Казка Блодьювед

Мене було створено з квітів - у буквальному розумінні. Двоє чоловіків, могутніх чарівників, виліпили моє тіло із пуп'янків і квіток, пелюсток і пилку. Дев'ять видів квіток, так добре їм відомих: крихітні сережки велетнів-дерев, солодкі лугові квіти, дикі квіти, сплетені з пшеницею. І квіт глоду, білий, як сніг. Глід. Хіба вони не знали? Зарозумілість чоловіків. Думаю, вони знали.

Коли я прокинулась, вони одягли мене, як ляльку, у красивий одяг. Вони дали мені красиве ім'я в честь мого обличчя, створеного із підсніжників, асфоделій і лілій.

Тоді вони віддали мене чоловікові, якого я ніколи до того не зустрічала.

Вони були такі захоплені тим, що зробили. Чи вони думали, що створять йому дружину, як створюють пару взуття?

Він був молодий, безбородий і енергійний, світловолосий і заповзятливий. Він був гарний, о так, і задоволений моєю красою. Я сховала свою ненависть і кожну мить грала роль люблячої дружини.

Потім прийшов вечір, коли мого господаря не було вдома, і з'явився в ньому мисливець. Він бажав мене і не намагався цього приховати. І я бажала його. Як я могла не бажати своєї свободи?

У ту ніч у ліжку, мого чоловіка, ми зрадили його. Я отримала допомогу мисливця, і захоплений моєю красою, він легко погодився.

Мого чоловіка не можна було убити легко, маги подбали про це. Вони виплели йому дивну долю - таку рідкісну, що в нього майже не було шансів померти - ні на полі бою, ні від хвороби, ані від неасного випадку. Вони не розуміли, що якщо є шлях до його смерті, то це й буде його смертю.

Коли він повернувся, я вивідала це у нього. Здавалося, мало б бути дуже важко дізнатись секрет, що береже життя людини. Але ні, він розповів мені його легко й у деталях.

Роком пізніше все було готово. Абсурдно, наскільки легко він став у цю позу. Ні всередині, ні ззовні, ні верхи, ні пішки, ні тут, ні там. Він мав бb знати, що такі місця "посередині" не для смертних. Долю було розбуджено, і вона чекала відповіді. Мисливець, добре навчений своєму ремеслу, не помилився. Спис пронизав тіло мого пана, і його дух покинув його.

Тепер я помстилась. Я залишила мисливця у його розчаруванні, а магів - у скорботі. Чий дух, на їх думку, ввійшов у це квітуче тіло? У своїй зарозумілості вони вважали, що створили мене. Мене! Я стара, старша за людину, що топче цю землю, стара, як яскрава весна, що незмінно знаходить свій шлях до зими. Бо я - Біла Леді, і смерть - мій весільний дарунок.

Jeffcoat Art

(с) Талія Тук. http://www.thaliatook.com/AMGG/blodeuweddtale.php
Переклад і адаптація мій (с) Драгомира