомлення про племена Європи.
* Перше залізо - метеоритне - вважалось даром богів.
* У Прикарпатті мешкали фракійці.
Кінець VII-VI ст. до н.е. - "князівські поховання" - гальштат. Район верхнього Рейну, верхньої Австрії, Баварія, Богемія. Особливість: поховальні камери викладені деревом, всередині часто розташовувались чотирьохколісні вози.
VI ст. до н.е. - відбувається зміщення центру поховань: район верхнього Рейну, південно-західна Германія, Швейцарія, Бургундія. Яскравий приклад - курган в Віксі, захоронення так званої "гальштатської княгині", знайдений у 1953 р.
V ст. до н.е. - експансія в райони Європи, північний захід, середня течія Рейну і басейн Марни. Початок латенського періоду (500 р. до н.е. - 100 р. н.е.)- над поховальними камерами насипались курани, згодом - створювались грунтові могильники.
Гальштатська культура - 900 - 400 рр. до н.е.
Створена на основі культури полів поховальних урн (1300 - 750 рр. до н.е.). Попередня культура - культура курганних захоронень (1600 - 1200 рр. до н.е.)
Кельти: валлійське Y Celtiaid, ірландське na Ceiltigh, гаельське Ceilteach.
Латенська культура - V-I ст. до н.е. (кельто-дако-фракійська культура)
* Поселення і захоронення: Бібракта, Алезія (1 тис. до н.е. - IVст. н.е.)
* Котел з Грундеструпа - кельтський орнамент, фракійська технологія; висота 42 см, діаметр 69 см.
* Будівництво гальської стіни - дерев'яні клітки, заповнені каменем і землею, обкладені каменем і цеглою.
* Будинки: прямокутні наземні споруди, стіни споруджені з гілок, обмазаних глиною, солом'яні дахи АБО округлі землянки із такими ж стінами і дахами. Пізніше споруджувались домівки із подвійними утепленими стінами.
* Захоронення трупів поруч із кремацією. У захороненнях залишають зіпсовані предмети побуду, зброю. Зброя в основному залізна.
* Предмети побуту: колюча і ріжуча зброя, вози, гончарний круг, торквеси, фібули, плуги, монети виробляли греки і римляни, орнаменти з рослинними, тваринними і геометричними мотивами.
* Культ мертвої голови.
* Боги:
Цернуннос, бог достатку. Існує понад 50 його зображень римської доби (більшість із них на території Північно-Західної Франції).
Херн-Мисливець - це герой англійського фольклору, пов'язаний із Віндзорським лісом. Це привид з оленячими рогами. Можливо, місцева іпостась Цернунна. Вперше згадується у Шекспіра ("Віндзорські насмішниці", 1597 р.)
Зелена людина - мотив у мистецтві раннього середньовіччя. Декоративний архітектурний орнамент. Знаходять у багатьох культурах по всьому світу. Є символом відродження. Подекуди зустрічаються мотиви "зелених жінок", котів, левів, демонів. У кельтів існувало божество на ім'я Вірідіос, яке дослівно перекладається як "Зелена людина".
Гальські боги:
Тараніс (грім). Символ - колесо, блискавиця. Людські жертви через спалювання у кошиках.
Тевтат, бог війни. Його символ - кабан. Людські жертви через утоплення в бочках.
Езус від esu, "добрий бог" (ірландський відповідник - Дагда), символ - бик. Жертви через повішання на деревах. Ж.-Ж. Атт вважає Езуса пов'язаним із родючістю і збором врожаю, а Цернунна - більш темною постатю із світу лісу й світу померлих. Характерними для нього є буддійська поза, оленячі роги, зображення змії і гривни.
Епона - богиня коней, культ сонця.
Вепр в цей час символізував духовну владу, а ведмідь - світську.
Неметон - святилище.
Друнеметон - священний ліс, де відбувались священні збори всього поселення.
"Ліс і святилище є абсолютно еквівалентними поняттями, і друїди, за словами Лукана, здійснювали богослужіння саме в лісі. [...] Кельти якнайтісніше пов'язали себе із лісом - чи то щодо вибору етнонімів (ебурони - "люди лісу", відукасси - "ті, що борються деревом"), чи щодо розташування найбільших святилищ (ліс Марселя, знищений Цезаром, на який зводив наклепи Лукан; святилище в Англезі знищене римлянами), або через введення символу лісув міфи. Ліс навіть міг бути "містом": дім Амбіорікса, як вказує Цезар, "стояв у лісі, оскільки взагалі галли для захисту від спеки будують свої житла у більшості поблизу лісів і рік."
Єдиний із відомих континентальних друїдів, згідно Цицерону, це Дівітіак. Цезар хвалить його відданість народу.
Друга половина І ст. - повстання Британії, Боудікка, Бібрака, о. Мона - святилище, було зруйновано римлянами під керівництвом Пауліна Светонія (60 р.).
Про зруйнування о. Мона пише Тацит:
"На березі у повному озброєнні стояло вороже військо, серед якого бігали жінки, чхожі на фурій, в траурних одежах, простоволосі, вони тримали в руках запалені смолоскипи; друїди, що були тут же ж, з піднятими до неба руками возносили богам молитви і вивергали прокляття. Новизна цього видовища приголомшила наших воїнів, і вони, немов закам'янілі, підставляли нерухомі тіла під удари, що сипались на них".
Пліній пише, що "друїд" - власна назва, запозичена від грецького drus, "дуб". Натомість гальський дуб - це dervo, яке не має зв'язку із druis, "друїд".
Ритуальні і магічні техніки друїдів:
1. Хрещення / наречення.
2. Накладення гейсів (заборон).
3. Читання знаків і творення пророцтв.
4. Омела.
5. Гадання на зміїному яйці для розв'язання суперечок.
6. Зільництво. Вважалось, що цілющі трави походять із тіла Міаха, сина Діана Кехта.
7. Еліксир забуття.
8. Техніки лікування: криваве цілительство (хірургія), лікування рослинами, магічне лікування.
9. Джерело здоров'я.
"Й занурювались у джерело, вражені насмерть бійці, а виходили з нього неушкоджені. Повертались до життя вони, завдяки могутності заклинань, що співали навколо джерела четверо цылителів".
"Інше ім'я цього джерела - Острів Рослин. оскільки Діан Кехт клав у нього по трохи кожної трави, що росте в Ірландії".
Друїд піктів Дростан використовував іншу техніку: необхідно зібрати молока від 140 білих корів і наповнити ним яму посеред пагорбу бою. Ті, хто зануриться в неї, будуть зцілені. В інших джерелах згадуються для цієї цілі 120 білих безрогих корів.
10. Тис, сліпота друїдів.
Тис використовувався для гадання, для пошуків схованого. Так король Еохайд шукав свою дружину Етайн. Друїд вирізав 4 гілки і накреслив на них знаки Огаму: "джерело мудрості і огамічні знаки відкрили йому, що Етайн схована в Сіді Брег Лейтх".
11. Війна рослин.
12. Дуб, горобина, ліщина.
"Що стосується ірландців, то они, як здається, охочіше використовували для магічних дій горобину або ліщину".
Друїд Кітруадх у вогні друїдів для допомоги армії короля Кормака використовував деревину горобини:
"Якщо полум'я повернеться на південь, ви мусите переслідувати людей Мунстера. А якщо воно повернеться на північ, то забирайтесь ви, адже будете розбиі, навіть якщо станете стійко оборонятись".
13. Згубна і благословенна вода.
Друїди й філіди були повелителями вогню й води. Вони могли змусити зникнути джерела й ріки, а могли викликати їх з-під землі.
14. Пророцтво хвиль.
"Адна, син Утідіра з Коннахту, був першим серед філідів Ірландії у вченості і мистецтві поезії. Був у нього син на ймення Неде. Відправився Неде вчитись мистецтву поезії в Альбу до Еоха Ехбела і пробув у нього, поки не досягнув успіху в цьому. Якось гуляв він і підійшов до берега моря, адже вважали філіди, що біля води відкриваються їм таємні знання. Раптом почув він із хвиль сумну і журливу пісню, і охопило його здивування. Тоді вимовив він закляття хвилі, щоб відкрилось йому, в чому тут справа. І дізнався він, що журились хвилі про смерть його батька, Аднии, і що плаття його віддали Ферхертне, філіду, що став першим поетом."
15. Священні вогні.
У ніч Самайну у всіх помешканнях гасився вогонь. Натомість у столиці королівства запалювався вогонь, від якого запалювались усі інші. В цьому ж вогні спалювались жертвоприношення для усіх богів.
У свято Бельтайна вогнища запалювались на честь великого бога Бела, там же приносились жертви.
Існував звичай у кожному кантоні Ірландії встановлювати по 2 вогнища Бела, між якими проводили скотину, щоб вберегти її від хворіб і вберегти протягом року. В "Глосарії Кормака" вказується, що два вогні Бела були "вогнями радості", "двома вогнями, які друїди запалювали з великими заклинаннями".
16. Вітер друїдів.
Застосовувався друїдами Туата де Даннан проти синів Міля, коли ті хотіли висадитись на березі Ірландії.
17. Влада над землею.
"Мог Руітх взявся дути на пагорб;жоден із воїнів Півночі не зміг втриматись у своєму наметі, такою сильною була буря, і друїди не знали, звідки вона налетіла на них. Продовжуючи дути на пагорб, Мог Руітх промовив такі слова: "Я кружляю, я перетворююсь знову, і т.д..." І пагорб зникнув тоді, сповитий черними хмарами і охоплений виром туману. Вся повністю армія була охоплена жахом, почувши крики воїнів, шум, який видавали нажахані коні, лязкіт зломаної зброї, коли у підніжжі пагорбу був нанесений удар. Більша частина війська була занурена в смертні муки агонії; всі, впавши духом, у відчаї загинули."
18. Магічні заклинання.
- glam diccing - імпровізоване прокляття, складався радою із 30-ти мирян, 30-ти єпископів і 30-ти філідів. Поет і 6 супутників відправлялись у подорож. На заході той, що вів усіх, підіймався на пагорб на межі семи областей. Там супроводжуючі дивились на оллама, а оллам дивився на країну того короля, над яким хотів насміятись. Всі ставали спиною до куща глоду, який мусив рости на вершині пагорбу. Коли вітер дув із півночі, кожен з них, тримаючи в руці камінь із пращі і гілку глоду, співав над ними строфу сатири проти короля. Потім всі вони клали камені і галки на корені куща глоду. Якщо вони не мали рації, то їх поглинала земля пагорбу, якщо ж не мав рації король, то пагорб поглинав його разом із дружиною і сином, його конем, зброєю, спорядженням і собакою.
- ibas forosnai - філід приносив богам в жертву шматок м'яса, тоді накладав заклинання на свої долоні і прикликав богів, щоб його сон ніхто не поруш. Долоні тримав на обличчі, поки не засинав.Так він спав протягом 9 днів і 9 ночей під захистом людей.
- dichetal do chennaib - заклинання кінчиками пальців. Коли філід бачив постать, то складав про неї строфу за допомогою кінчиків пальців.
- teinm laegda - Філід брав до рота великий палець руки і складав "пісню осяяня". Застосовувалось під час публічного розгадування загадок і в світських іграх.
- dlui fulla - в обличчя особи кидалась соломина, щоб зробити людину безумною.
19. Загорожа друїда.
Бувало, що за допомогою магії, частіше негативної, ніж позитивної, друїд створював навколо себе непрохідну огорожу.
20. Похоронний обряд.
Cantalon - похоронний плач, який виконував філід від імені всіх присутніх на похоронах героя, і який, при твердо встановленому культі, треба було повторювати у кожну річницю. Філід Аморген оплакував Кухуліна: "Тоді здійснили вони похоронний плач, зробили могилу і стеллу, і до закінчення терміну у 3 дні до корів Ульстера не допускали ні одного теляти".
"Огам, вирізаний на камені, навколо нього падали герої, поранені на смерть. Якщо живий Фінн - воїн, пам'ять Огаму буде жити довго."
"Похоронили сина короля Ульстера, вирили йому могилу, положили камінь, і герої Ульстера зіграли по ньому в поховальні ігри."
"Йому вирили могилу, положили камінь, відбули по ньому поховальні ігри, і ім'я його було написане огамічним письмом. Заручників, яких вони привели з Півдня, заживо похоронили навколо його могили, щоб люди Мунстера завжди несли на собі позор и були переможені."
21. Втручання друїда.
Інколи, у найважчих ситуаціях, друїди втручались у державні справи заради інтересів своєї держави чи навіть власних.
22. Пророцтва для війська.
23. Сатира і прославлення.
***
"Фактично кельти майже нічого не писали. В Ірландії могли вирізати декілька огамів на поховальній стелі, у крайньому випадку - кинути письмовий виклик супротивнику, як це не раз робить Кухулін у "Викраденні...", або, зрештою, накласти чари з допомогою декількох таємних літер, але загалом майже все відбувалось вербально, в усній формі: absert in drui, "друїд говорить...", і у письмове прокляття була жахливою санкцією, так що трактат про писемність ("Auraicept") зараховує огами до сфери бого, що зв'язує, Огми, в той час як ті триста п'ятдесят коротких і довгих історій, які повинен був знати оллам, зрозуміло, були створені не для читання, але для розповіді з пам'яті."
"Зовсім іншими за своєю формою і об'ємом, відповідно, й за своїм значенням є ірландське уявлення про потойбічний світ, в якому мертві ведуть райське існування (Fir na mBeo, Fir na mBan, Mag Mor, Mag Mela), "Земля живих, Земля Жінок, Велика Рівнина, Рівнина Насолоди", частіше "Земля Молодих" (Tir na Nog), - цей кельтський "рай" розташовується дуже далеко на захід від Ірландії, за західним сонцем, там, куди йдуть мертві."
"[...] і найбільш витонченим, одним з найбільш привабливих сюжетів острівної міфологічної літератури був сюжет про богинь, які приходять в пошуках смертних і забирають у своє вічне блаженсво тих, кому вони подарили свою любов.
Але щасливі володарі цих божественних благ повинні вберегти себе від ностальгії. Один із супутників Брана, опис "плавання" якого (Immram) становить надзвичайно цыкавий текст, пізнав це на власному досвіді: "Їм здавалось, що вони пробули там один рік, а минуло вже багато-багато років.
Туга за домом охопила одного з них, Нехтана, сина Кольбрана. Його родичі стали просити Брана, щоб він повернувся з ними в Ірландію. Жінка сказала їм, що вони пошкодують про свій від'їзд. Вони все ж зібрались у зворотну дорогу. Тоді вона сказала їм, щоб вони остерігались ступити ногою на землю. **********
Після цього Бран повідав всім присутнім про свої подорожі від початку і аж до цього часу. Потім він попрощався з ними, і про подорожі його з тих пір нічого не відомо."
"Мешканці сиду, які перетворюються в оленей або в корів, або, частіше за все, у птахів; богиня війни, яка в залежності від ситуації стає або рудою коровою, або вугрем, або вороною, - всі вони просто володіють даром перевтілення; навпаки, богиня Етайн, яка за тисячу дванадцять років до того, як народитись донькою Етара і стати дружиною Еохайда Аірема, народилась донькою Айліля і була дружиною бога Мідера, явно демонструє випадок метемпсихозу. Але й одні, й інші персонажі пов'язані з великою традицією релігійного зооморфізму, що існував у кельтів. При цьому мова не може йти про тотемізм - приписування його кельтам завжди базується на помилкових аналогіях."
"[...] проводиться різниця між тими, хто обробляє землю (trebhta, "землероби"), і тими, хто володіє тим чи іншим мистецтвом (aes dana, "артисти" або "ремісники"). Осідлі землероби - це "не-боги" (andee), ремісники, або "люди мистецтва", як їх ще називають, згідно іншоо буквального перекладу терміну "aes dana", є "богами" (dee)."
"Саме вірою в безсмертя душі можна пояснити те, що Фергус з'являється в повному військовому спорядженні під час заклинання (evokatio); коли його просять розповісти "Викрадення бика із Куальнге". В ній же ми знаходимо пояснення того, що померлих хоронили зі зброєю, а іноді й зі скотиною і слугами. Але за своєю формою і спрямованістю це вірування цілком відрізнялось від догматів, що їх проголошувало християнство, і якраз на цій підставі один із королів відмовляється прийняти хрещення: "Нієл, батько мій, не дозволив мені увірувати, і я хочу бути похованим на висотах Тари, як воїн, у воєнному спорядженні, оскільки у язичників у звичаї в могилі перебувати озброєним, зі зброєю напоготові, обличчям до ворога, до самого дня ердатхе, який для магів (тобто друїдів) є днем останнього суду."
Дохристиянське уявлення про день ердатхе важко піддається точному визначенню, однак під час поховання можна спостерігати ідентичну церемонію: "Потім тіло Лоегайра віднесли і поховали у повному озброєнні на півдні, перед королівською твердинею Лоегайра в Тарі, обличчям зверненим до Лейнстеру, як ніби би він виступав на битву з його жителями, чиїм ворогом він був при житті. Твердиня Лоегайра була тоді бенкетним залом верховного короля, і з цієї причини він просив, щоб його поховали там."
"Слово "ichtar" в ірландській мові означає одночасно "низ" і "північ", тоді як "tuas" - разом і "верх", і "південь". У спостерігача, що стоїть обличчям до сходу сонця, південь буде знаходитись справа, північ - зліва, а захід - ззаді; сонце, що проходить зі сходу на захід, весь день залишається на півдні: це світла половина світу, надана живим, у крайньому випадку, не втрачена для них. Протягом ночі сонце перебуває на півночі: для живих це темна і прихована половина, обитель мертвих, міфологічних істот, героїв і богів, - сид.
Під час переміщень бажано зберігати напрямок руху сонця, зліва направо. Так, візничий королеви Медб повертає колісницю вправо, бажаючи відвернути недобрі знамення. Це "deisil" ("des", "правий"), і такий звичай, мабуть, зберігався в Ірландії досить довго, - під час похоронів процесія раз або тричі обходила навколо кладовища за ходом сонця."
"Ірландська традиція намагалась зберегти точні уявлення про "ініціативний центр", на який вона посилалась: "На північних островах землі були племена Богині Дану і осягали там премудрість, магію, знання друїдів, поки не перевершили майстерних людей з усього світу.
У чотирьох містах осягали вони премудрість, таємне знання і диявольське ремесло - Фаліасі і Горіасі, Муріасі і Фіндіасі.
Із Фаліаса принесли вони Ліа Фаль, що був потім в Тарі. Скрикував він під кожним королем, якому судилось правити Ірландією.
Із Горіаса принесли вони спис, яким володів Луг. Ніщо не могло встояти перед ним чи перед тим, в чиїй руці він був.
Із Фіндаса принесли вони меч Нуаду. Варто було вийняти його із бойових піхов, як ніхто не міг вже від нього ухилитись, і був він воістину непереборний.
Із Муріаса принесли вони котел Дагди. Не бувало, щою пішли від нього люди голодними."
"Було три боги Дану, через що їм дали назву "Туата де Даннан": три сини Бреса, сина Елада - Тріалл, Бріан і Кет, або, також, Бріан, Іухар і Іухарба; три сини Туіренда Бриккрео, три друїди, іменем яких були названі Туата де Даннан."
"Я син Ремесла,
Ремесла, сина Уваги,
Уваги, сина (доньки) Роздумів,
Роздумів, сина Знання,
Знання, сина Запитання,
Запитання, сина Пошуку,
Пошуку, сина Великого Знання,
Великого Знання, сина Великого Розуміння,
Вликого Розуміння, сина Розуміння,
Розуміння, сина Розуму,
Розуму, сина трьох богів Ремесла.
Окрім цього, ці три боги - синибогині-пророчиці-друїдеси Брігіди, сама вона - донька Дагди."
"Бог друїдів, мій бог перед всіма богами" (de dhruadh, mu dhe tar gac nde)." Оскільки цей "бог друїдів", або Дагда ("добрий бог" або "найбожественніший") є батьком Брігіди, богині філідів, і, таким чином, предком трьох перших богів-друїдів, очевидно, що могутність друїдів цілком виправдана. В дійсності всі боги є друїдами, як і всі друїди - богами. [...] Звідси цілком зрозуміло, чому друїдам, зокрема, був доступний метемпсихоз, який був привілегією надлюдських і міфологічних істот."
"Що стосується "островів на півночі світу", - вони підпорядковані тому ж співвідношенню людського і божественного, завдяки чому друїди виявляються причетними до обох. Згідно з "Пригодами карновухого пса", острів друїдів - це темний острів, на якому царює морок. Відтак, він знаходиться в царстві мертвих, в потойбічному світі."
"В Ірландіїї Дагда зветься "батьком всіх", і палиця його одним своїм кінцем вбиває, а іншим - оживляє. При цьому Дагда - бог-друїд Руад Рофессі (Ruaidh Rofhessa - "Червоне досконалої науки")."
