Сенген. Оракул богинь Талії Тук

Сенген - це синтоїстська богиня гори Фудзіяма, найвищої і найбільш священної гори Японії. Однак імовірно, що гора Фудзіяма ("Гора, що ніколи не вмирає") отримала свою назву від імені богині Фучі. Зазвичай Сенген зображують як молоду дівчину в білому одязі, прикрашену камеліями, священними квітами богині. Щороку влітку на пік гори підносяться тисячі паломників, щоб відвідати храм Сенген, навіть в цей час покритий снігом.

Кажуть, що Сенген живе у хмарі в верхів'ї Фуджі, а її трон стоїть над цілющим потоком, що витікає із південної сторони гори.

Сенген була віддана Нінігі, онукові богині сонця Аматерасу. Гора Фуджі також володіє сонячними аспектами, і паломники, які підносяться на гору, також вшановують сходи сонця. Із Нінігі у Сенген народились три сини: По-дері-но-мікото ("Вогняний блиск"), По-сусері-но-мікото ("Повне полум'я") і По-ворі-но-мікото ("Завмирання вогню"), народжені у палаючому домі. По-ворі-но-мікото пізніше став дідусем першого імператора Японії.

В читанні карта Сенген вказує на потужні вогнища сили і духу під спокійною і красивою зовнішністю.
Послання Сенген: "Довіра не лежить на поверхні: існує багато рівнів і способів сприйняття".

Переклад із сторінки http://www.thaliatook.com/AMGG/sengen.php виконано мною.

Казка Аматерасу. Талія Тук

Я - автор порядку, Сонце в своєму щоденному шляху. Я дала багато дарів цьому улюбленому світу: плуг, що оре землю, колесо року, святкування, що зближують сім'ї й сусідів - це я бережно виткала у основі світу, поєднала спільноти і впорядкувала Час. Тож він іде, а я зв'язала усю субстанцію цивілізації. Однак -

Кожна старша сестра знає своїх молодших як клопітких і набридливих; я зовсім не можу знести свого брата. Там, де я тихо, він - голосно; де я спокійно, він - бурхливо; де я стійка, він втрачає терпець. На мої засіяні поля він наводить повені, лякає моїх служниць, моє прядиво ріже на шматки. Але він перейшов усі межі одного ранку, коли він увірвався до мого залу, як грім із ясного неба, і в метушні кинув на нас закривавлені шкури коней - що, я впевнена, видалось йому дотепним, - і Вакахіруме, найулюбленіша із моїх служниць, була вбита. А тоді частка його хаосу стала хаосом в моєму серці. Я відкинула прядиво і замкнулась у тихій печері, закривши її вхід великим каменем.

У цьому місці прохолоди і тихої води я врешті віднайшла спокій. Я лягла на вогку землю і занурилась у глибокий сон.

Але це тривало недовго. Мене розбудив шум за входом до печери. Я закричала і почула голос мого брата - він прийшов турбувати мене навіть сюди. Але це не був його звичний голос - чи був? - чи це могло бути? Ближче до дверей звук був ясніший, без жодних сумнівів це були звуки свята: музика, крики і веселий сміх. Як це могло статись? Без моєї роботи світ повинен був зануритись у хаос. Невже мої дарунки були для них такими непотрібними? Знання і мудрість праці з насінням і ґрунтом, невже їх так легко забули?

Я була такою злою, що відхилила камінь на вході до печери, щоб подивитись на це божевілля. І в темряві зими я побачила сяйво. Я вловила золотистий проблиск сяйва небес. Його сяйво і слава вселяли трепет у мене; краса, якої я ніколи раніше не бачила. Забувши свій гнів, я відкотила камінь і ступила назовні.

До дерева було прив'язане невелике дзеркало, а сяйво, що осявало мене, було моїм власним відображенням. Я ніколи не бачила своєї справжньої краси, впійманої, як і я, у ткацтві; у своїй невтомній праці і зайнятих думках я загубила свою особистість.

Навколо мене були привітні посмішки моїх друзів й сусідів, мої подруги у ткацтві теж прийшли всім гуртом, щоб відмовити мене від ув'язнення у темряві. Я ніколи не повинна забувати, що я - одна із ниток прядива.

http://www.thaliatook.com/AMGG/amaterasutale.php
Переклад мій, Драгомира.

Аматерасу. Оракул богинь Талії Тук

Аматерасу - японська богиня Сонця і верховне божество у синтоїзмі. Через свого нащадка Нінігі, що одружився з Коноханою, або Сенген, вона є прародителькою імператорської сім'ї. Її ім'я значить "Велика Сяюча Богиня Неба", вона - донька Ізанамі і Ізанагі, божественної пари, що створила світ. Її святиня - це подвійна будівля. Кожних 20 років одна із будівель руйнується і відновлюється на зразок тієї, що залишилась. Таким чином, святиня Аматерасу залишається незмінною ось уже протягом двох тисяч років.

Як і інші сонячні божества, Аматерасу - лучниця, а її сагайдак наповнений тисячею стріл. Вона також пряде одіяння богів.

Існує легенда, згідно якої, молодший брат Аматерасу, Сусано-о, імпульсивний і голосний, взявся зводити нанівець усі добрі справи Аматерасу. Богиня образилась і сховалась у глибоку печеру. З часом боги засумували за животворним сонячним світло і почали думати, як виманити Аматерасу із сховку. В результаті перед входом до печери були влаштовані неймовірні гуляння. Аматерасу вийшла на співи і танці і завмерла - так була зачарована власною красою, відбитою у величезному дзеркалі. А боги скористались моментом і зачинили печеру.

Аматерасу асоціюється з королівською владою та поверненням життя, радістю після закінчення темних часів, як і Сонце стає все сильнішим після найдовшої ночі у році.
Послання Аматерасу: Не бійся сяяти!

Більш розгорнена версія легенди: http://godsbay.ru/orient/amaterasu.html