Onn. Дрік. Проживання

*Перенесено із практики проживання. Звітність першого дня.

Я б дуже хотіла написати щось про в’яз, але з ним у нас щось не дуже. Натомість дрокові я дуже тішусь, бо він частенько «гостює» у мене при витягуванні знаку і завжди в першу чергу асоціювався з «божественним покровительством» (десь в статтях це є).

Мене дуже посміхає, як сьогодні читались статті, бо читаю я з перервами і відволіканнями, але — Дрік сьогодні «відлунює») Я думала, що сяду собі почитати це все спершу під ютюб, ввімкнула — не те; під музику — не те. Вимкнула все. Почала читати і подумала, що чому б не запалити свічку Бастет. Під вогонь спокійно читати) Накидала ще туди лаванди) Коротше, повертаюсь до тексту і тут же проскакує фраза про покровительство.

Відволікаюсь думками на 5-тигодинну ранкову роботу з сонною головою, запевняю себе, що ніколи в світі більше не працюватиму вночі, бо мій ораганізм цього не любить, і що це не егоїзм, а відстоювання власних інтересів і тут такі ж аспекти Onn у Варєжкі в блозі. Цікава фраза: «Знак говорит о том, что человек переживает трудности и справляется с ними, и уже от человека зависит, какими методами и насколько эффективно». Це щось схоже до ситуації, коли мене нарешті осінило, що феї не добрі. Та й ім’я Ши їм більше підходить — немає асоціацій із легкокрилими істотами, бо це «не в ту стпєпь». Оооот. Просто Onn завжди був для мене власне в контексті покровительства і «все добре, ми про тебе дбаємо». А тут такі цікаві нюанси *смайл задоволеного чортика*  Виявляється, що в Onn таки звучить дещо від егоїзму, відстоювання власних інтересів і навіть деякої боротьби. І нарешті стає зрозумілим момент — покровительство само собою асоціюється із цим жовто-золотим кольором, але де шипи? А ось і вони)

Далі. Баклан — неймовірно цікавий птах. Виявляється, саме ці чубаті, чорні, що є символами потойбіччя і лихого, водяться у Криму. Я чому зацікавилась цим аспектом — їх порівнюють із воронами, і якщо ворони — це Морріган, то баклани — невже Донн? Тут би ще варто поритись, поки — тільки прощупується думка.
Ще мені тут дуже сподобалось пророцтво, здається, дуже влучне: «Создатель не внушает страха, а только любознательность» і все далі також. Це дуже сильні і гарні слова. Тут взагалі було багато красивих і сильних фраз.

Ще про «відлунювання». Пишу людині про те, що розмова в нас була не про «правильно чи не правильно», повертаюсь до читання: «правильно и неправильно — только иллюзии». Та да. «Вы находитесь в правильном месте, в нужное время и делаете правильные вещи». При чому друга фраза по тексту йде перед тією про ілюзії. Тобто — зважаючи на відстоювання інтересів — правильним є тільки те, що ти відчуваєш за правильне. Навіть не те, які воно матиме наслідки (вже мовчу про «правильність» в розумінні інших людей чи суспільства, традиції загалом), а те, що є правильним для тебе, відчувати це і прислухатись, «вислідковувати» це, бо навіть, якщо тимчасово це буде щось негативне, то чи за посередництвом різних подій не може воно перейти у щось грандіозно позитивне, щось, що тебе навчить, «зробить» тебе, загартує — правильне тільки те, що відповідає твоєму шляху. В цьому і ілюзія, і «правильність», і робота, і відстоювання своїх інтересів, і покровительство (бо «чуйка» + покровительство дадуть «правильність» подій і дій).

А ще відволіклась на ресурс про поезію, бо писала колись про бога Потойбіччя і забуваю, як його звати (Донн), а там ще нові вірші у Шона Маклеха (він пише про Ірландію в тому числі, верлібром, і я готова побитись об заклад, що він із наших, принаймні був колись) і ще й Еміль Верхарн. І я от думаю — чи писатиму я колись так легко і свіжо, як вітер над вересковими пустошами (це мій образ-фікс, і те, чого я постійно шукаю), повертаюсь до читання і тут же текст про взаємозалежність родючасті землі і натхнення людини. І це теж про Onn.

І, зважаючи на ці «відлуння», я виділю собі поки такі аспекти:
1. Покровительство вищих сил
2. Відстоювання власних інтересів / робота, що принесе плоди
3. Магія (ну то таке, в Огамі немає нічого немагічного)
4. Чуйка, «вислідковування» (як пес на полюванні; саме пес, бо є такий милий чорнявий пес Ши)
5. Натхнення, родючість, щось, що йде із глибини, що варто почути і відкритись.
Ночі)

Береза. Beithe / Beth

Із понеділка беру участь у проживанні Огаму - скучила за цим) От і добрались руки внести деякі корективи і дещо додати до моєї першої статті про Березу:  http://dragomyra.blogspot.com/2014/08/beth.html. Однак на написання повноцінної гарної і цікавої статті мене хватає. Натомість є думки-медитації до Beith:

Шепочуть: "Де твоя сила? Де твій шлях?" Вітер гойдає гілля. Світанок. Твоя впевненість поведе тебе, а я буду поруч. Твої корені тут, із нами. Твій вияв - дія. 

Відносно спостережень:
1. Лише зараз прийшло розуміння, що жоден початок не відірваний від того, що йому передувало. У медитаціях в "Лестница Огама" А. Кісєльова говорить про Березу як про зародження, імпульс, енергія, що зароджується із нічого. Це дуже схоже до ситуації з Тисом, однак Тис - це затухання процесу і саме небуття. Натомість Береза - сам момент зародження нового. Увага! Щоб почалось щось нове, йому потрібно відвести місце, а це значить попрощатись із чимось.
Береза також про активність і впорядкованість. Про розуміння себе і власних внутрішніх процесів. Вона вестиме й охоронятиме, але - знову ж таки - в процесі може статись, що буде необхідно ставити пріоритети.
2. Між світами. Це також було новим. Однак у багатьох джерелах є вказівка на "потойбічність" Берези, а точніше - перебування у двох світах. Мені подобається порівняння із дволиким Янусом у "Alchemy of alphabets" - він стоїть на порозі минулого і майбутнього і його лика звернені в обидві сторони. Так само Береза дивиться і у наш світ, й у світ прихований.
3. Шаманське дерево. Це і плавно витікає з попередніх двох (перебування на межі і функція провідника і охоронця), і маємо теж такі записи у різних (сучасних) джерелах (щось старіше, автентичні матеріали, ще не перевіряла).
4. Конкретно зараз, поки пишу, маю враження, що Береза - лагідна і добра. Вона справді захищає, в тому числі - від злих духів, а також емоційно. Однак в цьому захисті немає агресивності. Це щось ніби як курчата збираються під крилами мами-курки і їм там добре, тепло і затишно. Взагалі жодної агресивності не відчутно. Мабуть, до такої енергії негатив просто не чіпається - розчиняється десь там, не "долітаючи".

Три кола прояву в неодруїдизмі

ТРИ КОЛА ПРОЯВУ 

Вперше цю концепцію вжив Джеймс Томсон (1700-1748), і не всі друїди її використовують чи вважають за правильне саме таке зображення шляху розвитку душі. Ці три кола -  названі К'югант - коло пустоти, Абред - коло втілення, Гвінфід - коло блаженства  – це мапа бачення друїдами походження і призначення людської душі, початок якої - у котлі Переродження, Аннуні.

Абред (AH-bred), внутрішнє коло – це початок паломництва душі, реальність рослинного і тваринного життя у світі природи. Кожна душа приходить із котла Аннуну (ah-NOON), царства мінералів, що також є резервуаром несформованої душі. Новостворені душі втілюються в найпростіших одноклітинних формах життя. Засвоюючи уроки своїх життів, вони підносять до складніших станів. Друїди не романтизують Абред. Друїди знають, що більшість рослин і тварин проживають короткі важкі життя, які закінчують болісною смертю. Рослини борються одні з одними за світло і грунт, тварини також полюють один на одних. Нічого з цього не є випадковим чи непотрібним. Бардівська тріада вчить, що кожна душа повинна бачити все, знати все, і все стерпіти, перш ніж перейти за межі кола Абред.
Людське життя позначає верхню межу Абреду. Людська душа може виходити за межі цього кола, до кола Гвінфід, залишатись людиною, або ж знову спускатись до котла Переродження, Аннуну. Якщо ви вважаєте марним життя комахи, вівці чи кішки, то рано чи пізно спуститесь до цього рівня, щоб наново засвоїти його уроки. Така тварина носить назву вашого cydfu (FUD-Vill). Друїди вважають, що всі живі форми рано чи пізно досягають рівня людини. 

Гвінфід (GWIN-vuth) – це виконання подорожі душі. Дарунки знання, сили і миру можуть бути отриманими протягом довгої подорожі Абредом, в міру того, як душі подорожують, опираючись на здобуті уроки. Кожна душа вчиться виражати свій власний Авен, спогади і сприйняття всесвіту – трьох речей, що відрізняють її від інших істот.
Людську душу, яка щойно перетнула межу між світами Абред і Гвінфідд, можна порівняти із одноклітинним організмом на початку шляху в Абреді. Рано чи пізно, душа зможе досягнути межі між Гвінфіддом і К'югантом. 

Ceugant (KYE-gant) – третє і останнє коло прояву, який назавжди залишається вище Гвінфіду. Цей рівень можна сприймати як безконечність. Подібно до того, як мандрівник бачить горизонт, але ніколи не досягне його, так і душі в цьому колі вічно накопичуватимуть знання, силу і мир і завжди будуть у цьому колі. Це безмежний потенціал для розвитку. Згідно друїдичного знання, у цьому колі перебувають божественні сили космосу. 

Насправді усі три кола постійно присутні у нашому житті. Абред – це минуле, фіксоване в часі, яке ми не можемо змінити. Гвінфідд – це теперішнє, відкрите для вибору і можливостей. К’югант – майбутнє, горизонт, що знаходиться перед нами. Одним з уроків, є те, що нерозумно застрявати у минулому, і непродуктивно завжди прагнути майбутнього, яке завжди попереду. Реальність свободи і потенціалу людини завжди з нами. Ці точки можна простежити більш детально. Вибір, зроблений у минулому, має владу над нашим сьогоденням, і цей вплив традиційно називають долею. Доля змушує нас відпрацьовувати колишні паттерни. Якщо ви постійно відтворюєте їх, то доля дійсно має вплив на ваше життя. Доля – це присутність у людському житті тих самих моделей, які формують життя рослин і тварин.
Доля не домінує у нашому житті. Майбутнє також має на нас вплив. Такий вплив називають призначенням – це події, до яких ми прямуємо, щоб якнайкраще розкрити свій потенціал. Опинившись між долею і призначенням, людина має можливість вибирати. Це її власна воля. Коли доля, призначення і воля людини рухаються у різних напрямках, людина мало досягає у житті. Але коли всі три спрямовані в одному напрямку, вона досягає багато. 

Druidry Handbook by John Michael Greer

Переклад мій (с) Драгомира

Дух вогню у світі шамана. Про фільм

"Дух огня в мире Шамана. Фильм-обряд" - така оригінальна назва фільму і обряд тут - щонайвідповідніше слово. Тут багато варгану, горлового співу і "начитувань"; багато образів природи і мудрості. І насправді, слухаючи усіх показаних у фільмі людей, розумієш, що мудрість - це любов, а любов - це мудрість.

Не хочу писати багато, бо це просто треба бачити і слухати, однак мої декілька аргументів, які я б наводила, якби радила комусь подивитись цей фільм:

- він про стихії і взаємодію з духами;

- він про постать Шамана як таку і дещо про шлях розвитку;

- він про Бачення, про таке бачення, що відмінне від щоденного сприйняття, і що "відкриває" очі;

- це справді медитація, що заколисує і відкриває багато нового.

Думаю, це один з фільмів, які можна переглядати безліч разів, і кожного разу він відкриватиме свої нові грані.

Деякі з думок із фільму:

"Природа створила нас так, що кожна людина приносить у світ щось хороше, виконуючи своє призначення".

У бурятів первісно були шаманки, а не шамани, і вважається, що спілкування з духами - жіноча прерогатива :)

У людини 3 душі - першу ми отримуємо від нашого роду, вона виявляється у ДНК; другу нам дарують Небеса і це наша доля; третю ми створюємо самі.

Ми повинні поважати один одного, адже кожна людина носить у собі святість.

Кожен - шаман.

 

І ще мені деякі з речей навіяли:

Інколи не ти полюєш на Силу, а Сила полює на тебе. Чаїться й чекає, поки ти будеш готовий прийняти її.

Дух дивиться на людину і дивується: мала, слабка, беззахисна. А лише вона вміє творити. Людина працює/творить за допомогою фізичного тіла, але це лише фізичний вияв її творчості. Кожен твір має свою душу і частку душі свого творця. І Дух відгукується на цю творчість; а пісні й музика линуть із вітром, з останнім листям і птахами, і таким чином пісня поєднує світи.

Миру і тепла!

Про кінець літа, землю й небо

Час після Лугнасаду прекрасний. Літо вже по трохи переходить у осінь. Це помітно. Природа більше не буяє. Вона тихо-спокійно завмирає, а відсутність дощів вже майже місяць лише пришвидшує процес відходження до сну. Сьогодні у страшну спеку ходили збирати насіння: фасоля, горох, кукурудза. Прохолодно було лише у тіні дерев і коли в полі дув вітер. В небі кружляли яструби. Соколи для наших просторів більш звичні, і яструби виглядали велетенськими. Страшно уявити, які ж насправді орли. Думається про те, якими сильними повинні бути ці птахи, які вони насправді величні, спокійні і гармонійні.

У місті мені бракує простору. Мені бракує запахів, неба і спокою. Хоча справи втягують і вибратись погуляти буває важко. Ти не знаєш, куди діти сотні думок, планів, слів. А сьогодні було спокійно. Я хотіла зробити вам декілька фото, щоб показати, щоб спробувати поділитись тим спокоєм. Тільки в якийсь момент мені не хотілось вставати з карімату від перебирання фасолі і одягати сандалі, та й здалось, що жодне фото не в змозі передати відчуття. У фото не помістяться всі ті події і образи, які ти збираєш протягом певного часу. А в нас лунала музика, дув гарячий вітер, у небі кружляли яструби, шелестіло листя кукурудзи (з якої я ще хочу навчитись плести ляльки). Ми сміялись і перебирали зерна, як сотні поколінь жінок до нас: у платтях, босоніж, на гарячій землі. Мені згадались ацтеки, майя і Пачамама. Зерно святе, бо ввібрало в себе всю силу землі, сонця, дощів і вітрів. Воно святе, бо на зовсім висохлих галузках, тверде і таке ж сухе, воно містить у собі життя і воно дарує життя у їжі. В часи, коли не було супермаркетів, зерно відігравало величезну роль у виживанні племені, адже, на відміну від плодів, не гнило. Воно ж залишається поживою для гризунів, які вже скоро наповнять поля і нестимуть зерна до своїх нірок.

Сьогодні було небо. Голубе з рожевим на сході і золоте на заході. З Місяцем і Сонцем. З золотими відблисками на деревах і сизими туманами у низинах.

Завершення циклу. Лугнасад

Годинник прокручує відлік до Самайну. Сонце скорочує свій шлях по небу. І вечори вже холодні. Для мене Лугнасад сьогодні став сюрпризом :) Я забула про нього. Чекала і забула. До того ж сьогодні повня. Голуба. Загадуйте бажання!)

Ще є час втілювати плани. І вже час збирати перші плоди. Чи дадуть вони насіння для наступного циклу? Чи достатньо ми попрацювали? Прийшов час підводити підсумки, дякувати богам за їх щедрість і плідність землі. Дякувати за ті ідеї, що були втілені.

Прийшла пора славити Луга-майстра, працювати руками. Прийшла пора славити Ріаннон. Моя пора славити Морріган. Прийшла пора згадати про те, як Ши пішли у Сіди. Вони повернуться у Самайн.
І це свято - перші відголоски осені. В ньому є перший сум. І нестримна радість, прагнення жити цим моментом тепла. І трави ще такі запашні.

Гарного Вам свята і теплого сонця!

                                

Східниця, Карпати, озера і ріки

Ще вчора я ходила в ліс до джерела і на гору за ягодами і травами. Там було гаряче, і лише гірський вітер деякою мірою полегшував ситуацію. А взагалі, як і жара, для Східниці характерні проливні дощі, затяжні дощі, зливи й інша різноманітна вологість.

Хто не знає: Східниця - селище на півдні Львівської області, всього 2,5 години від головного вокзалу Львову. Навколо - гори і ліси, що славляться своїми мінеральними водами. Саме заради цих вод і приїздить більшість туристів. Це також зручна локація для подальших поїздок - поряд знаходяться Тустань, Борислав, Дрогобич, Трускавець. Недалеко і до вищих гір. Саме в таку поїздку я і вирушила одного із днів)

Підйом о 5ій годині ранку. Бігти з гори, щоб (скільки ж вже можна?) не запізнитись. Потім ми їхали, туман з густого розсіювався, і дерево освітлювались вранішнім сонцем. Спершу верхівки, потім стовбури. Дорога вибоїста. Після Сколе почались дійсно високі гори, дійсно густі ліси. Вони виглядали, як щітка :) Ми зупинялись подивитись на Боржаву. Зупинялись у с. Пилипець і ходили до водоспаду Шипіт. Саме Шипіт - це те, що вразило мене найбільше. Біжуча вода, її шум і прохолода. Навколо панувало зачарування цієї водою. Тут я знайшла ожинове вино і окарину :) І я б хотіла приїхати туди знову, на довше.

 

Кінцевою точкою маршруту було озеро Синевир, заради якого, власне, і затіювалась вся поїздка. Озеро красиве і спокійне. Однак в моїй голові на той час уже панувала втома. Ми довго їхали і часто зупинялись. На вулиці і в автобусі була спека. Та всі точки зупинок були короткими - більше за коротший час. І хоча загалом додому ми повертались втомленими і сонними, але й радісними. Поїздка була чудова.

Що ж до подорожування взагалі, то сама відпустка в горах дещо не збігалась із запланованим попередньо. Яскраво сформувались конкретні висновки щодо подорожування взагалі. Може комусь також будуть корисними:

1. Брати лише найнеобхідніше. І хоча у мене була зручна валіза, і їй нічого не заважало знаходитись в кімнаті, але більшість речей просто не використовувалась. Мені знадобилась всього одна книжка, одні шорти і джинси (коли випав дощ), одне плаття, один светр-накидка, чотири футболки, в одній з яких я спала. Все.
Звичайно, в міських умовах є сенс брати одяг для спеціальних подій, якщо такі заплановані або плануються, але для всього іншого необхідний мінімум речей.

2. Брати по максимуму продуктів, якщо подорожуєте на одинці і на короткий термін. Я їхала сама і на тиждень. Довелось купляти олію, крупи. На щастя сіль і цукор були у господарів. Чай замінювала трав'яним, щойно зібраним у горах: чабрець і м'ята. З усього купленого реально використовувались овочі, а все інше майже невикористаним поїхало додому.
Виходить, що був сенс взяти 2-3 чашки рису і гречки, трішки олії, сіль/цукор. Не забути про рушники і пробники/міні-версії косметики ;)

3. Розвідувати місцевість. І хоча в вашому рідному місті нарізування кіл навколишніми парками, вулицями і садами може здатись дивним, в місцях туристичного відпочинку це вже стало нормою. Буде корисно знати, де росте чорниця, ожина, чабрець, іван-чай, м'ята, де б'є джерело, де можна в тиші посидіти у лісі. Розвідуйте також навколишні села і містечка.

о. Синевир

4. Знати Україну. Випливає з попереднього. Уявляєте, ми були в дорозі до кінцевої точки 10 годин. 10 чудових довгих годин, розбавлених зупинками і постійною оповіддю екскурсовода. По-перше, захоплююсь людьми з такими знаннями, з вмінням ці знання поєднати, систематизувати і видати у цікавій формі. По-друге, наша Україна надзвичайно цікава. Подорожування мотивує подорожувати більше, дізнаватись більше, знайомитись і спілкуватись більше. І це дуже добре. Це мотивує рухатись. Це допомагає знати людей і розуміти їх.

P.S. Хочу у гори. В довгий похід. І просто там пожити :)
Всім добра і подорожей!

Про необхідність змін

Дуже важливими вміннями у житті є вміти залишатись "тут і зараз", вміти зберігати свій центр, вміти бачити ціль і шлях до неї, вміння пам'ятати себе. Однак ніхто не застрахований від того, щоб це все періодично втрачати, а то й забувати зовсім за потоком буденності, справ і миттєвих бажань. В моєму випадку такий стан з короткими пробудженнями тягнеться вже досить довго. І завжди є речі, які надихають рухатись і розвиватись :) Попереду літо. Я давно тут не писала і однозначно скучила, і скучила за Огамом. У планах багато змін і більше практик. А щоб якось це поєднати, розпочинаю проект "100 днів". Кажуть, що звичка закріплюється за 20-30 днів, хтось придумав втілювати зміни і досягати своїх цілей протягом ста. Коротка, але цікава стаття тут. Дехто за рік встигає провести декілька стоднівок, хтось приурочує початок чи завершення до нового року чи свого дня народження. Для декого починати ніколи не пізно)

Моїх 100 днів триватимуть протягом періоду 1 червня - 8 вересня. За цей час я хочу:

1) Починати свій день рано.
Пити воду з лимоном і імбиром, займатись йогою і медитувати. Гуляти ранковими полями і лісом. Робити записи в блозі) Готувати сніданки. Вже відчуваю, що ранку буде замало, тож будуть корективи.

2) Здоровий спосіб життя.
Здорове харчування (і тут ще треба буде розробити програму і меню). Цікавою була б веганська дієта, але пріоритетом буде набрати м'язову масу. Фізичні навантаження, йога. Медитація. Натуральна косметика. Багато свіжого повітря і руху.

3) Польська мова.
Хочу присвятити цю стоднівку  чи не найважливішій частині мого життя. Навчитись поєднувати її із життям непрофесійним. Це: написання навчальних програм для майбутніх студентів, розмовники, тематичні матеріали, розважальні матеріали, штудіювання юридичної і економічної лексики, підготовка до екзамену.

4) Практики.
Завершити опрацювання Огаму. Далі працювати у руслі Друїдизму. Шанувати духів і богів.

5) Початок власного проекту і, можливо, справи.

Кажуть, що з першого разу втриматись сто днів дуже важко, тож не забігаю наперед і ставлю перед собою ціль хоча б рухатись наміченим шляхом і ввести хоча б деякі зміни у щоденне життя. Сподіваюсь, що бачитимемось частіше :)

Гарного і натхненного всім літа! Волі і позитивних змін!

Цьогоріч я нарешті взялась пройти-прописати-провідчувати усі феди Огаму. Чомусь руни, про які я знаю лише загальні відомості, завжди стоять поруч і ніби відлунюють. Тільки Огам від цього не слабший. В нього дивна енергія, вона сама плавно веде тебе, сама підштовхує до наступної феди, коли приходить час. Цікавою особливістю є й те, що поки, у першій п'ятірці, усі літери і дерева, серед інших, незмінно виконують захисну функцію. І чудово, що феди легше зрозуміти у поєднанні з характерами дерев.

Поки вимальовується така схема (сугубо суб'єктивна, а мені так легше бачити все разом:
B - іди вперед не озираючись
L - моє сяйво вкаже шлях
F - Я - тепла кров
S - Я - темні води
N - Я поєднаю тебе із Світом

Нехбет. Оракул богинь Т. Тук

Нехбет - давньо-єгипетська Богиня-Матір і захисниця Верхнього Єгипту. Її часто зображували у вигляді стерв'ятника, символа Верхнього Єгипту, і, як правило, разом із Уджат, богинею-коброю Нижнього Нілу, що представляло єдність Єгипту. Нехбет і Уджат називали Nebti, двома коханками, і захисницями фараона. Обидві були присутніми на його головному уборі. Як страж Верхнього Єгипту Нехбет носила білу корону, в той час як Уаджат - червону.

Ім'я Нехбет походить від однойменного міста у Верхньому Єгипті (сучасний Ель-Каб, розташований між Луксором і Асваном), де Їй належав головний храм міста. Вважалось, що вона допомагала фараонам з'явитись на світ під час родів.

Випадіння цієї карти в оракулі вказує на те, що деякі нові частини вашої сутності потребують розвитку і захисту. Можливо, ваша внутрішня дитина шукає для себе поживу. Можливо, ваш новий проект, що перебуває ще у стані свого зародження, хоче нарешті "народитись". Навколишній світ в цей момент позбавлений різкої критики чи зовнішніх впливів, все очікує на момент створіння.

*****

Я не пишу тут часто, оскільки не маю достатньо часу, однак сьогодні дуже захотілось. Засумувала за магією і лісами. За запахом землі після дощу. А ще сумується за тим, чого ніколи не бачила - високими зеленими пагорбами, вільним простором, коли на тисячі миль - жодної людини, лише ти і цей простір: трави, камінь і хвилі. Вітер. Коли він пронизує тебе, коли очі легше заплющити, ніж дивитись, коли ти не ховаєшся від його поривів, а розгортаєш крила руки і ви стаєте одним. А ще - Ши.

Про Огам

Про Огам написано багато - головне загуглити. Чи прочитати пару книг, якщо хтось цікавиться. Моя стаття не претендує на геніальність, однак вона була раніше опублікованою на іншому ресурсі російською мовою. Приводжу її тут у перекладі з деякими правками та змінами. 

Перше, що приходить на думку, коли згадуєш про Огам - друїди, кельтські жреці, вчителі та судді. Свої ритуали друїди проводили в священних гаях, а сакральним деревом був дуб. Власне, від назви цього дерева, згідно із однією із версій, і походить слово "друїд". Інша версія: галльська форма "druides", як і ірландське "drui", походять із одного прототипу "dru-wid-es" - "дуже вчені", що містить той же корінь, що і латинське дієслово "videre" ("бачити") та слов'янське "відати".

Друїди вчились своєму мистецтву близько 20 років. В залежності від ступеня знань, виділяли 3 ранги: овати, барди і друїди. Відомо також, що друїди не записували своїх знань. Вважається, що робилось це з декількома цілями: щоб убезпечити свою касту (адже саме знання зумовлювали наявність влади друїдів у суспільстві) та для розвитку пам'яті учнів. Для того, щоб отримати ранг барда, учень повинен був вивчити напам'ять декілька сотень текстів.

Однак письмом все ж інколи користувались. В соновному це короткі епітафії та надписи. Виявлено близько 500 таких надписів, що в основному містятьантропоніми й теоніми; знайдено декілька апелятивів. Всі ці надписи були знайденими в основному на стоячих каменях. Алфавіт висікався вертикально, знизу вверх, і завжди на ребрі камня, так, що стик двох площин каменю водночас був основою алфавіту, а горизонтальні лінії вирізались з обох боків від неї, тобто на двох суміжних плоскостях каменю.

Назва кельтського алфавіту походить від імені бога Огми або ж від "канавок" ([oh-wam], дослівно - "канавки"; ті, що висікались на камені). В "Книзі з Баллімонту" написано: "Саме Огма, вмілий у знанні мов та в поезії, був винахідником огамів; вони призначаються для запису таєсний речей, зрозумілих лише тим, хто знає, й зберігаються вони в таємниці від бідняків і простолюду... Огамом це письмо назвав сам Огма. Слово "Огам" походить від "ghuaim" або "guaim", тобто "мудрість, за допомогою якої барди отримують здатність віршувати", адже ірландські барди виголошують свої вірші за допомогою його гілок. Перший вірш, написаний огамом, називається й "Soim". Він був написаний на бересті і відданий Лугху, сину Етлема..."

Не існує точних даних про походження цього алфавіту, але вже в кінці залізного віку (XII - III ст. до н.е.) друїди використовували цю систему в якості календаря, який базувався на 13 місячних циклах і святкуванні чотирьох сонцестоянь. [Десь недавно я зустрічала версію, що такий календар - вигадка нашого часу - прим.]

Друїди, які тонко відчували духовні сили природи, приписували кожному дереву чи кущеві свій місяць в році і букву в алфавіті. Кажен з них був відображеним у фольклорі і активно використовувався в медицині, представляв древні магічні сили і метафізичний сенс.

Алфавіт дерев складався з чотирьох груп букв: трьох для приголосних і однієї для голосних звуків. Приголосні позначались рисками від однієї до п'яти, голосні - крапками, також від однієї до п'яти.

Кожна буква мала свою назву, що відповідала назві дерева. Про це ясно згадується у "Книзі з Баллімонту", де на питання: "Як і на які частини ділиться огам?" дається така відповідь: "На 4: "А" зі своєю п'ятіркою, "Н" зі своює п'ятіркою, "М" зі своєю п'ятіркою та "А" зі своєю. До цих двадцяти знаків пізніше було додано ще 5 знаків дещо іншої форми для позначення дифтонгів. Вірогідно, що їх придумали вчені-монахи в середні віки.

Щодо магічного застосування Огаму. Зараз він використовується в основному для гадання. Кожна буква, знак, представляє не лише певне дерево і його властивості, але й також узагальнює деякі "енергетичні потоки", що і робить можливим гадання. Друїди використовували Огам також для запису заклинань. Вважалось, що написані знаки, які отримували таким чином матеріальне виявлення, діють сильніше, ніж слова, сказані. Також згадуються обереги, які робились з невеликих паличок. На них огамом вирізались охоронні заклинання. Такі обереги носили на одязі чи зберігали вдома. Схожі палички з огамом використовувались і для ворожіння.

Список джерел, що допомагали в написанні статті, а також будуть цікавими Вам:
http://www.ecoenchantments.co.uk/myogham_intropage.html#
http://www.drui.ru/
http://ru.wikipedia.org/wiki/.

Ну і для кого це нова тема, раджу почитати "Cad Goddeu" - "Битву Дерев" та "21 урок Мерліна" Дугласа Монро ;)

Пантера. Тотем

Відомо, що деякі тотеми супроводжують нас усе життя і є нашим представленням у духовному світі. Деякі ж приходять тимчасово, щоб надати урок, допомогти у певній життєвій ситуації, здійснити перехід чи осягнути мудрість. Моя Пантера зі мною від самого дитинства. Вона супроводжувала мене у іграх та снах, вела мене, коли стала на шлях магії. Останнім часом ми рідко "бачимось", а коли це стається - зустрічі часто мають агресивний характер, що може свідчити про певний внутрішній конфлікт. Та й у мене з'явились додаткові тотеми, які на разі все ще зі мною. Однак - за основним тотемом я сумую, і думаю, корисно буде пригадати собі всі його якості.

Певні виписки і цитати (в перекладі та в оригіналі) вже публікувались на моїй сторінці в одній із соц.мереж, але зараз я хочу написати щось своє (опираючись на вже використані раніше джерела та власний досвід). До речі, ті публікації можна переглянути тут і тут.     
                       
                                           Леопард                                               Ягуар

Перш за все варто сказати, що в природі не існує такого виду як "пантера". Пантера - це велика кішка-меланіст, леопард або ягуар. Тобто будучи пантерою, ви не є водночас і леопардом, і ягуаром, або ж жодним з них. Ви - або леопард, або ягуар. Інколи можна зустріти згадки про пум-меланістів, однак важко сказати, чи це фейкові записи в і-неті, чи правдиві. Також пантери - це рід великих кішок, куди входять тигр, лев, леопард і гепард. Цікаво те, що всі вони вміють ревіти.

Якщо подивитись на територіальне розселення кішок-меланістів, то побачимо, що ягуарів можна зустріти в джунглях Америки, леопардів - на просторах Африки, Азії, також є згадки, що колись ареал їх поширення сягав і Древньої Греції. Ягуар більший і масивніший, на мою думку, більш "збитий"; леопард - менший, менш масивний, з більш витягнутою мордою. Відрізняються вони й своїми чорними цятками, однак я розрізняю ці види саме у вигляді пантер :)

Окрім різного ареалу розселення, це перебування у різних культурах, а якщо йдеться про тотемізм, а отже систему архетипів, то це виявляється досить важливим. Наприклад, тут є гарні описи котячих в якості тотемів. Наприклад, ягуар в міфології ацтеків означає сили темряви, що знаходяться у зіткненні з солярною енергією орла. В мексиканській культурі ягуар - посланець духів лісу. В шаманізмі образ ягуара - один із найпопулярніших тотемів шаманів, адже йомі підвладна майже уся магія. Він мудрий, благородний, гордий. Він правитель усіх тварин. Він бачить в темряві, і його зір - всюдисущий. Остання властивість тотему ягуара перекликається із здатністю до яснобачення. А у Борхеса є чудова оповідь про те, що на шкурі цих тварин зашифроване те саме Слово, за допомогою якого й був створений увесь Світ :)

Водночас дуже схожий опис Ви можете почути від африканських племен щодо леопарда.
Леопарда називають символом жорстокості, люті, агресії, сміливості, хоробрості, стрімкості та активності. Коли Вам кажуть про жорстокість та агресію Леопарда, Вам не варто недооцінювати ці його якості. Я не кажу обов'язково про людину з цим тотемом. Хоча певні риси є. Перш за все, я говорю про Леопарда як Вашого наставника та тварину-провідника. Леопарда також називають "Невсипущим Сторожем", його пов'язують з Місяцем та його магією. Це тотем воїнів. Він може як творити, так і руйнувати, і обидві ці сили проявляться у своїх найвищих точках.

Повертаючись до сайту: "Його відмінна ознака з сімейства котячих - те, що він є чудовим хранителем". Я не можу порівняти Леопарда з іншими котячими, однак можу сказати, що сам по собі цей тотем справді гарний захисник. Ви можете відчути його поруч у будь-який момент, як він ступає на пружних лапах, спокійний і виважений, впевнений у власних силах і мудрий. Його можна брати у астральні подорожі і "домовлятися" про те, що він захищатиме вас в цій подорожі. Однак можна й не домовлятись якось спеціально. Ваш тотем вже й так є Вашою частиною і знає, як діяти на благо Вам.

Щодо згадки про агресивність і жорстокість. І леопард, і пантера зокрема - дуже сильний тотем. Потужний. Але він дається не просто так. Це спочатку у мене був період няшності і захоплення Пантерою, ігор під час медитацій і обнімань за шию. Так ми росли. Однак завжди приходить час засвоювати уроки, і якщо ти з цим не справляєшся, міри будуть справді досить жорсткі. Вперше я це зрозуміла, коли після періоду "я така мила-пухнаста-світла дівчинка" моя Пантера видала мені порцію "настанов" про в роді, "а не о**гіла ти так поводитись? Ти пам'ятаєш, що ти не кошеня, а хижак?". Відчуття не з приємних. Відчуття - ти в шоці. А потім встаєш і йдеш жорстко працювати, просто працювати, а також на собою, над тілом і Шляхом. Просто Ваша Пантера, Ваш Леопард чи Ягуар ніколи не дозволять Вам розслабитись в плані того, щоб не рухатись, не розвиватись.

Щодо результатів пошуку інформації в Гугл. Наприклад, пантера запекліша, ніж тигр чи лев. Вона може задіювати більше 500 м'язів для здійснення найрізноманітніших рухів. Вона ніколи не видає попереджувального рику перед нападом на здобич, часто підкрадається з-за спини, здатна переносити здобич важчу за себе у декілька разів. Вона рідко нападає на тварин і, порівняно з левами і тиграми, в цьому виді набагато менше тварин-людоїдів. Однак вона стає запеклим ворогом, якщо поранена чи поряд знаходяться її діти. Хоча пантери - одинаки і не живуть прайдами, краще почуваються самі на власній території, однак про потомство дбають разом. Поки матір доглядає за новонародженими кошенятами, батько приносить здобич. Однак він не підходить близько до лігва. Мати-пантера може доглядати своїх дітей, не покидаючи їх декілька днів поспіль.  

                                                                                           Yoshitaka Amano

Пантер - дуже граційні тварини, воднчоас їх рухи - тихі і непомітні. Вони - відмінні спринтери, але не є бігунами на довгі дистанції. Якщо жертві вдається вирватись, пантера/леопард залишать їх у спокої. Якщо жертва поранена достатньо сильно, є сенс слідувати за нею, поки та не впаде. Але не переслідувати тварину, якій вдалось втекти цілою. Аналогічною є ситуація з людьми-пантерами. Просто проводьте для себе паралелі. Ті люди, чиїм тотемом є пантера, ніколи не протистоятимуть іншим людям прямо. Вони вичекають відповідний момент і завдадуть удару несподівано для їх "жертви". Вони не граються, коли полюють. Саме про цих людей можна сказати, що вони йдуть по головах. 

Чудово розвиненими у пантер є слух та зір. Вони володіють бінокулярним зором, тобто їх очі можуть дивитись незалежно один від одного. Люди-пантери є чудовими збирачами інформації. Їх сфера - знання та пошук цих знань (окрім інших). 

Найбільшої влади Пантера досягає вночі, щодо сезону - це зима. Найпотужніший момент у місячному циклі - новолуння. 

З усіх тварин, ймовірно, чорна пантера найбільше пов'язана з містикою. Це тварина темної сторони місяця, символ жіночності, Темної Матері. Це символ життя та сили ночі. Часто вона також є символом темряви, смерті та відродження. У людей досі існує примітивний страх темряви та смерті. Тотем Пантера допомагає зрозуміти природу цих явищ і таким чином позбавитися страху перед ними, навчитися використовувати свою силу.

Основні властивості тотема Пантера:
1. Очищення
2. Перемога світла є кінцем темряви
3. Пробачити те, що багато років приховувалось, було забутим і повним знищенням
4. Досягти божественного у собі
5. Прихід учителя
6. Альтернативні реальності справді доступні, і ви можете побачити їх
7. Осягнення сексуальної енергії, її зцілення та направлення
8. Народжуватись двічі
9. Ми повинні страждати від втрати того, про що ми ДУМАЛИ, що любимо
10. Ви можете змусити людей думати про вас так, як вам самим того хочеться
11. Ви можете "розчинятися" у навколишньому середовищі
12. Використовуйте свої сили для добра і для пробудження
13. Захистіть себе. Ніхто не буде боротись із чорною пантерою. (No one will f*ck with a Black Panther.) Настав час повернути свою силу. Ви завжди володіли нею.

Пантера вчить терпіння. Вона може чекати на здобич днями, непорушно оглядаючи територію з дерева. Пантера навчить Вас дослухатись до інтуїції і чути її. Панетра навчить Вас впевненості у власних силах та відчуттю власної могутності. Ви знатимете, що Світ дасть Вам усе, що Вам потрібно, і ця впевненість дуже полегшує життя. Дозволяє бути тут і зараз.

Панетра навчить Вас безстрашності; не лише не боятись темряви, а й розуміти її, розчинятись у ній, ставати з нею одним цілим. Те саме стосується підсвідомості й різноманітних страхів. Їх варто "освоїти", зрозуміти і зробити своєю силою. 

Гера

The peacock complaining to Juno, 1881 Gustav Moreau

Приблизно тиждень тому в оракулі Т.Тук мені випала карта Гери. Її послання: "Я - повелителька всього, що моє". На перший погляд воно може видаватись дещо дивним. Адже зрозуміло, що власник справді володіє своєю власністю. Це було першим, що прийшло мені в голову, коли я прочитала це послання. Однак, коли я витягнула карту Гери, я була в ситуації, коли мені явно не хватало впевненості у власних силах.
"Я - повелителька всього, що моє." Це моє, воно належить мені і цього ніхто не в силах у мене відібрати. Справа в тому, що тут йдеться не лише про матеріальне володіння (або й зовсім не про це). Кожній людині притаманні певні якості, сильні сторони, чудові риси характеру і таланти. У кожного бувають хвилини сумнівів у власних силах. В такі моменти ми просто забуваємо про свої сильні сторони і акцентуємо увагу на недоліках. Хоча.. якщо подумати.. для чого називати якісь людські риси недоліками? Адже всіх нас створила природа саме такими, якими нам, впевнена, бути найкраще. Нашу зовнішність і наш внутрішній світ. Якщо ви вважаєте щось своїм недоліком - це не недолік, це недопрацювання (ну, наприклад, лінь - працювати і  працювати над нею треба :) ) або щось, що насправді може бути даром (просто ви не звідти дивитесь).
Послання Гери акцентує увагу на тому, щоб завжди пам'ятати, хто ти і якими силами володієш. Це далеке від самовпевненості і просто допомагає бути центрованою, тут і зараз, а ще - поважати себе.

Гера - дружина Зевса, про яку в першу чергу згадується, що Зевс Їй зраджував, а вона - страшенно ревнувала, мстилась його жінкам і їх дітям. Однак, що важливо, таке бачення Гери сформувалось набагато пізніше зародження самого культу. Її епітет - "волоока" та священна тварина корова вказують, можливо, на тотемічні корені цього культу. Від Її доторку до землі народжується чудовисько Тифон, що вказує на Неї як на хтонічне божество. Вона володіла силою ще до заміжжя з Зевсом, отже не Він наділив Її владою. З молока із Її грудей народилась наша галактика, Молочний Шлях. Гера - одна із 12 верховних  богів Олімпу. Вона владна, розумна й хитромудра. Те, як вона здатна повертати все на свою користь, гідне захоплення. Гера - покровителька жінок, пологів і вагітності, подружньої любові. Вона одна з небагатьох богинь, які супроводжують жінку на всіх етапах її життя.
На жаль, я не можу описати всього, що означає для мене зараз Гера. Вона чудова і гідна захоплення.
Дякую Тобі, Геро, за твої уроки.

Деякі символи Гери:
Загальні: Чумацький Шлях, пори року, діадема або тіара, лазні і ванни.
Священні тварини: павич, корова, орел.
Рослини: лілія, мак, кипарис, гранат, ірис, білі троянди, водяна лілія.
Пахощі: троянда, ірис, пачулі, мирра, жасмин.
Дорогоцінні камені і метали: срібло, перли, гранат, цитрин, діаманти, платина, бурштин.
Кольори: білий, синій, фіолетовий, рожевий, темно-зелений, срібний і сірий.

P.S. Бачила сьогодні оголошення, що загубилась собачка Гера. Біла з двома-трьома рудими плямками. Сподіваюсь, вона знайдеться.

Фейрі. Оракул Т. Тук

      

 

                  The Tempest Ariel and the Bee. Elves and Fairies. Edmund Dulac

Слово Фейрі можна застосовувати і як назву чарівного народу, і як назву їх країни. Народи фейрі надзвичайно різноманітні і різняться від культури до культури. Особлива багата згадками про них міфологія кельтів. Тут фейрі - це і племена Богині Дану, і веселі піксі, і небезпечні істоти, схожі на вампірів. Всі вони іноді контактують з людьми, але завжди такі зустрічі несуть елемент небезепеки.

Походження фейрі в міфології пояснюють декількома варіантами: або ж фейрі - це давні племена, що залишились у народній пам'яті в такому вигляді; або забуті боги, чиї магічні здібності дещо редукувались; або ж це душі померлих і врешті - природні духи.

Карта фейрі в оракулі Т. Тук вказує на те, що вам потрібно більше уваги приділяти магії, що присутня у вашому житті. Дика природа кличе вас; вона може принести натхнення і нове бачення світу. Послання фейрі: "Я оточую тебе скрізь. Я перетинаю твій шлях щодня".

-----------

Щодо мого розуміння карти, то зараз я займаюсь плануванням магічного саду, що буду втілювати в наступному році, однак починаючи вже зараз) Сьогодні маю дослідити це питання в Інтернеті і, якщо встигну, написати статтю сюди. Думаю, фейрі будуть допомагати і вказувати шлях)

Баст

Баст або Бастет - древньоєгипетська богиня кішок, радощів, музики і танцю, сонця й місяця, любові і краси, родючості і домашнього вогнища, богиня - захисниця. Частіше за все її зображували у вигляді жінки з головою кішки, що тримає в одній руці сіструм, а в іншій - кошик з хлібом. Біля її ніг інколи можна побачити зображення кошенят - як символ її родючості та символ того, що вони знаходяться під її опікою.
                            
Баст називають найпопулярнішою після Ісіди древньоєгипетсько богинею. Розквіт її культу припадає на ХХІІ династію Бубустідів (Х - VIII ст. до н. е.), центром якої було місто Бубастіс. Однак зародження її культу вчені датують 3-2 тисячоліттям до н. е.

Про ім'я

Сучасні єгиптологи вважають, що первісно ім'я Богині звучало саме як Баст, а не Бастет. Справа в тому, що єгиптяни не записували голосні звуки, в результаті чого в кінці імені Богині утворився збіг із двох приголосних. Точно не відомо, чи вимовлявся останній склад, однак відомо, що закінчення -ет могло вказувати на жіночу стать власниці імені. Таким чином саме ім'я - Баст.

Існує також інший варіант називання Богині. Її жіночій іпостасі з головою кішки присвоюють ім'я Баст, тоді як форма повністю у вигляді кішки отримує ім'я Бастет.

Про взаємини в єгипетському пантеоні

Взаємостосунки богів у древньоєгипетському пантеоні взагалі були досить складними. Більшість залежала від трактування релігії фараоном, що був при владі, адже кожен із них вважав себе - нащадком бога. Щодо Баст, то версії її родинних стосунків існують у кількох варіантах.

Так, згідно із одним із них, батьком Баст є сам бог сонця Ра, матір'ю - Хатор, Нут, богиня неба, - сестра, а Хонсу, який володів силою виганяти злих духів, - брат. Як донька Ра Баст захистила його від злого змія Апопа, який, безсумнівно, представляє вічні сили зла або темряви. Однак також інколи вбивство Апопа приписують самому Ра, який знаходився тоді в іпостасі рудого кота.

Окрім цього, батьками Баст називають також Осіріса та Ісіду, а отже, Баст є сестрою Гора. Власне у цій сім'ї Баст називають левоголовою богинею Тефнут. Братом Баст також називають Тота, а сестрами Хатор, Маат, і Сехмет. Щодо останньої, то її також називають дикою іпостассю Богині-кішки.

Чоловіком Баст називають бога Птаха (Пта), а сином Маахеса.

В Римській імперії богиню Баст стали розгляди як божество сексу і приписували їй інтимні стосунки із кожним із своїх богів. Греки ж вважали, що Баст - та ж богиня, що й Артеміда. Однак зараз досить часто її порівнюють також із Афродітою.

Таким чином, трактування Баст перенесло багато змін. Серед бачення Її як богині існують такі:

Баст - богиня кішок.

Баст - богиня сонця, що сходить. Коли став популярним культ Ра, Баст стали сприймати як Око Ра (і доньку).

Баст - богиня просвітлення.

Баст - богиня істини. Це одна з найбільш ранніх асоціацій.

Баст - богиня цивілізації, щедрості і достатку. Ці функції були присвоєні їй через асоціації з Асет (Ізідою) і були особливо популярні в Римській Імперії.

Баст - богиня домашнього господарства і захисниця дому. Ця точка зору була розроблена в пізніших періодах в Єгипті та Греції.

Баст - богиня творчості.

Баст - богиня сексу, родючості та народження.

Баст - богиня фізичних задоволень. 

Баст - богиня позитивної енергії.

Баст - богиня музики, танцю і мистецтва. Жриці Баст були відомі своїми еротичними ритуальними танцями як частиною ініціації в традицію поклоніння Баст і танцем живота у культурі Нового Королівства. Однак їм також приписують участь у стриптизі, який просто не міг існувати в Єгипті з огляду на те, що бідні прошарки суспільства і так ходили майже оголеними, а багаті  - у тонкому напівпрозорому одязі з льону. 

Баст - богиня Місяця і володарка Уджат, очі її брата Хора. Це вірування прийшло від греків і їх асоціацій Баст з Артемідою.

Святилище Богині Баст

Святилище Бубастис, згідно з переказами, виглядало так. Воно цілком, за винятком входу, лежало на острові. Храм був розташований в центрі міста і був на виду з усіх боків. Оскільки місто підносилось через насип, а святилище залишилося на своєму колишньому місці, то воно було доступним для огляду [з міста] з усіх боків. Храм обгороджений стіною, прикрашеною рельєфами, а всередині периметру - гай з могутніми деревами, якими обсаджена висока храмова будівля зі статуєю Богині. Завдовжки і в ширину священна територія становила одну стадію. Від входу вела дорога, мощена каменем, близько 3 стадій завдовжки, через міську ринкову площу на схід. Ширина її - 4 плефри. По обидва боки дороги стояли високі до небес дерева. Ворота висотою в 18 метром прикрашені вирізаними з каменя фігурами. У тіні дерев до будівлі Храму від річки Ніл підходили два канали кожен шириною по 30 метрів. Усередині Храму в святилищі височіла статуя Богині. 

У храмах, присвячених богині Баст, містилося багато кішок, шанованих як священні тварини. Коли кішка вмирала, в сім'ї оголошувався траур, всі домочадці збривали брови і сумували. Трупи кішок бальзамували і захоронювали в пишних гробницях на спеціальних кладовищах. Археологами виявлено близько 300 тисяч мумій, що відносяться до IV тисячоліття до н. е. Закон був також на стороні цієї священної тварини: за вбивство кішки загрожувало суворе покарання, навіть смертна кара. 

У 2010 році єгипетські археологи знайшли древньогрецький храм, присвячений богині Баст, що знаходиться в місті Александрія. Розміри храму становлять 60 метрів в довжину і 15 - завширшки. У руїнах комплексу виявлено кілька сотень статуй богині Бастет, глиняні горщики, римський басейн і навіть гранітну статую високопоставленого чиновника, що датується 205-222 роками до нашої ери. Сам храм практично не зберігся.

Про шанування Богині

Отож, богиня Баст була найпопулярнішою богинею після Ісіди. За вбивство її священних тварин загрожувала смертна кара, єгиптяни навіть програли одного разу битву з персами, коли ті прив'язали до своїх щитів кішок - єгиптяни просто не змогли боротись з таким супротивником. Сліди Богині знаходимо також у грецькій та римській культурі. Однак, на відміну від інших богів, не вдалось відшукати записи молитов, гімнів чи описів ритуалів, присвячених Баст. 

Однак Геродот залишив запис про святкування в честь Богині в місті Бубастіс:

Коли єгиптяни їдуть у місто Бубастіс, то роблять ось що. Пливуть туди жінки і чоловіки спільно, причому на кожній барці багато тих і інших. У деяких жінок в руках тріскачки, якими вони гримлять. Інші чоловіки весь шлях грають на флейтах. Інші ж жінки і чоловіки співають і плескають у долоні. Коли вони під'їжджають до якого-небудь міста, то пристають до берега і роблять ось що. Одні жінки продовжують тріщати в тріскачки, як я сказав, інші ж викликають жінок цього міста і знущаються над ними, треті танцюють, четверті стоять і задирають [подоли] свого одягу. Це вони роблять у кожному прирічковому місті. Нарешті, після прибуття в Бубастіс вони справляють свято з пишними жертвоприношеннями: на цьому святі випивають виноградного вина більше, ніж за весь рік. Збирається ж тут, за словами місцевих жителів, до 700 000 людей обох статей, крім дітей. 

Сучасні дослідники називають такі дати влаштування святкування в честь Баст:
6 березня - свято жування цибулі в честь Баст

15 квітня – Фестиваль Баст

15 травня – Фестиваль  Баст, очищення тіла, дому й душі в Її честь

27 серпня – Процесія Баст

6 жовтня – Баст з’являється перед Ра

31 жовтня – Свято Сехмет / Баст / Ра

16 листопада – Фестиваль Баст

5 грудня – Вхід Баст до Бубастіса. Релігійні заходи: танці, співи, музика; писати оповідання.

6 грудня – Баст охороняє Двоє Земель

14 грудня – Тот відправляє Баст і Сехмет охороняти Єгипет

25 грудня – День Народження Баст

Традиційні піднесення для Бастет

The Obsequies of an Egyptian Cat by John Reinhard Weguelin

Наведені нижче варіанти піднесення ні в якому разі не вичерпують список всіх можливих дарів для Баст. Це просто кілька традиційних порад, щоб ви могли з чогось почати.

Жертовна їжа: холодна вода, вино, темне пиво, може бути червоне вино, хліб, молоко, виноград / родзинки, інжир, гранат, цибуля (переважно червона), шоколад, цитрусові.

Щодо їжі, то я знайшла варіант з таким записом: "жертовна їжа повинна бути радісно з'їдена вами після молитов, так що не забувайте пропонувати тільки ту їжу, яку любите самі".

Матеріальні піднесення: свічки, пахощі (ладан і смирна, зокрема), статуї кішок, систрум, пісні, танці, троянди.

Символи та священні предмети богині Баст

                           

Символи, індивідуальні для кожної богині, ще в давнину були включені в ритуали поклоніння, використовувались в якості прикрас, а також у побутовій обстановці в якості талісманів та  задля отримання благословення богині. Велика кількість символів залишились збережені в скульптурах та інших творах мистецтва.

Одним з найбільш відомих символів богині Баст є кішка, але це далеко не єдиний Її символ. Серед інших відомі:

Основні символи: кішки, сонце, що сходить, уджат, керамічні глечики з пахощами, кастаньєти і брязкальця (музичні інструменти), пиво, музика і танці.

Тваринни: домашня кішка, лев.

Рослини: очерет, тис, кипарис, м'ята (особливо котяча м'ята), ячмінь.

Пахощі: мускус, кориця, ладан, мирра, котяча м'ята, вербена, сандал, герань, лаванда.

Дорогоцінні камені і метали: котяче око, агат, яшма, лазурит, пірит.

Кольори: чорний, золотий, червоний, бірюзовий, срібло.

Матеріали для роботи з Баст

Статуя Баст: повинна бути належним чином освячена і благословенна, в ідеалі повинна бути з каменю або глини.

Тканина на вівтарі: чорна.

Свічки: чайні свічки в хорошому скляному свічнику або кругла свічка з котячим мотивом. Слідкуйте за тим, щоб віск не потрапив на тканину.

Пахощі: суміші смоли і трав, які спалюються на вугіллі. Не користуйтесь ароматичними паличками і конусами.

Варіант сумуші для спалювання:

3 частини ладану 
2 частини гуміарабіки (отверділа смола акації) 
1 частина мірри 
1 частина котячої м'яти 
1 частина листя пачулі 
1 частина пелюсток троянди 
1 частина сандалу 
1/2 частини лаванди 
1/2 частина фіалкового кореня 
по 2 краплі ефірного масла іланг-ілангу і гвоздики

Єгипетська богиня Баст нагадує нам про жіночність. Її подарунки дуже котячі за своєю природою і полягають в небажанні повністю перебувати в чиєму-небудь підпорядкуванні і в можливості вільного вираження своєї думки.

Вона вчить нас розслабитися і не витрачати енергію даремно, дозволити собі зануритися в світ краси, приємних пахощів і витончених рухів.

Але найголовніше, Баст допомагає нам зрозуміти і прийняти справжню природу речей (включаючи нас самих), не піддаватися впливу думок оточуючих.

 Не варто сприймати Баст як милу пухнасту кішечку. Пам'ятайте, що перш за все, Вона - захисниця і та, що знищила зло, уособлене змієм Апопом. Вона може провести вас таємними стежками і показати приховане. Вона може стати чудовою союзницею і покровителькою. Однак і вам потрібно буде щось давати Їй. 

А отже, можливі способи вшанувати Баст:
1. Напишіть статтю про Богиню ;) Розкажіть про неї - можливо, комусь потрібна Її допомога і хтось шукає шлях до неї.
2. Напишіть про урок, який Вона дала вам.
3. Напишіть для неї історію, вірш, намалюйте малюнок.
4. Ви можете танцювати і співати для Баст. 

5. Ви можете просто спілкуватись з Нею.
6. Створіть музичну підбірку, яка нагадувала б вам про Бастет.
7. Заведіть собі кішку. Однак пам'ятайте, що в будь-якому разі це жива істота і про неї треба дбати. Якщо ви не маєте змоги тримати тварину в домі, ви можете допомагати притулку для тварин чи підгодовувати бродячих кішок. 

8. Допомагайте людям на їх шляху до душевного і фізичного одужання. 

9. Спробуйте виготовити сіструм чи прикраси, які б асоціювались для вас із Баст.

10. Відзначайте Її свята.

11. Навчіться бачити і відчувати радість.

12. Посадіть рослину в честь Баст і доглядайте за нею. Або ж - ви можете створити сад в честь Богині.

13. Приносіть дари Баст. 

14. Виділіть хвилинку свого часу, щоб відчути присутність Баст.
15. Проводьте ритуали в честь Баст.

Джерела (і місця, де ви можете довідатись про Баст більше): http://catreligion.org/festivals-of-bast/
https://sites.google.com/site/ofireandance/the-shrines/shrine-of-bast/bast-festival-dateshttp://www.angelfire.com/realm3/shadowsofegypt/Festival.htmlhttp://thehouseofvines.com/?s=Bast+
http://www.orderwhitemoon.org/goddess/Bast.html
http://goddessschool.com/projects/faerydae/fpl1bast.html
http://roundthecauldron.blogspot.com/2011/05/calendar-entry-6-festivals-of-hathor.html
http://www.sacred-texts.com/bos/bos439.htm
http://www.gothwitch.co.uk/Deities.htm
http://www.thefoggiestnotion.com/the_bast_priestess.htm
http://www.goddess-guide.com/bast.html
http://www.sacredserpent.net/goddess-bast.html
http://www.goddessgift.com/goddess-myths/egyptian_goddess_bast.htm
http://www.landofpyramids.org/bastet.htm
http://inanna.virtualave.net/bastet.html