Франсуаза Леру. Друїди. Нотатки

Хороша книга, зосереджена на розгляді традицій кельтів і, зокрема, функцій друїдів у кельтському суспільстві шляхом аналізу міфологічних і історичних даних. Але оскільки тут є також надзвичайно цікава передмова Н. Широкової, то наводжу й деякі історичні дані. Щодо розгляду історичних періодів зверталась до Вікіпедії.

Ірландський епос не є ціліснним і складається із 4 циклів:
- міфологічний цикл;
- уладський цикл;
- історичний (королівський) цикл;
- цикл Фіна.
Перша редакція саг - VII - VIII ст. н. е. Найдавніший збережений рукопис датується ХІ-ХІІ ст.
В ХІ-ХІІ ст. - в Ірландії працює понад 100 скрипторіїв.

Залізна доба - 1200 р. до н.е. - 340 р. н.е.
* Культури племен, які існували поза древніми державами, створеними в часи палеоліту і бронзової доби.
* Деякі вчені закінчення залізної доби датують І ст. до н.е., коли в римських істориків з'являються повідомлення про племена Європи.
* Перше залізо - метеоритне - вважалось даром богів.
* У Прикарпатті мешкали фракійці.

Кінець VII-VI ст. до н.е. - "князівські поховання" - гальштат. Район верхнього Рейну, верхньої Австрії, Баварія, Богемія. Особливість: поховальні камери викладені деревом, всередині часто розташовувались чотирьохколісні вози.
VI ст. до н.е. - відбувається зміщення центру поховань: район верхнього Рейну, південно-західна Германія, Швейцарія, Бургундія. Яскравий приклад - курган в Віксі, захоронення так званої "гальштатської княгині", знайдений у 1953 р.
V ст. до н.е. - експансія в райони Європи, північний захід, середня течія Рейну і басейн Марни. Початок латенського періоду (500 р. до н.е. - 100 р. н.е.)- над поховальними камерами насипались курани, згодом - створювались грунтові могильники.

Гальштатська культура - 900 - 400 рр. до н.е.
Створена на основі культури полів поховальних урн (1300 - 750 рр. до н.е.). Попередня культура - культура курганних захоронень (1600 - 1200 рр. до н.е.)
Кельти: валлійське Y Celtiaid, ірландське na Ceiltigh, гаельське Ceilteach.

Латенська культура - V-I ст. до н.е. (кельто-дако-фракійська культура)
* Поселення і захоронення: Бібракта, Алезія (1 тис. до н.е. - IVст. н.е.)
* Котел з Грундеструпа - кельтський орнамент, фракійська технологія; висота 42 см, діаметр 69 см.
* Будівництво гальської стіни - дерев'яні клітки, заповнені каменем і землею, обкладені каменем і цеглою.
* Будинки: прямокутні наземні споруди, стіни споруджені з гілок, обмазаних глиною, солом'яні дахи АБО округлі землянки із такими ж стінами і дахами. Пізніше споруджувались домівки із подвійними утепленими стінами.
* Захоронення трупів поруч із кремацією. У захороненнях залишають зіпсовані предмети побуду, зброю. Зброя в основному залізна.
* Предмети побуту: колюча і ріжуча зброя, вози, гончарний круг, торквеси, фібули, плуги, монети виробляли греки і римляни, орнаменти з рослинними, тваринними і геометричними мотивами.
* Культ мертвої голови.
* Боги:
Цернуннос, бог достатку. Існує понад 50 його зображень римської доби (більшість із них на території Північно-Західної Франції).
Херн-Мисливець - це герой англійського фольклору, пов'язаний із Віндзорським лісом. Це привид з оленячими рогами. Можливо, місцева іпостась Цернунна. Вперше згадується у Шекспіра ("Віндзорські насмішниці", 1597 р.)
Зелена людина - мотив у мистецтві раннього середньовіччя. Декоративний архітектурний орнамент. Знаходять у багатьох культурах по всьому світу. Є символом відродження. Подекуди зустрічаються мотиви "зелених жінок", котів, левів, демонів. У кельтів існувало божество на ім'я Вірідіос, яке дослівно перекладається як "Зелена людина".
Гальські боги:
Тараніс (грім). Символ - колесо, блискавиця. Людські жертви через спалювання у кошиках.
Тевтат, бог війни. Його символ - кабан. Людські жертви через утоплення в бочках.
Езус від esu, "добрий бог" (ірландський відповідник - Дагда), символ - бик. Жертви через повішання на деревах. Ж.-Ж. Атт вважає Езуса пов'язаним із родючістю і збором врожаю, а Цернунна - більш темною постатю із світу лісу й світу померлих. Характерними для нього є буддійська поза, оленячі роги, зображення змії і гривни.
Епона - богиня коней, культ сонця.
Вепр в цей час символізував духовну владу, а ведмідь - світську.
Неметон - святилище.
Друнеметон - священний ліс, де відбувались священні збори всього поселення.
"Ліс і святилище є абсолютно еквівалентними поняттями, і друїди, за словами Лукана, здійснювали богослужіння саме в лісі. [...] Кельти якнайтісніше пов'язали себе із лісом - чи то щодо вибору етнонімів (ебурони - "люди лісу", відукасси - "ті, що борються деревом"), чи щодо розташування найбільших святилищ (ліс Марселя, знищений Цезаром, на який зводив наклепи Лукан; святилище в Англезі знищене римлянами), або через введення символу лісув міфи. Ліс навіть міг бути "містом": дім Амбіорікса, як вказує Цезар, "стояв у лісі, оскільки взагалі галли для захисту від спеки будують свої житла у більшості поблизу лісів і рік."

Єдиний із відомих континентальних друїдів, згідно Цицерону, це Дівітіак. Цезар хвалить його відданість народу.

Друга половина І ст. - повстання Британії, Боудікка, Бібрака, о. Мона - святилище, було зруйновано римлянами під керівництвом Пауліна Светонія (60 р.).
Про зруйнування о. Мона пише Тацит:
"На березі  у повному озброєнні стояло вороже військо, серед якого бігали жінки, чхожі на фурій, в траурних одежах, простоволосі, вони тримали в руках запалені смолоскипи; друїди, що були тут же ж, з піднятими до неба руками возносили богам молитви і вивергали прокляття. Новизна цього видовища приголомшила наших воїнів, і вони, немов закам'янілі, підставляли нерухомі тіла під удари, що сипались на них".

Пліній пише, що "друїд" - власна назва, запозичена від грецького drus, "дуб". Натомість гальський дуб - це dervo, яке не має зв'язку із druis, "друїд".

Ритуальні і магічні техніки друїдів:
1. Хрещення / наречення.
2. Накладення гейсів (заборон).
3. Читання знаків і творення пророцтв.
4. Омела.
5. Гадання на зміїному яйці для розв'язання суперечок.
6. Зільництво. Вважалось, що цілющі трави походять із тіла Міаха, сина Діана Кехта.
7. Еліксир забуття.
8. Техніки лікування: криваве цілительство (хірургія), лікування рослинами, магічне лікування.
9. Джерело здоров'я.
"Й занурювались у джерело, вражені насмерть бійці, а виходили з нього неушкоджені. Повертались до життя вони, завдяки могутності заклинань, що співали навколо джерела четверо цылителів".
"Інше ім'я цього джерела - Острів Рослин. оскільки Діан Кехт клав у нього по трохи кожної трави, що росте в Ірландії".
Друїд піктів Дростан використовував іншу техніку: необхідно зібрати молока від 140 білих корів і наповнити ним яму посеред пагорбу бою. Ті, хто зануриться в неї, будуть зцілені. В інших джерелах згадуються для цієї цілі 120 білих безрогих корів.
10. Тис, сліпота друїдів.
Тис використовувався для гадання, для пошуків схованого. Так король Еохайд шукав свою дружину Етайн. Друїд вирізав 4 гілки і накреслив на них знаки Огаму: "джерело мудрості і огамічні знаки відкрили йому, що Етайн схована в Сіді Брег Лейтх".
11. Війна рослин.
12. Дуб, горобина, ліщина.
"Що стосується ірландців, то они, як здається, охочіше використовували для магічних дій горобину або ліщину".
Друїд Кітруадх у вогні друїдів для допомоги армії короля Кормака використовував деревину горобини:
"Якщо полум'я повернеться на південь, ви мусите переслідувати людей Мунстера. А якщо воно повернеться на північ, то забирайтесь ви, адже будете розбиі, навіть якщо станете стійко оборонятись".
13. Згубна і благословенна вода.
Друїди й філіди були повелителями вогню й води. Вони могли змусити зникнути джерела й ріки, а могли викликати їх з-під землі.
14. Пророцтво хвиль.
"Адна, син Утідіра з Коннахту, був першим серед філідів Ірландії у вченості і мистецтві поезії. Був у нього син на ймення Неде. Відправився Неде вчитись мистецтву поезії в Альбу до Еоха Ехбела і пробув у нього, поки не досягнув успіху в цьому. Якось гуляв він і підійшов до берега моря, адже вважали філіди, що біля води відкриваються їм таємні знання. Раптом почув він із хвиль сумну і журливу пісню, і охопило його здивування. Тоді вимовив він закляття хвилі, щоб відкрилось йому, в чому тут справа. І дізнався він, що журились хвилі про смерть його батька, Аднии, і що плаття його віддали Ферхертне, філіду, що став першим поетом."
15. Священні вогні.
У ніч Самайну у всіх помешканнях гасився вогонь. Натомість у столиці королівства запалювався вогонь, від якого запалювались усі інші. В цьому ж вогні спалювались жертвоприношення для усіх богів.
У свято Бельтайна вогнища запалювались на честь великого бога Бела, там же приносились жертви.
Існував звичай у кожному кантоні Ірландії встановлювати по 2 вогнища Бела, між якими проводили скотину, щоб вберегти її від хворіб і вберегти протягом року. В "Глосарії Кормака" вказується, що два вогні Бела були "вогнями радості", "двома вогнями, які друїди запалювали з великими заклинаннями".
16. Вітер друїдів.
Застосовувався друїдами Туата де Даннан проти синів Міля, коли ті хотіли висадитись на березі Ірландії.
17. Влада над землею.
"Мог Руітх взявся дути на пагорб;жоден із воїнів Півночі не зміг втриматись у своєму наметі, такою сильною була буря, і друїди не знали, звідки вона налетіла на них. Продовжуючи дути на пагорб, Мог Руітх промовив такі слова: "Я кружляю, я перетворююсь знову, і т.д..." І пагорб зникнув тоді, сповитий черними хмарами і охоплений виром туману. Вся повністю армія була охоплена жахом, почувши крики воїнів, шум, який видавали нажахані коні, лязкіт зломаної зброї, коли у підніжжі пагорбу був нанесений удар. Більша частина війська була занурена в смертні муки агонії; всі, впавши духом, у відчаї загинули."
18. Магічні заклинання.
- glam diccing - імпровізоване прокляття, складався радою із 30-ти мирян, 30-ти єпископів і 30-ти філідів. Поет і 6 супутників відправлялись у подорож. На заході той, що вів усіх, підіймався на пагорб на межі семи областей. Там супроводжуючі дивились на оллама, а оллам дивився на країну того короля, над яким хотів насміятись. Всі ставали спиною до куща глоду, який мусив рости на вершині пагорбу. Коли вітер дув із півночі, кожен з них, тримаючи в руці камінь із пращі і гілку глоду, співав над ними строфу сатири проти короля. Потім всі вони клали камені і галки на корені куща глоду. Якщо вони не мали рації, то їх поглинала земля пагорбу, якщо ж не мав рації король, то пагорб поглинав його разом із дружиною і сином, його конем, зброєю, спорядженням і собакою.
- ibas forosnai - філід приносив богам в жертву шматок м'яса, тоді накладав заклинання на свої долоні і прикликав богів, щоб його сон ніхто не поруш. Долоні тримав на обличчі, поки не засинав.Так він спав протягом 9 днів і 9 ночей під захистом людей.
- dichetal do chennaib - заклинання кінчиками пальців. Коли філід бачив постать, то складав про неї строфу за допомогою кінчиків пальців.
- teinm laegda - Філід брав до рота великий палець руки і складав "пісню осяяня". Застосовувалось під час публічного розгадування загадок і в світських іграх.
- dlui fulla - в обличчя особи кидалась соломина, щоб зробити людину безумною.
19. Загорожа друїда.
Бувало, що за допомогою магії, частіше негативної, ніж позитивної, друїд створював навколо себе непрохідну огорожу.
20. Похоронний обряд.
Cantalon - похоронний плач, який виконував філід від імені всіх присутніх на похоронах героя, і який, при твердо встановленому культі, треба було повторювати у кожну річницю. Філід Аморген оплакував Кухуліна: "Тоді здійснили вони похоронний плач, зробили могилу і стеллу, і до закінчення терміну у 3 дні до корів Ульстера не допускали ні одного теляти".
"Огам, вирізаний на камені, навколо нього падали герої, поранені на смерть. Якщо живий Фінн - воїн, пам'ять Огаму буде жити довго."
"Похоронили сина короля Ульстера, вирили йому могилу, положили камінь, і герої Ульстера зіграли по ньому в поховальні ігри."
"Йому вирили могилу, положили камінь, відбули по ньому поховальні ігри, і ім'я його було написане огамічним письмом. Заручників, яких вони привели з Півдня, заживо похоронили навколо його могили, щоб люди Мунстера завжди несли на собі позор и були переможені."
21. Втручання друїда.
Інколи, у найважчих ситуаціях, друїди втручались у державні справи заради інтересів своєї держави чи навіть власних.
22. Пророцтва для війська.
23. Сатира і прославлення.
***
"Фактично кельти майже нічого не писали. В Ірландії могли вирізати декілька огамів на поховальній стелі, у крайньому випадку - кинути письмовий виклик супротивнику, як це не раз робить Кухулін у "Викраденні...", або, зрештою, накласти чари з допомогою декількох таємних літер, але загалом майже все відбувалось вербально, в усній формі: absert in drui, "друїд говорить...", і у письмове прокляття була жахливою санкцією, так що трактат про писемність ("Auraicept") зараховує огами до сфери бого, що зв'язує, Огми, в той час як ті триста п'ятдесят коротких і довгих історій, які повинен був знати оллам, зрозуміло, були створені не для читання, але для розповіді з пам'яті."

"Зовсім іншими за своєю формою і об'ємом, відповідно, й за своїм значенням є ірландське уявлення про потойбічний світ, в якому мертві ведуть райське існування (Fir na mBeo, Fir na mBan, Mag Mor, Mag Mela), "Земля живих, Земля Жінок, Велика Рівнина, Рівнина Насолоди", частіше "Земля Молодих" (Tir na Nog), - цей кельтський "рай" розташовується  дуже далеко на захід від Ірландії, за західним сонцем, там, куди йдуть мертві."

"[...] і найбільш витонченим, одним з найбільш привабливих сюжетів острівної міфологічної літератури був сюжет про богинь, які приходять в пошуках смертних і забирають у своє вічне блаженсво тих, кому вони подарили свою любов.
Але щасливі володарі  цих божественних благ повинні вберегти себе від ностальгії. Один із супутників Брана, опис "плавання" якого (Immram) становить надзвичайно цыкавий текст, пізнав це на власному досвіді: "Їм здавалось, що вони пробули там один рік, а минуло вже багато-багато років.
Туга за домом охопила одного з них, Нехтана, сина Кольбрана. Його родичі стали просити Брана, щоб він повернувся з ними в Ірландію. Жінка сказала їм, що вони пошкодують про свій від'їзд. Вони все ж зібрались у зворотну дорогу. Тоді вона сказала їм, щоб вони остерігались ступити ногою на землю. **********
Після цього Бран повідав всім присутнім про свої подорожі від початку і аж до цього часу. Потім він попрощався з ними, і про подорожі його з тих пір нічого не відомо."

"Мешканці сиду, які перетворюються в оленей або в корів, або, частіше за все, у птахів; богиня війни, яка в залежності від ситуації стає або рудою коровою, або вугрем, або вороною, - всі вони просто володіють даром перевтілення; навпаки, богиня Етайн, яка за тисячу дванадцять років до того, як народитись донькою Етара і стати дружиною Еохайда Аірема, народилась донькою Айліля і була дружиною бога Мідера, явно демонструє випадок метемпсихозу. Але й одні, й інші персонажі пов'язані з великою традицією релігійного зооморфізму, що існував у кельтів. При цьому мова не може йти про тотемізм - приписування його кельтам завжди базується на помилкових аналогіях."

"[...] проводиться різниця між тими, хто обробляє землю (trebhta, "землероби"), і тими, хто володіє тим чи іншим мистецтвом (aes dana, "артисти" або "ремісники"). Осідлі землероби - це "не-боги" (andee), ремісники, або "люди мистецтва", як їх ще називають, згідно іншоо буквального перекладу терміну "aes dana", є "богами" (dee)."

"Саме вірою в безсмертя душі можна пояснити те, що Фергус з'являється в повному військовому спорядженні під час заклинання (evokatio); коли його просять розповісти "Викрадення бика із Куальнге". В ній же ми знаходимо пояснення того, що померлих хоронили зі зброєю, а іноді й зі скотиною і слугами. Але за своєю формою і спрямованістю це вірування цілком відрізнялось від догматів, що їх проголошувало християнство, і якраз на цій підставі один із королів відмовляється прийняти хрещення: "Нієл, батько мій, не дозволив мені увірувати, і я хочу бути похованим на висотах Тари, як воїн, у воєнному спорядженні, оскільки у язичників у звичаї в могилі перебувати озброєним, зі зброєю напоготові, обличчям до ворога, до самого дня ердатхе, який для магів (тобто друїдів) є днем останнього суду."
Дохристиянське уявлення про день ердатхе важко піддається точному визначенню, однак під час поховання можна спостерігати ідентичну церемонію: "Потім тіло Лоегайра віднесли і поховали у повному озброєнні на півдні, перед королівською твердинею Лоегайра в Тарі, обличчям зверненим до Лейнстеру, як ніби би він виступав на битву з його жителями, чиїм ворогом він був при житті. Твердиня Лоегайра була тоді бенкетним залом верховного короля, і з цієї причини він просив, щоб його поховали там."

"Слово "ichtar" в ірландській мові означає одночасно "низ" і "північ", тоді як "tuas" - разом і "верх", і "південь". У спостерігача, що стоїть обличчям до сходу сонця, південь буде знаходитись справа, північ - зліва, а захід - ззаді; сонце, що проходить зі сходу на захід, весь день залишається на півдні: це світла половина світу, надана живим, у крайньому випадку, не втрачена для них. Протягом ночі сонце перебуває на півночі: для живих це темна і прихована половина, обитель мертвих, міфологічних істот, героїв і богів, - сид.
Під час переміщень бажано зберігати напрямок руху сонця, зліва направо. Так, візничий королеви Медб повертає колісницю вправо, бажаючи відвернути недобрі знамення. Це "deisil" ("des", "правий"), і такий звичай, мабуть, зберігався в Ірландії досить довго, - під час похоронів процесія раз або тричі обходила навколо кладовища за ходом сонця."

"Ірландська традиція намагалась зберегти точні уявлення про "ініціативний центр", на який вона посилалась: "На північних островах землі були племена Богині Дану і осягали там премудрість, магію, знання друїдів, поки не перевершили майстерних людей з усього світу.
У чотирьох містах осягали вони премудрість, таємне знання і диявольське ремесло - Фаліасі і Горіасі, Муріасі і Фіндіасі.
Із Фаліаса принесли вони Ліа Фаль, що був потім в Тарі. Скрикував він під кожним королем, якому судилось правити Ірландією.
Із Горіаса принесли вони спис, яким володів Луг. Ніщо не могло встояти перед ним чи перед тим, в чиїй руці він був.
Із Фіндаса принесли вони меч Нуаду. Варто було вийняти його із бойових піхов, як ніхто не міг вже від нього ухилитись, і був він воістину непереборний.
Із Муріаса принесли вони котел Дагди. Не бувало, щою пішли від нього люди голодними."

"Було три боги Дану, через що їм дали назву "Туата де Даннан": три сини Бреса, сина Елада - Тріалл, Бріан і Кет, або, також, Бріан, Іухар і Іухарба; три сини Туіренда Бриккрео, три друїди, іменем яких були названі Туата де Даннан."

"Я син Ремесла,
Ремесла, сина Уваги,
Уваги, сина (доньки) Роздумів,
Роздумів, сина Знання,
Знання, сина Запитання,
Запитання, сина Пошуку,
Пошуку, сина Великого Знання,
Великого Знання, сина Великого Розуміння,
Вликого Розуміння, сина Розуміння,
Розуміння, сина Розуму,
Розуму, сина трьох богів Ремесла.
Окрім цього, ці три боги - синибогині-пророчиці-друїдеси Брігіди, сама вона - донька Дагди."

"Бог друїдів, мій бог перед всіма богами" (de dhruadh, mu dhe tar gac nde)." Оскільки цей "бог друїдів", або Дагда ("добрий бог" або "найбожественніший") є батьком Брігіди, богині філідів, і, таким чином, предком трьох перших богів-друїдів, очевидно, що могутність друїдів цілком виправдана. В дійсності всі боги є друїдами, як і всі друїди - богами. [...] Звідси цілком зрозуміло, чому друїдам, зокрема, був доступний метемпсихоз, який був привілегією надлюдських і міфологічних істот."

"Що стосується "островів на півночі світу", - вони підпорядковані тому ж співвідношенню людського і божественного, завдяки чому друїди виявляються причетними до обох. Згідно з "Пригодами карновухого пса", острів друїдів - це темний острів, на якому царює морок. Відтак, він знаходиться в царстві мертвих, в потойбічному світі."

"В Ірландіїї Дагда зветься "батьком всіх", і палиця його одним своїм кінцем вбиває, а іншим - оживляє. При цьому Дагда - бог-друїд Руад Рофессі (Ruaidh Rofhessa - "Червоне досконалої науки")."

Onn. Дрік. Проживання

*Перенесено із практики проживання. Звітність першого дня.

Я б дуже хотіла написати щось про в’яз, але з ним у нас щось не дуже. Натомість дрокові я дуже тішусь, бо він частенько «гостює» у мене при витягуванні знаку і завжди в першу чергу асоціювався з «божественним покровительством» (десь в статтях це є).

Мене дуже посміхає, як сьогодні читались статті, бо читаю я з перервами і відволіканнями, але — Дрік сьогодні «відлунює») Я думала, що сяду собі почитати це все спершу під ютюб, ввімкнула — не те; під музику — не те. Вимкнула все. Почала читати і подумала, що чому б не запалити свічку Бастет. Під вогонь спокійно читати) Накидала ще туди лаванди) Коротше, повертаюсь до тексту і тут же проскакує фраза про покровительство.

Відволікаюсь думками на 5-тигодинну ранкову роботу з сонною головою, запевняю себе, що ніколи в світі більше не працюватиму вночі, бо мій ораганізм цього не любить, і що це не егоїзм, а відстоювання власних інтересів і тут такі ж аспекти Onn у Варєжкі в блозі. Цікава фраза: «Знак говорит о том, что человек переживает трудности и справляется с ними, и уже от человека зависит, какими методами и насколько эффективно». Це щось схоже до ситуації, коли мене нарешті осінило, що феї не добрі. Та й ім’я Ши їм більше підходить — немає асоціацій із легкокрилими істотами, бо це «не в ту стпєпь». Оооот. Просто Onn завжди був для мене власне в контексті покровительства і «все добре, ми про тебе дбаємо». А тут такі цікаві нюанси *смайл задоволеного чортика*  Виявляється, що в Onn таки звучить дещо від егоїзму, відстоювання власних інтересів і навіть деякої боротьби. І нарешті стає зрозумілим момент — покровительство само собою асоціюється із цим жовто-золотим кольором, але де шипи? А ось і вони)

Далі. Баклан — неймовірно цікавий птах. Виявляється, саме ці чубаті, чорні, що є символами потойбіччя і лихого, водяться у Криму. Я чому зацікавилась цим аспектом — їх порівнюють із воронами, і якщо ворони — це Морріган, то баклани — невже Донн? Тут би ще варто поритись, поки — тільки прощупується думка.
Ще мені тут дуже сподобалось пророцтво, здається, дуже влучне: «Создатель не внушает страха, а только любознательность» і все далі також. Це дуже сильні і гарні слова. Тут взагалі було багато красивих і сильних фраз.

Ще про «відлунювання». Пишу людині про те, що розмова в нас була не про «правильно чи не правильно», повертаюсь до читання: «правильно и неправильно — только иллюзии». Та да. «Вы находитесь в правильном месте, в нужное время и делаете правильные вещи». При чому друга фраза по тексту йде перед тією про ілюзії. Тобто — зважаючи на відстоювання інтересів — правильним є тільки те, що ти відчуваєш за правильне. Навіть не те, які воно матиме наслідки (вже мовчу про «правильність» в розумінні інших людей чи суспільства, традиції загалом), а те, що є правильним для тебе, відчувати це і прислухатись, «вислідковувати» це, бо навіть, якщо тимчасово це буде щось негативне, то чи за посередництвом різних подій не може воно перейти у щось грандіозно позитивне, щось, що тебе навчить, «зробить» тебе, загартує — правильне тільки те, що відповідає твоєму шляху. В цьому і ілюзія, і «правильність», і робота, і відстоювання своїх інтересів, і покровительство (бо «чуйка» + покровительство дадуть «правильність» подій і дій).

А ще відволіклась на ресурс про поезію, бо писала колись про бога Потойбіччя і забуваю, як його звати (Донн), а там ще нові вірші у Шона Маклеха (він пише про Ірландію в тому числі, верлібром, і я готова побитись об заклад, що він із наших, принаймні був колись) і ще й Еміль Верхарн. І я от думаю — чи писатиму я колись так легко і свіжо, як вітер над вересковими пустошами (це мій образ-фікс, і те, чого я постійно шукаю), повертаюсь до читання і тут же текст про взаємозалежність родючасті землі і натхнення людини. І це теж про Onn.

І, зважаючи на ці «відлуння», я виділю собі поки такі аспекти:
1. Покровительство вищих сил
2. Відстоювання власних інтересів / робота, що принесе плоди
3. Магія (ну то таке, в Огамі немає нічого немагічного)
4. Чуйка, «вислідковування» (як пес на полюванні; саме пес, бо є такий милий чорнявий пес Ши)
5. Натхнення, родючість, щось, що йде із глибини, що варто почути і відкритись.
Ночі)

Знову про Вільху. Fearn

У волшебного королевства
На воротах стояли стражи:
Охраняли от копий вражьих,
Начищали щиты из стали,
И ворота не открывали.

А пришедшим к тому королевству
Три вопроса всегда задавали,
Что ответа вовек не имели:
Вопрос первый ‐ о тайне защиты,
А второй был ‐ о сущности силы,
Третий был ‐ о порогах тайных.

Не пускали, как было известно,
Стражи путников юных, случайных, ‐
Кроме тех, кто проклятия ведал,
Кто пришел сюда с черной веткой,
Все ответы найдя ‐ в Трех Царствах.
Ольха - Fearn. Алина Кулаковская

Першу статтю можна переглянути тут.

17.04.2017
Зараз закінчення 4-го дня Luis, однак мені вже не терпиться попрацювати із Вільхою. Думаю писати статтю протягом чотирьох днів проживання Fearn. Тим більше, що попередня стаття дуже куца, а Fearn заслуговує куди більшої уваги.

Отож, що ми пам'ятаємо із першої статті?
Fearn - дерево, що поєднує дуальності: вогонь і воду, чоловіче і жіноче. Fearn також поєднує світи. Тут велика увага приділяється її кореням - це власне точка поєднання стихій, вхід до світу "темних" фейрі, тенета для утоплеників. Волога, Потойбіччя.. а отже - можливість взаємодіяти. До того ж саме корені є світом "темряви", тобто - підсвідомого і інського. А значить - робота із страхами, глибинними комплексами, але й черпання сил. Натомість крона показує наслідки сполохання фейрі - у небо здіймаються ворони. Ворони, а отже десь поруч Моррігу. Або ж Бран, дослівно. Бран - це захист, але не пасивний - активний: він сам пішов у бій за свою сестру, характеризувався запальним характером, а потім його голова захищала Британію від Франції. Фактично - мала попередити про наступ, а отже - отримує аспекти захисту і віщування. До того ж, закопування голови, тіло якої вже померло, - це також спуск у Потойбіччя. Допомога предків (Бран був предком у відношенні до наступних поколінь британців).Також атрибутом Брана є магічний котел переродження, здатний оживляти мертвих.
Livinglibraryblog також пише, що вільха-дерево часто використовується для захисту і ворожіння.

Вільха тісно пов'язується із воїном і мисливцем. Вона - також цілитель і шаман. Вільха представляє безліч аспектів дії і руху. Усі ми в якісь моменти нашого життя проходили шлях воїна. Ситуація складається так, що або ми приймаємо виклик і боремось, або ні, але тоді вже обставини змушують нас до боротьби. Саме боротьба стимулює наше зростання і розвиток.

Той, хто завдає рани, повинен вміти їх лікувати. Кельти лікували вільхою рани, виразки, інфекції, туберкульоз.

Витяги із гарної статті:
Зелений барвник із листя - для одягу фейрі, червоний - колір Потойбіччя у кельтів.
+ Котел переродження Брана = матка. Символ народження, життєдайної сили.
Пов'язують також із Гекатою.

Вільха асоціюється із воїном. - http://www.celticjewelry.com/celtic-culture/alder-april/

24.04.2017
Щодо досвіду переживання. Боротись, іти вперед, "на барикади", брати сили, коли їх вже ніби не повинно б бути - це також про Вільху. Це також піднесеність духу, впевненість у собі і в тому, що все буде добре, обставини складуться саме так, як треба.

Береза. Beithe / Beth

Із понеділка беру участь у проживанні Огаму - скучила за цим) От і добрались руки внести деякі корективи і дещо додати до моєї першої статті про Березу:  http://dragomyra.blogspot.com/2014/08/beth.html. Однак на написання повноцінної гарної і цікавої статті мене хватає. Натомість є думки-медитації до Beith:

Шепочуть: "Де твоя сила? Де твій шлях?" Вітер гойдає гілля. Світанок. Твоя впевненість поведе тебе, а я буду поруч. Твої корені тут, із нами. Твій вияв - дія. 

Відносно спостережень:
1. Лише зараз прийшло розуміння, що жоден початок не відірваний від того, що йому передувало. У медитаціях в "Лестница Огама" А. Кісєльова говорить про Березу як про зародження, імпульс, енергія, що зароджується із нічого. Це дуже схоже до ситуації з Тисом, однак Тис - це затухання процесу і саме небуття. Натомість Береза - сам момент зародження нового. Увага! Щоб почалось щось нове, йому потрібно відвести місце, а це значить попрощатись із чимось.
Береза також про активність і впорядкованість. Про розуміння себе і власних внутрішніх процесів. Вона вестиме й охоронятиме, але - знову ж таки - в процесі може статись, що буде необхідно ставити пріоритети.
2. Між світами. Це також було новим. Однак у багатьох джерелах є вказівка на "потойбічність" Берези, а точніше - перебування у двох світах. Мені подобається порівняння із дволиким Янусом у "Alchemy of alphabets" - він стоїть на порозі минулого і майбутнього і його лика звернені в обидві сторони. Так само Береза дивиться і у наш світ, й у світ прихований.
3. Шаманське дерево. Це і плавно витікає з попередніх двох (перебування на межі і функція провідника і охоронця), і маємо теж такі записи у різних (сучасних) джерелах (щось старіше, автентичні матеріали, ще не перевіряла).
4. Конкретно зараз, поки пишу, маю враження, що Береза - лагідна і добра. Вона справді захищає, в тому числі - від злих духів, а також емоційно. Однак в цьому захисті немає агресивності. Це щось ніби як курчата збираються під крилами мами-курки і їм там добре, тепло і затишно. Взагалі жодної агресивності не відчутно. Мабуть, до такої енергії негатив просто не чіпається - розчиняється десь там, не "долітаючи".

Місяць Ясену (18 лютого - 17 березня)

Феда Огаму: Nuin
Період: 18 лютого-17 березня
Ідея: Ясен - дерево перевтілення. Внутрішній і зовнішній світи, макрокосмос і мікрокосмос

Ясен - третій за поширеністю вид дерев у Британії і часто домінантний вид у лісах. В давнину англо-саксони використовували деревину ясену для виготовлення ручок списів і щитів, а жителі Уельсу й Ірландії - весел і корпусів човнів. Так, що в останніх двох країнах ясен нероздільно пов'язаний із водною стихією. І хоча у наш час популяція цього дерева зменшується, відоме воно саме своїм швидким ростом, глибокими коренями і міцністю деревини. У духовному розумінні ці якості перекадаються на неймовірно швидку енергію будування й руйнації, глибокі корені - на бачення і зв'язок із потойбічними світами. Гілки ж ясену поєднують нас із богами, Космосом, усім Всесвітом. Не даремно в багатьох традиціях, зокрема скандинавській, ясен - це світове дерево. У його владі - проникати в усі світи й усі часи, й поєднувати їх.

У кельтській традиції ясен пов'язують із магом Гвідіоном і його підопічним Ллеу Ллау Гіфесом, проклятим сином Аріанрод. Тричі Гвідіон обманом змушував Аріанрод самій же зруйнувати свої прокляття. Обманом він змусив Аріанрод дати ім'я своєму синові і зброю в руки. За допомогою магії він створив для Ллеу жінку із квіток, Блодьювед. Такими були прокляття Аріанрод - не мати імені, не тримати зброї, не мати людської жінки. Однак з часом Блодьювед закохалась у іншого і разом з коханцем вони вирішили вбити Ллеу. Знаряддям мав стати ясеновий спис Gronw. До речі, англійська назва дерева ash походить від aesc й означає "спис", як і fraxinus,  латинська версія назви. Однак, будучи виготовленим із священного дерева Ллеу, спис не вбив його, а перетворив у орла. Орла, відпочиваючого у кроні ясеневого дерева, знайшов Гвідіон і знову перетворив на людину. Таким чином, ясеновий спис, та й сам ясен, - це механізм для зміни сутності. При цьому зміна не завжди буквальна, як в історії з Ллеу Ллау Гіфесом. Це також може бути глибока внутрішня трансформація самої сутності.

Перевтілення - одне із найбільш привабливих і захоплюючих шаманських умінь, а також - одне із найбільш небезпечних. Адже при тому, що буває дуже легко ввійти у змінену форму, далеко не так легко повернутись у свою. Що й сталось із Ллеу (перетворитись із орла назад у людину йому допоміг Гвідіон). Тому дуже важливо розуміти аспекти перевтілення (внутрішнє воно чи зовнішнє) - знати, що ти робиш, коли і з якою метою. Перевтілення сутності - також про те, щоб відповідати чиїйсь компанії, часу, місцю, духу. Вміти спілкуватись з іншими, бути на "одній хвилі".
В історії Ллеу Ллау Гіфеса маг Гвідіон - Трікстер, а тому часто відлякує тих, хто не має глибокої чи широкої перспективи. Однак, йдучи шляхом сили, ви зрозумієте, що Трікстери - найкращі вчителі і друзі, які по-справжньому допоможуть вам рости, якщо ви готові до цього.

Ясенові відповідає період із 18 лютого до 17 березня. Це хороший місяць для магії, зосередженої на нашій внутрішній сутності. Вдасться також магія, пов'язана із водними ритмами, а отже - жіночою сутністю (до речі, ясенові відповідає жіноча енергія), розкриттям магічного потенціалу, віщими снами (покладіть листок ясену під подушку перед сном) і духовними подорожами. Окрім того, у зв'язку із швидким приходом весни, дадуть результати любовні ритуали.

Формула для медитації:
Я легко дихаю життям. Я кажу свою правду. Я захищений. Я єдиний із Всесвітом.
Я вшановую енергію ясену й магічних інструментів. Я визнаю: як нагорі, так і внизу. Я граю роль у масштабній грі Всесвіту.
Я пов'язуватиму мій внутрішній і зовнішні світи. 
Нехай буде так.

Авен -поетичне натхнення

     Посвята у барди, філіди і друїди - це три сходини одного шляху до осягнення найвищої мудрості і натхнення. Переходячи на кожну наступну, ініційований не втрачає попередньо набутих знань, а лише збагачує їх. Так, для всіх трьох, спільним було божественне натхнення. У цьому, безсумнівно зміненому, стані свідомості світ сприймався (і сприймається) через призму любові, легкості, натхненності і єдності. Саме таке бачення дозволяє свідомості текти із гірськими потоками чи летіти в небесах із птахами. Згадаймо рядки із "Мабіногіону":

Множество форм я сменил, пока не обрел свободу!
Я был острием меча - поистине это было;
Я был дождевою каплей, и был я звездным лучом;
Я был книгой и буквой заглавною в этой книге;
Я фонарем светил, разгоняя ночную темень;
Я простирался мостом над течением рек могучих;
Орлом я летел в небесах, плыл лодкою в бурном море;
Был пузырьком в бочке пива, был водою ручья;
Был в сраженье мечом и щитом, тот меч отражавшим;
Девять лет был струною арфы, год был морскою пеной;
Я был языком огня и бревном, в том огне горевшим.

чи з оповіді про втечу малого Гвіона (який пізніше став бардом Талієсіном) від богині Керідвен.

       І тут ці два описи можна сприймати як історії реальних перевтілень (у що кельти вірили), але й як плин свідомості. Друга версія нерозриво пов'язана із поетичною традицією, коли поет справді мусить пережити-провідчувати те, про що збирається написати. Більше того, справді гарна поезія не дає прямих деталізованих описів, але передає почуття за допомогою уривків і недомовленостей, які будять у читача асоціації, архетипи й образи. Таким чином досягається глибина і емоційність у віршах. Саме така глибока поезія була прерогативою бардів. (Не говоримо тут про придворні функції і возвеличування королів). 

       У цьому ж натхненні і причетності до усіх речей і явищ світу варто вбачати джерело натхнення для пророкування і бачення, що було однією із функції філідів і друїдів. Таке божественне натхнення у сучасному друїдизмі (неодруїдизмі) прийнято називати Авеном. Я кажу, що "сучасному", бо насправді дуже важко визначити, що конкретно, з якими відтінками значень, малось на увазі, коли слово "awen" вперше з'являлось у ранньо-середньовічних текстах. Натомість зараз етимологію слова виводять із праіндо-європейського кореня *-uel, який означав "текти", і трактують його як "плин/течія натхнення". Першу письмову згадку "авену" датують 8-им століттям. Римський історик Ненній в "Історії бриттів", описуючи поетів з 6-го століття, пише: "Tunc talhaern tat aguen in poemate claret" ("Талгарен, батько музи, був прославлений у поезії") (aguen - давньоуельська версія слова awen). У своєму теперішньому написанні awen записаний у "Canu Lliwarch Hen", ранньоуельській поемі, де Lliwarch пише: "Я знаю через мій авен", вказуючи авен як джерело інтуїтивного знання.

       Геральд Камбрійський (1146-1223 рр.) людей, сповнених авеном, називав Awennydion і писав про них:

"Коли ви питаєте когось із них про свою проблему, вони негайно входять у транс і втрачають контроль над своїми відчуттями. Вони не відповідають на задане їм питання логічно, незв'язаний потік слів, сказаних ними, здається беззмістовним, але сенс там є, і якщо слухати уважно, можна отримати відповідь на ваше запитання. Коли мова припинеться, вони вийдуть із трансу, ніби людина, що пробудилась після довгого сну [...]. Коли вони повністю приходять до тями, вони не пам'ятають нічого з того, що сказали, будучи в трансі. Я думаю, що вони отримують дар передбачення через видіння, які переживають. Декому з них здається, що їх роти змащують медом і солодким молоком, інші кажуть, що до їх губ притискають листок паперу з написаними на ньому словами."

    Отже саме поняття авену не є творінням сучасності і походить з часу, коли Ірландія ще не покинула язичництва і не перейшла у християнство. За винятком його символьного зображення у вигляді трьох променів, що сходять від трьох точок, і все разом обрамлене у трьох колах, що символізють три світи уснування: Землю-середній світ, Море-світ померлих і духів та Небо-світ богів. Таке символьне зображення авену приписують Іоло Морганугу, а датою створення вважають період 1840-1860-их років. При цьому багато сучасних послідовників друїдизму вважають цей символ дуже влучним. По-перше, три точки ідеально пасують до міфу про котел Керідвен і 3 краплини, що впали на палець Гвіона і той злизав їх, отримуючи дар перетворення, передбачення і божественного натхнення. Тут варто зазначити, що Керідвен була богинею мудрості у бритів, натомість в Ірландії натхненню покровительствувала Брігід. По-друге, промені Іоло Моргануга нагадують реальні сонячні промені, які справді багатьох надихають. Щодо цього також існує цікава легенда, записана в "Druidry Handbook" Дж. М. Гріра. 

   Кажуть, що гігант Ейніген, перший з усіх істот, побачив три промені світла, що сходили із небес. Ці три промені були також словом із трьох складів, справжнім іменем бога: Ah-Oh-En. У цих променях і цих складах було все знання, що існувало досі і буде існувати. Споглядаючи три промені велет Ейніген взяв три гілки горобини і літерами з горизонтальних і вертикальних ліній вирізав на них отримане знання. Але коли інші побачили палиці, то не зрозуміли божественної мудрості і стали поклонятись самим палицям, ніби божествам. Горе і гнів Ейнігена були такими великими, що він роздер себе на шматки і помер.

    Коли минув рік і день після смерті Ейнігена, Менв, син Тейрведда, побачив, що через ротову порожнину в черепі Ейнігена три палиці горобини вкорінились і проросли. Менв навчився читати написи з горобиновх гілок і прославився своєю мудрістю. Ейнігена, Менва і пізніше Гвідоніайда (Gwyddoniaid) вважають першими трьома друїдами. Вважють також, що промені символізують зимове сонцестояння, рівнодення і літнє сонцестояння.

     

Джерела інформації і нтахнення: 

https://en.wikipedia.org/wiki/Awen

http://www.druidry.org/library/modern-druidry/awen-0

http://www.druidry.co.uk/what-is-druidry/awen-the-holy-spirit-of-druidry/

https://druidnetwork.org/what-is-druidry/beliefs-and-definitions/articles/a-short-history-of-the-awen/

http://ireland-calling.com/celtic-symbols-awen/

http://www.cassandraeason.com/divination/druidry/awen.htm

https://druidgarden.wordpress.com/tag/awen-symbol-meaning/

https://thriveonnews.com/2014/12/07/awen/

Характеристика останньої сім'ї фед

Остання сім'я фед Огаму втілює стійкість. Це вирішальний момент, коли можливий рух у будь-якому напрямку. Феди можуть його задати, але вибір за нами. Згідно з огамічним календарем, на Колесі Року їм відповідають перший день року, два сонцестояння і два рівнодення. Це точки, що направляють рух Колеса, вони ж його оберігають. Вони освячені сонячним сяйвом і присутністю богів. При всьому цьому, як і всі феди Огаму, останні п'ять фед містять у собі й темні аспекти. 

Коротка характеристика останньої сім'ї:

A - Я - спокій в битві й рівновага.

O - Я - пагорбів вогні і палюче сонце.

U - Я - хміль цілунків і отрута.

E - Я - страху захист і опора.

I - кінець всього. Безчасся.

Ioho. Тис

Зимове сонцестояння / Alban Arthuan

Звук: І

Слово Mac ind Oic: "зловживання для предків або приємна згода"
Слово Morann mac Main: "найстарше з дерев"

Слово Ку Хуліна: "Колір хворого чоловіка, старість"
Слово Енгуса:

Елемент: Земля

Планета-правитель: Сатурн / Плутон

Стать: жіноча

Птах: Illait / орля

Тварина: Ialtog / кажан
Колір: Infind / дуже білий (колір свіжого снігу)
Знаряддя: Indeoin / ковадло

Мистецтво: Iascaireacht / риболовля

Кристал/камінь: 

Число Брікріу: 20

Божества: Ойсін, Геката, Кайлех, Геката, Банба

Руни: -

Пряме значення: Витривалість, те, що залишається незмінним; похилий вік, спадщина з минулого; наслідки теперішніх дій.

Перевернуте значення: Стагнація й непорушність; речі зберігають своє минуле; минуле як тягар, що ще не подоланий.

Ключ: захист від негативних духів, довговічність, реінкарнація, робота з духами предків, мудрість.

Асоціації: Смерть, небуття, темрява, первісність, старість, відсутність часу, неіснування

Твоя подорож закінчилась. Час добіг свого кінця і шлях обірвався. Єдина ниточка, яка вас поєднувала, обірвалась. І Ти - вже не Ти. Й немає Тебе у кожному із значень. Ти був світом і світ - Тобою. Немає жодного.

Кожного року Колесо робить повний оберт. У найнижчій його точці Панею світу є Темрява і Смерть. Це час від Самайну, періоду безчасся, до моменту народження нового Сонця, Йолю, піку Зими. У давнину саме нове сонце давало надію пережити довгу зиму, яка ще була попереду. Адже хоча дні почнуть довшати, найлютіші морози, заметілі і брак їжі все ще чекають нас попереду.

Ioho - про те, як, щоб вижити, потрібно запасатись, про те, що потрібно жертвувати тим, що віджило своє, щоб могти рухатись далі. Ioho - про цінність втрати, очищення і прощання, про силу сприйняття і спокій. Ioho - про те, як у пустоті знайти себе і свій внутрішній поштовх до руху.

Прекрасний сайт livinglibraryblog.com також подає низку трактувань символу Ioho різними дослідниками. Так, Н. Пенник у праці "Магічні алфавіти" називає тис "деревом вічного життя", та й Е. Р. Лорі пов'язує його із довголіттям, реінкарнацією, предками, але також - історією й традицією. Ліз і Коллін Мюррей стверджують, що Ioho представляє поважний вік, воскресіння, реінкарнацію, а Дж. Метьюз прямо називає тис найстарішим і наймудрішим з дерев. Дуже гарно з цим поєднується думка Кейтлін Метьюз про те, що Ioho асоціюється із розширенням горизонтів, глибокою пам'яттю і довголіттям. Дж. Гір вважає, що Ioho представляє уроки досвіду і незмінну складову нашого шляху. Роберт Грейвс називає тис деревом смерті.

Ці асоціації не є випадковими. Як усі вічнозелені дерева (а варто також додати, що це єдине вічнозелене дерево, яке не було завезене на Британські острови, а знаходилось там у своєму ареалі), тис асоціюється із вічним життям. Однак саме тис має відчутно двійну природу. В міфології та культурі тис часто представляє Дерево Життя або Світове Дерево, але також асоціаціюється із смертю, адже усі його частини отруйні. До того ж, він був присвячений богині Гекаті у Древній Греції, богині переходів і смерті, а також кельтській богині Кайлех, богині, що втілює саму старість, смерть і зиму. До речі, про людей похилого віку кажуть "вік тису", або "вік Кайлех". У давні часи навіть існували вірування, що саме тільки знаходження у тіні тиса може вбити, як і вино, подане у тисовій чаші. Більше того, тис чітко асоціюється із похованнями. Це дерево, яке спеціально висаджують на цвинтарях, адже вважається, що тис охороняє перехід до світу мертвих. Однак, ще за довго до наших часів тис висаджували на могилах вождів племені, так щоб їх дух і мудрість, перебуваючи у дереві, були доступні їхнім нащадкам. Гілочки тису кидали до могил чи поховань, саме ж дерево також висаджували на енергетично сильних місцях, наприклад, біля святилищ чи "святих" джерел. А стара бретонська легенда оповідає, що корені тису проростають до відкритих ротів усіх трупів. І попри те, що загалом тис пов'язували із смертю, явищем, що сприймається негативно у наш час, та, можливо, ті корені покликані були дати нове життя мертвим? Та й тис на похованнях вождів покликаний був забезпечити зв'язок із "Тим" світом, дати можливість потойбічним мешканцям спілкуватись із нами. 

Окрім того, завдяки завжди зеленому кольору, тис був чудовою позначкою для меж чи особливих місць. Наприклад, існує легенда про Оуайна Червонорукого, останнього в роді Ллівеліна Великого претендента на титул короля Гвінеду і принца Уельсу, який загинув, так і не ставши королем. Оуайна називають сплячим воїном-королем. Вважається, що він повинен проснутись і повернути своє правління, а спочиває він під пагорбом із одиноким тисом. Щоб ніхто не міг потурбувати сон короля, тис зникає, коли хтось наближається до нього, а якщо віддалятись, то знову з'являється. Ще один герой, а точніше - шотландський віщун Томас Раймер, так само спочиває і чекає свого часу, але вже не під одиноким деревом, а серед цілого тисового гаю.

Yew, Wisdom of Trees Oracle Cards, Meraylah Allwood

Тис також пов'язують із Сідами. У книзі "The Fairy Faith in Celtic Countries" (1911 р.) читаємо: "Ірландські друїди виготовляли їх палички для гадання з деревини тису, і, як давні жерці Єгипту, Греції і Риму, повелівали духами, феями, демонами, елементалями і привидами, які й допомагали здійснювати пророцтва." У легенді про короля Еохайда його друїди за допомогою тисових паличок шукали викрадену королем Сідів Мідіром королівну Етайн. Ворожіння відбувалось шляхом викидання 3 або 4 (у різних версіях) паличок із написаними на них літерами Огаму, що допомогло вибрати правильний сід. Пошуки супроводжувались розкопуванням багатьох сусідніх сідів, що зовсім не викликало захвату у його мешканців. 

Унікальність тису - це спосіб його "життя". Саме дерево пережило наступ льодовиків і виробило здатність жити довго - зараз існують представники, вік яких становить по 4-5 тисяч років. Точний вік таких дерев визначити доволі важко, адже тис, відмираючи в центрі, з кореня відрощує нові стовбури навколо старого і, таким чином, отримує пустоту в центрі, що робить неможливим вираховування віку дерева за стовбурними кільцями. Однак такі дерева-проходи (буквально) просто не можуть не асоціюватись із потойбічним світом, в тому числі - із народом Сідів, Ши. Взагалі вважається, що сама історія народу Ши - це історія тису. Адже все, що помирає, мусить врешті-решт відродитись.

З іншого боку, варто пам'ятати про те, що ставлення до смерті у давнину і зараз доволі відрізняються. Дослідники-традиціоналісти вважають, що культура нью-ейдж упростила візію смерті шляхом трактування її не як кінцевої точки, а як лише одну із зупинок у вічному циклі перероджень. Варто додати, що хоча кельти й дотримувались схожої до реінкарнації точки зору (загальновідомим є факт, коли ніхто не переймався тим, що померлий заборгував комусь щось, адже він обов'язково матиме шанс повернути це у наступному житті), але немає точного пояснення того, що саме малось на увазі під "наступним життям". Попри це популярним є трактування Ioho саме як короткої зупинки до моменту переродження. Як сам момент смерті трактують, натомість, осику, Eadha.

Та тис - це також міф про трагічних закоханих, це й момент втрати, й неймовірно сильне бажання бути разом. Мабуть, найвідомішим прикладом такої любовної історії є історія Трістана та Ізольди. Але схожих історій є таклж безліч в ірландській культурі. Ми вже знаємо про історію Еохайда і Етайн. Але є також історія Енгуса, який був змушений перетворитись у лебедя, щоб бути ближче до своєї зачаклованої коханої; історія Кухуліна і його коханої діви-Ши Фанд, з якою, до речі, вони вперше зустрілись саме під тисовим деревом; історія звичайного сільського парубка, на дім якого напали, його вбили, а його дружину-красуню намагались забрати із собою, але та стрибнула зі скелі. За однією із версій подальших подій, їх поховали поруч у братській могилі, за іншою - у різних, але з тих могил виросли тиси, які згодом переплелись верхівками.

Ioho вважають знаком, що вказує нам на потребу відпочинку, потребу такого необхідного занурення аж "до дна", коли немає нікого навколо, де згодом із нами говорить наше внутрішнє єство і провідники - предки це будуть, потусторонні духи чи боги. Ioho нагадує нам, що, окрім нашого власного світу, є щось більше, є інші істоти, готові співпрацювати і давати настанови, що ми самі можемо бути цілим світом. Пам'ятаючи про це й про те, що усіх нас чекає в кінці нашого шляху, ми можемо жити більш усвідомлено й цілісно. У формі абстракції смерть постає перед нами як момент трансформації, коли ми можемо позбутись від лишнього, а чи відпустити його, попрощатись, віддати належне - і рухатись далі. У читанні Ioho вказує також на те, що ви тримаєтесь за щось (подію, людину, річ, згадку) занадто довго і прийшов час відпустити це. Ioho нагадує нам про те, що зміни - не наш ворог, а союзник, і що без змін ніколи не буде руху уперед.

Значення Ioho в гаданні від А. Кісєльової:
Остання карта Огаму. Результативна, показник процесу, що завершився. Період, коли можлива відмова від всього, що гальмувало рух, від усього, що заважало йти. Але в цій карті немає болю, все, що тут відбувається, здійснилось не під впливом емоцій, а внаслідок зрілих роздумів. Це дуже мудра карта, вона знає, що "все минає, і це мине" і завтрашній день буде чудовим і радісним. А зараз, у це миттєве зараз, треба встигнути зрозуміти і пробачити, побачити і відчути. Період, коли можна приділити час спогадам, хорошим і поганим, для того, щоб потім відкласти їх надовго. Енергетика карти цілком унікальна, вона здатна впливати на розклад у найбільш непередбачуваний спосіб, надаючи йому цілком іншого звучання.

Використання у магії:
* У зимове сонцестояння тис - одне з 9-ти необхідних видів деревини для розпалювання святкового вогнища.
* Тис - це також одне із 5-ти чарівних дерев Ірландії, а отже - допоможе у спілкуванні із фейрі.
* У ніч Самайну спаліть трохи кори тису для того, щоб викликати духа предка.
* Шматок деревини тису буде оберегом від страху перед смертю (нагадую, що деревина тису отруйна!!!) і новими починаннями.

Eadha. Осика

Осіннє рівнодення / Alban Elued

Звук: E

Слово Mac ind Oic: "інше ім'я друга"
Слово Morann mac Main: Ergnaid fid "проникливе дерево/чоловік"

Слово Ку Хуліна: Brathair bethi.i.e "Родич берези, осика"
Слово Енгуса: Commain carat "зміна/обмін друзів"

Елемент: Повітря (осика), Вода (тополя)

Планета-правитель: Меркурій (осика), Сатурн (тополя)

Стать: Чоловіча (осика), Жіноча (тополя)

Птах: Ela / лебідь-шипун

Тварина: Each / кінь
Колір: Erc / червоної іржі
Знаряддя: Epit / алебарда

Мистецтво: Enaireacht / полювання на птахів

Кристал/камінь: обсидіан, залізо

Число Брікріу: 19

Божества: Енгус мак Ок, Аравн, Ріаннон, Зевс, Персефона, Кроносс, Геката, Діана, усі богині у трьох іпостасях

Руни: -

Пряме значення: Відвага і впертість перед лицем протистояння; боротьба, в якій перемога можлива, але не обов'язкова; пошук внутрішньої сили.

Перевернуте значення: слабка сила; компроміс і перемовини; обачність; якщо ти продовжуватимеш теперішній шлях, він не приведе ні до чого доброго.

Ключові слова: страх, перевірка, ритуал, перемогти страх, боятись, але діяти; дух воїна, впевненість у собі, стійкість, мужність. У перевернутому положенні: бути подавленим своїм страхом, необхідність керувати своїми страхами.
Асоціації: страхи, потойбіччя, підсвідоме, архетипи, символи, боротьба, протистояння, вистояти, межа, внутрішня сила, пошуки у пітьмі, заплутаність, відсутність шляху уперед, розрізняти небезпеки, розуміння

Ти стоїш на краю. Час завмер. Залишився лиш холод і слабке сонце у спину. Із заходом ти ступаєш у своє несвідоме. Чи поглине воно тебе, а чи в пітьмі ти знайдеш свою силу?

"Народ Уйснеху казав [...] що ненависна осика заборонена тричі. Вперше тому, що гордовито підняла свою голову, коли інші дерева схилили свої у журбі, коли Король йшов на Голгофу. Вдруге тому, що вороги Христа вибрали її деревину для хреста, на якому розіп'ято Його. І втретє [...]. Вічно тремтяча і трепетна, рухи видають ненависну осину навіть у спокійному повітрі."

Carmina Gadelica, 1900

Зараз точаться дискусії щодо того, яким деревом є Eadha - осика чи тополя. Однак, мабуть, це один з небагатьох випадків, коли різниця не буде суттєвою, адже осика - близька родичка тополі. А разом із вербою, вони належать до однієї родини (вербових). І хоча й осика, й тополя в Древній Греції були шанованими деревами - перша - священна для Персефони, друга знаходилась у вінку Геракла, а обидвоє росли над берегами Стіксу й позначали вхід у Потойбіччя, для мене чомусь ближча осика.

У наш час попкультури, мабуть, немає людей, які б не знали, що осиковим колом вбивають вампірів. Традиційно ним проколювали серця покійників, що пішли у Потойбіччя не з власної волі, таким чином страхуючись від самої можливості появи ходячого мертвеця у власному поселенні. Зазвичай, осику для цього вибирали з тієї причини, що саме з її деревини було зроблено хрест для Ісуса Христа. Однак задовго до біблійної легенди корони з осикового дерева захоронювали у курганах з покійниками в Месопотамії (3000 р. до н.е.), що мало допомогти їм у подорожі в потойбічний світ. Загалом, як і в горобини, у осики досить "темна" культурна історія. Її також називали деревом фейрі і деревом духів. Відповідно, під забороною було використання цього магічного дерева у сільському господарстві, для риболовлі чи для будівництва. Воно належало чарівному народу, а на їх власність посягати не можна було ще й з тієї причини, що зазвичай це закінчувалось погано для самого сміливця. Однак, як це відбувається зі всім "темним", осика також добре захищала від усіляких магічних втручань і "злих" енергій. З цього, власне, й витікає те, що вона була ідеальною для захисту душ померлих, захисту домівок (її висаджували біля обійсть), боротьби із болем й паралічем (дуже традиційно - хворий повинен зачепити пасмо свого волосся за кору й промовити заклинання-формулу), але власне користування такою деревиною щастя не приносило. Проте, якщо листочок осики ви отримали в дар від самого чарівного народу чи їх королеви, покладіть його під язик чи у кубок з вином і красномовство не покине вас. А уважно дослухаючись до шуму у листі осики, ви вже точно зможете розчути шепіт духів чи передати своє послання до того, хто його зрозуміє.

Кельтські воїни, відомі своєю безстрашністю, з осики виготовляли щити. Вони були легкими й міцними, а також дарували захист від страху і небезпек. Навіть у грецькій мові слово "aspis" (англ. "осика") значило щит. А у гаельській осика-critheann мала спільний корінь із "crith" - "тремтіти". Та й хто, як не той, що знає істину страхів через свою сутність, зможе найкраще захистити від страхів? Так само осика захищала людей у ніч Самайну, ніч Дикого Полювання і повної сваволі духів. Якщо ж ви проведете ритуал очищення з допомогою осики, то зможете ввійти у новий рік буквально "із чистого листа". 

Для кожного з нас страх - це випробовування. Він є невід'ємною частиною нашого життя, і без нього не було б еволюції. Страх змушував наших предків до діяльності й винахідливості. Але ми також знаємо страх таким, що паралізує, відбирає будь-які сили для боротьби, і часто ми здаємось задовго до того, як бій програно.
Чого ви боїтесь найбільше? Чи справді варто продовжувати годувати цей страх? Які його корені? 
Якщо ваш страх контролює вас, ви не зможете діяти. Це - виклик. У липкому, запаморочливому й темному, знайти себе як стержень, як свою територію і цілісність. Чи не сильніші ви? Чи не вам під силу власним сяйвом розігнати морок? Щит - це не лише захист від удару. Це також ваше відмежування.
Ось ворог. Він сильний і він не один. Ось ви - кидаєте щит і в паніці намагаєтесь втекти. Вас наздоженуть, а легені зрадять ще швидше, ніж ноги.
Ось ворог. Він сильний і він не один. Ось ви - міцно стоїте на ногах. Вони - корені ваші, руки - гілки ваші. Всесвіт - ваша допомога. І ворогам не пройти.
Ось ворог. Він сильний і він не один. Ось ви - і темрява всередині вас - ваш союзник. 

Урок Eadha - навчитись бачити свій страх, приймати його і не боятись. Ваш страх вкаже на вашу слабкість. Ви зможете її укріпити. Eadha також про те, як прийняти власну темряву. Не лякатись її, не уникати, не зневажати. Темрява є у всіх. Про темряву й про те, як крізь тіні знайти себе - Персефона й Іштар. Через темряву шамани повертають уламки душі.

Перевернута Eadha вказує на те, що ваш страх перемагає. І хоча ви можете мати реальні причини для того, щоб боятись, але в такому стані ви нічого не вдієте. Пам'ятайте, що зовнішні чинники лише тоді мають над вами владу, коли ваш дух зломлено.

Eadha стане в нагоді тим, хто йде шляхом Знань. Лише знаючи себе і свої корені, ви знатимете, куди можуть сягати ваші гілки. Не знаючи себе, ви не розумітимете причин і наслідків власних дій.

Значення Eadha в гаданні від А. Кісєльової:
Карта дуже неоднозначна. Може вказувати на те, що енергія витікає в невідомому напрямку, що час і гроші витрачаються неналежним чином. Що варто задуматись над тим, що і для чого ви робите. Подумати про те, що є для вас найважливішим у житті. Це не час сумнівів, це час наведення підсумків, час прийняття важливих, іноді доленосних рішень. Тут немає радості, але можна знайти спокій зосередженості. Карта закликає зупинитись і подумати, все зважити. Очікуваний результат близько, і необхідно ще раз перевірити, чи так вам це необхідне, чи на це ви розраховували. Енергетика карти жорстка і дещо холодна. Вона здатна внести у розклад нотки відстороненості й печалі.