Франсуаза Леру. Друїди. Нотатки

Хороша книга, зосереджена на розгляді традицій кельтів і, зокрема, функцій друїдів у кельтському суспільстві шляхом аналізу міфологічних і історичних даних. Але оскільки тут є також надзвичайно цікава передмова Н. Широкової, то наводжу й деякі історичні дані. Щодо розгляду історичних періодів зверталась до Вікіпедії.

Ірландський епос не є ціліснним і складається із 4 циклів:
- міфологічний цикл;
- уладський цикл;
- історичний (королівський) цикл;
- цикл Фіна.
Перша редакція саг - VII - VIII ст. н. е. Найдавніший збережений рукопис датується ХІ-ХІІ ст.
В ХІ-ХІІ ст. - в Ірландії працює понад 100 скрипторіїв.

Залізна доба - 1200 р. до н.е. - 340 р. н.е.
* Культури племен, які існували поза древніми державами, створеними в часи палеоліту і бронзової доби.
* Деякі вчені закінчення залізної доби датують І ст. до н.е., коли в римських істориків з'являються повідомлення про племена Європи.
* Перше залізо - метеоритне - вважалось даром богів.
* У Прикарпатті мешкали фракійці.

Кінець VII-VI ст. до н.е. - "князівські поховання" - гальштат. Район верхнього Рейну, верхньої Австрії, Баварія, Богемія. Особливість: поховальні камери викладені деревом, всередині часто розташовувались чотирьохколісні вози.
VI ст. до н.е. - відбувається зміщення центру поховань: район верхнього Рейну, південно-західна Германія, Швейцарія, Бургундія. Яскравий приклад - курган в Віксі, захоронення так званої "гальштатської княгині", знайдений у 1953 р.
V ст. до н.е. - експансія в райони Європи, північний захід, середня течія Рейну і басейн Марни. Початок латенського періоду (500 р. до н.е. - 100 р. н.е.)- над поховальними камерами насипались курани, згодом - створювались грунтові могильники.

Гальштатська культура - 900 - 400 рр. до н.е.
Створена на основі культури полів поховальних урн (1300 - 750 рр. до н.е.). Попередня культура - культура курганних захоронень (1600 - 1200 рр. до н.е.)
Кельти: валлійське Y Celtiaid, ірландське na Ceiltigh, гаельське Ceilteach.

Латенська культура - V-I ст. до н.е. (кельто-дако-фракійська культура)
* Поселення і захоронення: Бібракта, Алезія (1 тис. до н.е. - IVст. н.е.)
* Котел з Грундеструпа - кельтський орнамент, фракійська технологія; висота 42 см, діаметр 69 см.
* Будівництво гальської стіни - дерев'яні клітки, заповнені каменем і землею, обкладені каменем і цеглою.
* Будинки: прямокутні наземні споруди, стіни споруджені з гілок, обмазаних глиною, солом'яні дахи АБО округлі землянки із такими ж стінами і дахами. Пізніше споруджувались домівки із подвійними утепленими стінами.
* Захоронення трупів поруч із кремацією. У захороненнях залишають зіпсовані предмети побуду, зброю. Зброя в основному залізна.
* Предмети побуту: колюча і ріжуча зброя, вози, гончарний круг, торквеси, фібули, плуги, монети виробляли греки і римляни, орнаменти з рослинними, тваринними і геометричними мотивами.
* Культ мертвої голови.
* Боги:
Цернуннос, бог достатку. Існує понад 50 його зображень римської доби (більшість із них на території Північно-Західної Франції).
Херн-Мисливець - це герой англійського фольклору, пов'язаний із Віндзорським лісом. Це привид з оленячими рогами. Можливо, місцева іпостась Цернунна. Вперше згадується у Шекспіра ("Віндзорські насмішниці", 1597 р.)
Зелена людина - мотив у мистецтві раннього середньовіччя. Декоративний архітектурний орнамент. Знаходять у багатьох культурах по всьому світу. Є символом відродження. Подекуди зустрічаються мотиви "зелених жінок", котів, левів, демонів. У кельтів існувало божество на ім'я Вірідіос, яке дослівно перекладається як "Зелена людина".
Гальські боги:
Тараніс (грім). Символ - колесо, блискавиця. Людські жертви через спалювання у кошиках.
Тевтат, бог війни. Його символ - кабан. Людські жертви через утоплення в бочках.
Езус від esu, "добрий бог" (ірландський відповідник - Дагда), символ - бик. Жертви через повішання на деревах. Ж.-Ж. Атт вважає Езуса пов'язаним із родючістю і збором врожаю, а Цернунна - більш темною постатю із світу лісу й світу померлих. Характерними для нього є буддійська поза, оленячі роги, зображення змії і гривни.
Епона - богиня коней, культ сонця.
Вепр в цей час символізував духовну владу, а ведмідь - світську.
Неметон - святилище.
Друнеметон - священний ліс, де відбувались священні збори всього поселення.
"Ліс і святилище є абсолютно еквівалентними поняттями, і друїди, за словами Лукана, здійснювали богослужіння саме в лісі. [...] Кельти якнайтісніше пов'язали себе із лісом - чи то щодо вибору етнонімів (ебурони - "люди лісу", відукасси - "ті, що борються деревом"), чи щодо розташування найбільших святилищ (ліс Марселя, знищений Цезаром, на який зводив наклепи Лукан; святилище в Англезі знищене римлянами), або через введення символу лісув міфи. Ліс навіть міг бути "містом": дім Амбіорікса, як вказує Цезар, "стояв у лісі, оскільки взагалі галли для захисту від спеки будують свої житла у більшості поблизу лісів і рік."

Єдиний із відомих континентальних друїдів, згідно Цицерону, це Дівітіак. Цезар хвалить його відданість народу.

Друга половина І ст. - повстання Британії, Боудікка, Бібрака, о. Мона - святилище, було зруйновано римлянами під керівництвом Пауліна Светонія (60 р.).
Про зруйнування о. Мона пише Тацит:
"На березі  у повному озброєнні стояло вороже військо, серед якого бігали жінки, чхожі на фурій, в траурних одежах, простоволосі, вони тримали в руках запалені смолоскипи; друїди, що були тут же ж, з піднятими до неба руками возносили богам молитви і вивергали прокляття. Новизна цього видовища приголомшила наших воїнів, і вони, немов закам'янілі, підставляли нерухомі тіла під удари, що сипались на них".

Пліній пише, що "друїд" - власна назва, запозичена від грецького drus, "дуб". Натомість гальський дуб - це dervo, яке не має зв'язку із druis, "друїд".

Ритуальні і магічні техніки друїдів:
1. Хрещення / наречення.
2. Накладення гейсів (заборон).
3. Читання знаків і творення пророцтв.
4. Омела.
5. Гадання на зміїному яйці для розв'язання суперечок.
6. Зільництво. Вважалось, що цілющі трави походять із тіла Міаха, сина Діана Кехта.
7. Еліксир забуття.
8. Техніки лікування: криваве цілительство (хірургія), лікування рослинами, магічне лікування.
9. Джерело здоров'я.
"Й занурювались у джерело, вражені насмерть бійці, а виходили з нього неушкоджені. Повертались до життя вони, завдяки могутності заклинань, що співали навколо джерела четверо цылителів".
"Інше ім'я цього джерела - Острів Рослин. оскільки Діан Кехт клав у нього по трохи кожної трави, що росте в Ірландії".
Друїд піктів Дростан використовував іншу техніку: необхідно зібрати молока від 140 білих корів і наповнити ним яму посеред пагорбу бою. Ті, хто зануриться в неї, будуть зцілені. В інших джерелах згадуються для цієї цілі 120 білих безрогих корів.
10. Тис, сліпота друїдів.
Тис використовувався для гадання, для пошуків схованого. Так король Еохайд шукав свою дружину Етайн. Друїд вирізав 4 гілки і накреслив на них знаки Огаму: "джерело мудрості і огамічні знаки відкрили йому, що Етайн схована в Сіді Брег Лейтх".
11. Війна рослин.
12. Дуб, горобина, ліщина.
"Що стосується ірландців, то они, як здається, охочіше використовували для магічних дій горобину або ліщину".
Друїд Кітруадх у вогні друїдів для допомоги армії короля Кормака використовував деревину горобини:
"Якщо полум'я повернеться на південь, ви мусите переслідувати людей Мунстера. А якщо воно повернеться на північ, то забирайтесь ви, адже будете розбиі, навіть якщо станете стійко оборонятись".
13. Згубна і благословенна вода.
Друїди й філіди були повелителями вогню й води. Вони могли змусити зникнути джерела й ріки, а могли викликати їх з-під землі.
14. Пророцтво хвиль.
"Адна, син Утідіра з Коннахту, був першим серед філідів Ірландії у вченості і мистецтві поезії. Був у нього син на ймення Неде. Відправився Неде вчитись мистецтву поезії в Альбу до Еоха Ехбела і пробув у нього, поки не досягнув успіху в цьому. Якось гуляв він і підійшов до берега моря, адже вважали філіди, що біля води відкриваються їм таємні знання. Раптом почув він із хвиль сумну і журливу пісню, і охопило його здивування. Тоді вимовив він закляття хвилі, щоб відкрилось йому, в чому тут справа. І дізнався він, що журились хвилі про смерть його батька, Аднии, і що плаття його віддали Ферхертне, філіду, що став першим поетом."
15. Священні вогні.
У ніч Самайну у всіх помешканнях гасився вогонь. Натомість у столиці королівства запалювався вогонь, від якого запалювались усі інші. В цьому ж вогні спалювались жертвоприношення для усіх богів.
У свято Бельтайна вогнища запалювались на честь великого бога Бела, там же приносились жертви.
Існував звичай у кожному кантоні Ірландії встановлювати по 2 вогнища Бела, між якими проводили скотину, щоб вберегти її від хворіб і вберегти протягом року. В "Глосарії Кормака" вказується, що два вогні Бела були "вогнями радості", "двома вогнями, які друїди запалювали з великими заклинаннями".
16. Вітер друїдів.
Застосовувався друїдами Туата де Даннан проти синів Міля, коли ті хотіли висадитись на березі Ірландії.
17. Влада над землею.
"Мог Руітх взявся дути на пагорб;жоден із воїнів Півночі не зміг втриматись у своєму наметі, такою сильною була буря, і друїди не знали, звідки вона налетіла на них. Продовжуючи дути на пагорб, Мог Руітх промовив такі слова: "Я кружляю, я перетворююсь знову, і т.д..." І пагорб зникнув тоді, сповитий черними хмарами і охоплений виром туману. Вся повністю армія була охоплена жахом, почувши крики воїнів, шум, який видавали нажахані коні, лязкіт зломаної зброї, коли у підніжжі пагорбу був нанесений удар. Більша частина війська була занурена в смертні муки агонії; всі, впавши духом, у відчаї загинули."
18. Магічні заклинання.
- glam diccing - імпровізоване прокляття, складався радою із 30-ти мирян, 30-ти єпископів і 30-ти філідів. Поет і 6 супутників відправлялись у подорож. На заході той, що вів усіх, підіймався на пагорб на межі семи областей. Там супроводжуючі дивились на оллама, а оллам дивився на країну того короля, над яким хотів насміятись. Всі ставали спиною до куща глоду, який мусив рости на вершині пагорбу. Коли вітер дув із півночі, кожен з них, тримаючи в руці камінь із пращі і гілку глоду, співав над ними строфу сатири проти короля. Потім всі вони клали камені і галки на корені куща глоду. Якщо вони не мали рації, то їх поглинала земля пагорбу, якщо ж не мав рації король, то пагорб поглинав його разом із дружиною і сином, його конем, зброєю, спорядженням і собакою.
- ibas forosnai - філід приносив богам в жертву шматок м'яса, тоді накладав заклинання на свої долоні і прикликав богів, щоб його сон ніхто не поруш. Долоні тримав на обличчі, поки не засинав.Так він спав протягом 9 днів і 9 ночей під захистом людей.
- dichetal do chennaib - заклинання кінчиками пальців. Коли філід бачив постать, то складав про неї строфу за допомогою кінчиків пальців.
- teinm laegda - Філід брав до рота великий палець руки і складав "пісню осяяня". Застосовувалось під час публічного розгадування загадок і в світських іграх.
- dlui fulla - в обличчя особи кидалась соломина, щоб зробити людину безумною.
19. Загорожа друїда.
Бувало, що за допомогою магії, частіше негативної, ніж позитивної, друїд створював навколо себе непрохідну огорожу.
20. Похоронний обряд.
Cantalon - похоронний плач, який виконував філід від імені всіх присутніх на похоронах героя, і який, при твердо встановленому культі, треба було повторювати у кожну річницю. Філід Аморген оплакував Кухуліна: "Тоді здійснили вони похоронний плач, зробили могилу і стеллу, і до закінчення терміну у 3 дні до корів Ульстера не допускали ні одного теляти".
"Огам, вирізаний на камені, навколо нього падали герої, поранені на смерть. Якщо живий Фінн - воїн, пам'ять Огаму буде жити довго."
"Похоронили сина короля Ульстера, вирили йому могилу, положили камінь, і герої Ульстера зіграли по ньому в поховальні ігри."
"Йому вирили могилу, положили камінь, відбули по ньому поховальні ігри, і ім'я його було написане огамічним письмом. Заручників, яких вони привели з Півдня, заживо похоронили навколо його могили, щоб люди Мунстера завжди несли на собі позор и були переможені."
21. Втручання друїда.
Інколи, у найважчих ситуаціях, друїди втручались у державні справи заради інтересів своєї держави чи навіть власних.
22. Пророцтва для війська.
23. Сатира і прославлення.
***
"Фактично кельти майже нічого не писали. В Ірландії могли вирізати декілька огамів на поховальній стелі, у крайньому випадку - кинути письмовий виклик супротивнику, як це не раз робить Кухулін у "Викраденні...", або, зрештою, накласти чари з допомогою декількох таємних літер, але загалом майже все відбувалось вербально, в усній формі: absert in drui, "друїд говорить...", і у письмове прокляття була жахливою санкцією, так що трактат про писемність ("Auraicept") зараховує огами до сфери бого, що зв'язує, Огми, в той час як ті триста п'ятдесят коротких і довгих історій, які повинен був знати оллам, зрозуміло, були створені не для читання, але для розповіді з пам'яті."

"Зовсім іншими за своєю формою і об'ємом, відповідно, й за своїм значенням є ірландське уявлення про потойбічний світ, в якому мертві ведуть райське існування (Fir na mBeo, Fir na mBan, Mag Mor, Mag Mela), "Земля живих, Земля Жінок, Велика Рівнина, Рівнина Насолоди", частіше "Земля Молодих" (Tir na Nog), - цей кельтський "рай" розташовується  дуже далеко на захід від Ірландії, за західним сонцем, там, куди йдуть мертві."

"[...] і найбільш витонченим, одним з найбільш привабливих сюжетів острівної міфологічної літератури був сюжет про богинь, які приходять в пошуках смертних і забирають у своє вічне блаженсво тих, кому вони подарили свою любов.
Але щасливі володарі  цих божественних благ повинні вберегти себе від ностальгії. Один із супутників Брана, опис "плавання" якого (Immram) становить надзвичайно цыкавий текст, пізнав це на власному досвіді: "Їм здавалось, що вони пробули там один рік, а минуло вже багато-багато років.
Туга за домом охопила одного з них, Нехтана, сина Кольбрана. Його родичі стали просити Брана, щоб він повернувся з ними в Ірландію. Жінка сказала їм, що вони пошкодують про свій від'їзд. Вони все ж зібрались у зворотну дорогу. Тоді вона сказала їм, щоб вони остерігались ступити ногою на землю. **********
Після цього Бран повідав всім присутнім про свої подорожі від початку і аж до цього часу. Потім він попрощався з ними, і про подорожі його з тих пір нічого не відомо."

"Мешканці сиду, які перетворюються в оленей або в корів, або, частіше за все, у птахів; богиня війни, яка в залежності від ситуації стає або рудою коровою, або вугрем, або вороною, - всі вони просто володіють даром перевтілення; навпаки, богиня Етайн, яка за тисячу дванадцять років до того, як народитись донькою Етара і стати дружиною Еохайда Аірема, народилась донькою Айліля і була дружиною бога Мідера, явно демонструє випадок метемпсихозу. Але й одні, й інші персонажі пов'язані з великою традицією релігійного зооморфізму, що існував у кельтів. При цьому мова не може йти про тотемізм - приписування його кельтам завжди базується на помилкових аналогіях."

"[...] проводиться різниця між тими, хто обробляє землю (trebhta, "землероби"), і тими, хто володіє тим чи іншим мистецтвом (aes dana, "артисти" або "ремісники"). Осідлі землероби - це "не-боги" (andee), ремісники, або "люди мистецтва", як їх ще називають, згідно іншоо буквального перекладу терміну "aes dana", є "богами" (dee)."

"Саме вірою в безсмертя душі можна пояснити те, що Фергус з'являється в повному військовому спорядженні під час заклинання (evokatio); коли його просять розповісти "Викрадення бика із Куальнге". В ній же ми знаходимо пояснення того, що померлих хоронили зі зброєю, а іноді й зі скотиною і слугами. Але за своєю формою і спрямованістю це вірування цілком відрізнялось від догматів, що їх проголошувало християнство, і якраз на цій підставі один із королів відмовляється прийняти хрещення: "Нієл, батько мій, не дозволив мені увірувати, і я хочу бути похованим на висотах Тари, як воїн, у воєнному спорядженні, оскільки у язичників у звичаї в могилі перебувати озброєним, зі зброєю напоготові, обличчям до ворога, до самого дня ердатхе, який для магів (тобто друїдів) є днем останнього суду."
Дохристиянське уявлення про день ердатхе важко піддається точному визначенню, однак під час поховання можна спостерігати ідентичну церемонію: "Потім тіло Лоегайра віднесли і поховали у повному озброєнні на півдні, перед королівською твердинею Лоегайра в Тарі, обличчям зверненим до Лейнстеру, як ніби би він виступав на битву з його жителями, чиїм ворогом він був при житті. Твердиня Лоегайра була тоді бенкетним залом верховного короля, і з цієї причини він просив, щоб його поховали там."

"Слово "ichtar" в ірландській мові означає одночасно "низ" і "північ", тоді як "tuas" - разом і "верх", і "південь". У спостерігача, що стоїть обличчям до сходу сонця, південь буде знаходитись справа, північ - зліва, а захід - ззаді; сонце, що проходить зі сходу на захід, весь день залишається на півдні: це світла половина світу, надана живим, у крайньому випадку, не втрачена для них. Протягом ночі сонце перебуває на півночі: для живих це темна і прихована половина, обитель мертвих, міфологічних істот, героїв і богів, - сид.
Під час переміщень бажано зберігати напрямок руху сонця, зліва направо. Так, візничий королеви Медб повертає колісницю вправо, бажаючи відвернути недобрі знамення. Це "deisil" ("des", "правий"), і такий звичай, мабуть, зберігався в Ірландії досить довго, - під час похоронів процесія раз або тричі обходила навколо кладовища за ходом сонця."

"Ірландська традиція намагалась зберегти точні уявлення про "ініціативний центр", на який вона посилалась: "На північних островах землі були племена Богині Дану і осягали там премудрість, магію, знання друїдів, поки не перевершили майстерних людей з усього світу.
У чотирьох містах осягали вони премудрість, таємне знання і диявольське ремесло - Фаліасі і Горіасі, Муріасі і Фіндіасі.
Із Фаліаса принесли вони Ліа Фаль, що був потім в Тарі. Скрикував він під кожним королем, якому судилось правити Ірландією.
Із Горіаса принесли вони спис, яким володів Луг. Ніщо не могло встояти перед ним чи перед тим, в чиїй руці він був.
Із Фіндаса принесли вони меч Нуаду. Варто було вийняти його із бойових піхов, як ніхто не міг вже від нього ухилитись, і був він воістину непереборний.
Із Муріаса принесли вони котел Дагди. Не бувало, щою пішли від нього люди голодними."

"Було три боги Дану, через що їм дали назву "Туата де Даннан": три сини Бреса, сина Елада - Тріалл, Бріан і Кет, або, також, Бріан, Іухар і Іухарба; три сини Туіренда Бриккрео, три друїди, іменем яких були названі Туата де Даннан."

"Я син Ремесла,
Ремесла, сина Уваги,
Уваги, сина (доньки) Роздумів,
Роздумів, сина Знання,
Знання, сина Запитання,
Запитання, сина Пошуку,
Пошуку, сина Великого Знання,
Великого Знання, сина Великого Розуміння,
Вликого Розуміння, сина Розуміння,
Розуміння, сина Розуму,
Розуму, сина трьох богів Ремесла.
Окрім цього, ці три боги - синибогині-пророчиці-друїдеси Брігіди, сама вона - донька Дагди."

"Бог друїдів, мій бог перед всіма богами" (de dhruadh, mu dhe tar gac nde)." Оскільки цей "бог друїдів", або Дагда ("добрий бог" або "найбожественніший") є батьком Брігіди, богині філідів, і, таким чином, предком трьох перших богів-друїдів, очевидно, що могутність друїдів цілком виправдана. В дійсності всі боги є друїдами, як і всі друїди - богами. [...] Звідси цілком зрозуміло, чому друїдам, зокрема, був доступний метемпсихоз, який був привілегією надлюдських і міфологічних істот."

"Що стосується "островів на півночі світу", - вони підпорядковані тому ж співвідношенню людського і божественного, завдяки чому друїди виявляються причетними до обох. Згідно з "Пригодами карновухого пса", острів друїдів - це темний острів, на якому царює морок. Відтак, він знаходиться в царстві мертвих, в потойбічному світі."

"В Ірландіїї Дагда зветься "батьком всіх", і палиця його одним своїм кінцем вбиває, а іншим - оживляє. При цьому Дагда - бог-друїд Руад Рофессі (Ruaidh Rofhessa - "Червоне досконалої науки")."

Onn. Дрік. Проживання

*Перенесено із практики проживання. Звітність першого дня.

Я б дуже хотіла написати щось про в’яз, але з ним у нас щось не дуже. Натомість дрокові я дуже тішусь, бо він частенько «гостює» у мене при витягуванні знаку і завжди в першу чергу асоціювався з «божественним покровительством» (десь в статтях це є).

Мене дуже посміхає, як сьогодні читались статті, бо читаю я з перервами і відволіканнями, але — Дрік сьогодні «відлунює») Я думала, що сяду собі почитати це все спершу під ютюб, ввімкнула — не те; під музику — не те. Вимкнула все. Почала читати і подумала, що чому б не запалити свічку Бастет. Під вогонь спокійно читати) Накидала ще туди лаванди) Коротше, повертаюсь до тексту і тут же проскакує фраза про покровительство.

Відволікаюсь думками на 5-тигодинну ранкову роботу з сонною головою, запевняю себе, що ніколи в світі більше не працюватиму вночі, бо мій ораганізм цього не любить, і що це не егоїзм, а відстоювання власних інтересів і тут такі ж аспекти Onn у Варєжкі в блозі. Цікава фраза: «Знак говорит о том, что человек переживает трудности и справляется с ними, и уже от человека зависит, какими методами и насколько эффективно». Це щось схоже до ситуації, коли мене нарешті осінило, що феї не добрі. Та й ім’я Ши їм більше підходить — немає асоціацій із легкокрилими істотами, бо це «не в ту стпєпь». Оооот. Просто Onn завжди був для мене власне в контексті покровительства і «все добре, ми про тебе дбаємо». А тут такі цікаві нюанси *смайл задоволеного чортика*  Виявляється, що в Onn таки звучить дещо від егоїзму, відстоювання власних інтересів і навіть деякої боротьби. І нарешті стає зрозумілим момент — покровительство само собою асоціюється із цим жовто-золотим кольором, але де шипи? А ось і вони)

Далі. Баклан — неймовірно цікавий птах. Виявляється, саме ці чубаті, чорні, що є символами потойбіччя і лихого, водяться у Криму. Я чому зацікавилась цим аспектом — їх порівнюють із воронами, і якщо ворони — це Морріган, то баклани — невже Донн? Тут би ще варто поритись, поки — тільки прощупується думка.
Ще мені тут дуже сподобалось пророцтво, здається, дуже влучне: «Создатель не внушает страха, а только любознательность» і все далі також. Це дуже сильні і гарні слова. Тут взагалі було багато красивих і сильних фраз.

Ще про «відлунювання». Пишу людині про те, що розмова в нас була не про «правильно чи не правильно», повертаюсь до читання: «правильно и неправильно — только иллюзии». Та да. «Вы находитесь в правильном месте, в нужное время и делаете правильные вещи». При чому друга фраза по тексту йде перед тією про ілюзії. Тобто — зважаючи на відстоювання інтересів — правильним є тільки те, що ти відчуваєш за правильне. Навіть не те, які воно матиме наслідки (вже мовчу про «правильність» в розумінні інших людей чи суспільства, традиції загалом), а те, що є правильним для тебе, відчувати це і прислухатись, «вислідковувати» це, бо навіть, якщо тимчасово це буде щось негативне, то чи за посередництвом різних подій не може воно перейти у щось грандіозно позитивне, щось, що тебе навчить, «зробить» тебе, загартує — правильне тільки те, що відповідає твоєму шляху. В цьому і ілюзія, і «правильність», і робота, і відстоювання своїх інтересів, і покровительство (бо «чуйка» + покровительство дадуть «правильність» подій і дій).

А ще відволіклась на ресурс про поезію, бо писала колись про бога Потойбіччя і забуваю, як його звати (Донн), а там ще нові вірші у Шона Маклеха (він пише про Ірландію в тому числі, верлібром, і я готова побитись об заклад, що він із наших, принаймні був колись) і ще й Еміль Верхарн. І я от думаю — чи писатиму я колись так легко і свіжо, як вітер над вересковими пустошами (це мій образ-фікс, і те, чого я постійно шукаю), повертаюсь до читання і тут же текст про взаємозалежність родючасті землі і натхнення людини. І це теж про Onn.

І, зважаючи на ці «відлуння», я виділю собі поки такі аспекти:
1. Покровительство вищих сил
2. Відстоювання власних інтересів / робота, що принесе плоди
3. Магія (ну то таке, в Огамі немає нічого немагічного)
4. Чуйка, «вислідковування» (як пес на полюванні; саме пес, бо є такий милий чорнявий пес Ши)
5. Натхнення, родючість, щось, що йде із глибини, що варто почути і відкритись.
Ночі)

Місяць Ясену (18 лютого - 17 березня)

Феда Огаму: Nuin
Період: 18 лютого-17 березня
Ідея: Ясен - дерево перевтілення. Внутрішній і зовнішній світи, макрокосмос і мікрокосмос

Ясен - третій за поширеністю вид дерев у Британії і часто домінантний вид у лісах. В давнину англо-саксони використовували деревину ясену для виготовлення ручок списів і щитів, а жителі Уельсу й Ірландії - весел і корпусів човнів. Так, що в останніх двох країнах ясен нероздільно пов'язаний із водною стихією. І хоча у наш час популяція цього дерева зменшується, відоме воно саме своїм швидким ростом, глибокими коренями і міцністю деревини. У духовному розумінні ці якості перекадаються на неймовірно швидку енергію будування й руйнації, глибокі корені - на бачення і зв'язок із потойбічними світами. Гілки ж ясену поєднують нас із богами, Космосом, усім Всесвітом. Не даремно в багатьох традиціях, зокрема скандинавській, ясен - це світове дерево. У його владі - проникати в усі світи й усі часи, й поєднувати їх.

У кельтській традиції ясен пов'язують із магом Гвідіоном і його підопічним Ллеу Ллау Гіфесом, проклятим сином Аріанрод. Тричі Гвідіон обманом змушував Аріанрод самій же зруйнувати свої прокляття. Обманом він змусив Аріанрод дати ім'я своєму синові і зброю в руки. За допомогою магії він створив для Ллеу жінку із квіток, Блодьювед. Такими були прокляття Аріанрод - не мати імені, не тримати зброї, не мати людської жінки. Однак з часом Блодьювед закохалась у іншого і разом з коханцем вони вирішили вбити Ллеу. Знаряддям мав стати ясеновий спис Gronw. До речі, англійська назва дерева ash походить від aesc й означає "спис", як і fraxinus,  латинська версія назви. Однак, будучи виготовленим із священного дерева Ллеу, спис не вбив його, а перетворив у орла. Орла, відпочиваючого у кроні ясеневого дерева, знайшов Гвідіон і знову перетворив на людину. Таким чином, ясеновий спис, та й сам ясен, - це механізм для зміни сутності. При цьому зміна не завжди буквальна, як в історії з Ллеу Ллау Гіфесом. Це також може бути глибока внутрішня трансформація самої сутності.

Перевтілення - одне із найбільш привабливих і захоплюючих шаманських умінь, а також - одне із найбільш небезпечних. Адже при тому, що буває дуже легко ввійти у змінену форму, далеко не так легко повернутись у свою. Що й сталось із Ллеу (перетворитись із орла назад у людину йому допоміг Гвідіон). Тому дуже важливо розуміти аспекти перевтілення (внутрішнє воно чи зовнішнє) - знати, що ти робиш, коли і з якою метою. Перевтілення сутності - також про те, щоб відповідати чиїйсь компанії, часу, місцю, духу. Вміти спілкуватись з іншими, бути на "одній хвилі".
В історії Ллеу Ллау Гіфеса маг Гвідіон - Трікстер, а тому часто відлякує тих, хто не має глибокої чи широкої перспективи. Однак, йдучи шляхом сили, ви зрозумієте, що Трікстери - найкращі вчителі і друзі, які по-справжньому допоможуть вам рости, якщо ви готові до цього.

Ясенові відповідає період із 18 лютого до 17 березня. Це хороший місяць для магії, зосередженої на нашій внутрішній сутності. Вдасться також магія, пов'язана із водними ритмами, а отже - жіночою сутністю (до речі, ясенові відповідає жіноча енергія), розкриттям магічного потенціалу, віщими снами (покладіть листок ясену під подушку перед сном) і духовними подорожами. Окрім того, у зв'язку із швидким приходом весни, дадуть результати любовні ритуали.

Формула для медитації:
Я легко дихаю життям. Я кажу свою правду. Я захищений. Я єдиний із Всесвітом.
Я вшановую енергію ясену й магічних інструментів. Я визнаю: як нагорі, так і внизу. Я граю роль у масштабній грі Всесвіту.
Я пов'язуватиму мій внутрішній і зовнішні світи. 
Нехай буде так.

Ісіда. Оракул богинь Талії Тук

Богиня Ісіда - велика богиня Древнього Єгипту, могутня чаклунка і заступниця, яка представляє силу, що за її допомогою правили фараони. В ієрогліфах Її ім'я включає в себе символ трону, і цей атрибут часто зображували на головному уборі Ісіди. Вона - донька бога землі Геба і богині неба Нут, сестра Осіріса, Сета і Нефтиди.

Ісіда була дружиною свого брата Осіріса, бога зерна. Їх брат Сет, рудоволосий бог хаосу і пустелі, ревнував їх і, щоб позбутись Осіріса, кинув його у труну, яку спустив у Ніл. Дізнавшись про це, Ісіда почала шукати чоловіка і врешті знайшла у Фінікії. Коли Осіріс повернувся в Єгипет, Сет знову напав на нього і розрізав його тіло на 13 шматків.

Цього разу Ісіда повинна була віднайти усі частини тіла свого чоловіка, а допомагав їй у цьому бог мертвих Анубіс. За допомогою своєї сестри Нефтиди (яку часто вважають другою іпостассю самої Ісіди) богиня воскресили Осіріса і дала початок традиції муміфікації. Смерть і воскресіння Осіріса святкувалось по всьому Єгипту за допомогою ритуалів скорботи і радості. Схожі сюжети ви знайдете в міфі Іштар і її коханого Таммуза, а також Афродіти й Адоніса. Однак єгипетська легенда вирізняється споміж них тим, що Осіріс залишився у підземному світі у якості царя; через ритуал муміфікації він гарантував померлим вічне життя.

Ісіду інколи плутають або змішують з образом Хатхор, богині з коров'ячими рогами і систрумом як розпізнавальним символом.

У пізніші періоди культ Ісіди поширився з Єгипту у Грецію і Рим, храм Ісіди зберігся навіть в Помпеях. У Єгипті Ісіда вшановувалась до VІ ст.. н.е., а статуї Ісіди, яка годує груддю немовля Гора, стали іконографічною основою для статуй Діви Марії із немовлям Ісусом на руках.

Титули Ісіди: Божественна Мати, Господиня Заходу, Королева Землі, Господиня Піраміди, Леді Правди (з Нефтидою), Досконалість Трону, Подательниця Життя, Господиня Гробниці Осіріса

В читанні карта Ісіди вказує на готовність і здатність змінити негативну ситуацію за допомогою рішучості і майстерності.
Послання Ісіди: "Я відновлюю порядок з Хаосу".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/isis.php
Переклад мій, Драгомира

Вівіан. Оракул богинь Талії Тук

Вівіан - це одне з багатьох імен Леді Озера із артуріанського циклу легенд. Велика кількість її імен змусила науковців думати, що визначення "Леді Озера" було титулом, який присвоювався різним жінкам, можливо, жрицям. Згідно інших припущень, вони могли представляти собою згадку про кельтську богиню озер або фейрі, як, наприклад, Гурагев Аннун або озерні діви Уельсу. Дехто бачить в її імені Nimue зв'язок із священними гаями, німідіями, що пов'язують її із Діаною.

Як і фея Моргана, Леді Озера (під іменем Nimue) була ученицею великого мага Мерліна, який навчив її всього, що знав сам. Коли вона дізналась від нього все, що могла, вона використала свої знання, щоб ув'язнити його. Різні версії цієї історії подають різні причини й описи такого ув'язнення: дехто каже, що вона заточила його у чарівному замку в повітрі, так, що тільки вона могла любити його; або що вона сховала його під каменем чи у могилі, заливши його повільно вмирати; або що Мерлін був ув'язнений у дереві глоду, і перебуває у вічному сні. Версія із замком описує в'язницю Мерліна як скляну вежу, збудовану високо у повітрі у вигляді спіралі. Це наштовхує на зв'язок із замком Аріанрод, який обертається у небі і представляє собою спіральний рух зірок, і зв'язує Її царство із Долею і країною смерть, тобто Потойбіччям.

Причини її поведінки щодо Мерліна також різноманітні. То вона ув'язнює його з любові, аби він був у безпеці, а то - з помсти, і в більшості легенд її наділяють неоднозначним характером: хоча вона позбавляє Артура мудрого радника, вона допомагає королю, даючи йому чарівний меч Екскалібур й допомагаючи в магічний спосіб. Вона також вважається однією із королев Авалону, яка привезла Артура в Авалон після того, як він був смертельно поранений. Ймовірно, такі вчинки відображають двоїсту природу самої води: необхідна для життя, вона володіє великою красою, але також містить у собі велику небезпеку, так само багато водяних істот мають цю двоїсту природу, як, наприклад, русалки й ундіни.

Існує історія про те, як Вівіан любляче опікувалась осиротілим хлопчиком Ланселотом, привівши його до свого чарівного підводного дому. Коли він досяг зрілості, Вівіан представила його королю Артурові, який посвятив Ланселота у лицарі на її прохання. Вона також є цілителькою: саме вона вилікувала Ланселота від божевілля.

В читанні карта Вівіан вказує на зцілення і магію, і говорить про можливість доступу до глибинної інтуїції. Зараз можливе емоційне зцілення, якщо ви готові досліджувати глибини і вирівнювати свій стан із навколишнім потоком.

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/vivian.php
Переклад мій, Драгомира

Казка Лаверни. Талія Тук

Перш за все, я - богиня темряви. Темрява і повільне пліснявіння Землі: поховані життя, незнайдені камені, приховані багатства. Я - рука, що вириває, піднятий гаманець і втрачені монети; і я - жінка у тіні, що спостерігає, завжди спостерігає. Я тут, навіть на добре освітленій вулиці, бо світло завжди робить темряву глибшою. Я бачу викинуті скарби, нерозділені багатства, цінні речі, відкладені в сторону, на зберігання, але забуті. Я невпинна крадійка Часу, яка забирає останній подих тіла, відчиняє зімкнені сухожилля і підбирає навіть вічні кості. Я та, хто  відбирає останню монету з твоєї кишені, ту, що ти повинна була віддати Харону для безпечної переправи - тобі це не потрібно, повір.

Боїшся ти мене чи ні, ось моя порада. Живи своїм життям, яке не може бути вкраденим. Проживи життя як намисто з коштовностей, яскравих, красивих, цінних, бо в разі твоєї смерті, це єдине, що не зможуть в тебе відібрати. Тож, якщо життя зрадить тебе (а це станеться), це намисто приноситиме тобі радість.

Жодна з могил не визначена; усі кладовища повні і пусті. Я - танцюючий скелет на бенкеті, я - голос, що пошепки промовляв на вухо генерала-тріумфатора: Пам'ятай мене. Пам'ятай смерть, і ти можеш зрозуміти, як жити.

Лаверна. Оракул богинь Талії Тук

Лаверна - римська богиня злодіїв, яка чує їх молитви. Про її популярність свідчить той факт, що на пагорбі Авентін в Древньому Римі існували ворота, присвячені їй, а поруч також знаходився вівтар Лаверни. Їй також був присвячений священний гай на вулиці Салерія, стародавньому шляху, що перетинав Італію впоперек, від Риму, за рікою Тібр, перетинав Апенніни і вів до Адріатичного моря.

Вірогідно, що первісно богиня підземного світу у етрусків, Лаверна стала покровителькою злодії тому, що вони працюють в темряві. Кажуть, що її ім'я походить від латинського latere ("ховатися"), levare ("полегшити, зменшити") або levator ("злодій").

Пізніше із Лаверною стали асоціювати Фуріну, дуже древню етруську богиню злодії, яка правила Землею і темрявою. Їй було присвячено щорічне свято під назвою Фуріналії, вона мала власну жрицю і свій священний гай чи святилище на пагорбі Янікул, на західному березі Тібру, навпроти пагорбу Авентін. Інколи через схожість імен її плутають із фуріями (римська назва грецьких ериній). Від того ж кореня, що міститься у імені Фуріна (що значить "злодій"), походить слово "крадькома".

В читанні карта Лаверни вказує на шахраювання і нечесність. Хтось отримує те, що йому не належить. Ви жертва чи злодій?
Послання Лаверни: "Забрати те, що належить тобі - не крадіжка".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/laverna.php
Переклад мій, Драгомира

Сіф. Оракул богинь Талії Тук

Сіф - скандинавська богиня зерна, пророчиця і золотоволоса красуня-дружина Тора. Тор, бог грому, завдяки не надто яскравому розуму, був ідеальним супутником для Локі. Сіф походить із раси богів, Асів. Вона - лебедина діва, як і валькірії, і може приймати цю постать.

Від її першого шлюбу із гігантом Орванділом народився бог зими і лижного спорту Улль ("Прекрасний). Від свого другого чоловіка, Тора, Сіф народила доньку Труд ("Міць"), богиню штормів і хмар й одну із валькірій, і двох синів: Магні ("Міць") і Моді ("Гнів" або "Хоробрий"), яким судилось вижити після Рагнарьоку і успадкувати Мйольнір від Тора (однак дехто каже, що матір'ю братів була велетка Ярнсакса, "Залізний Меч").

Сіф відома своїм довгим золотим волоссям. Одного разу вночі Локі, який просто не міг існувати, не вчиняючи хаосу і не пустуючи, пробрався в кімнату Сіф і відрізав її прекрасне волосся. Заплакана і нажахана Сіф прийшла до свого чоловіка, який в люті почав ламати кістки Локі, одну за одною, поки той не поклявся вирішити ситуацію.

Тож Локі попрямував до гномів і вмовив їх виготовити не лише нове золоте волосся для Сіф, а й чарівний корабель і спис. Але проти долі не підеш, і Локі побився об заклад із гномами Брок і Сінді, що ті не зможуть виготовити ще прекрасніших речей. Локі настільки був впевнений у власній перемозі, що побився об заклад на свою голову. Недооцінивши вміння гномів (або їх ненависть до нього), він несподівано зрозумів, що Брок і Сінді почали перемагати! У розпачі Локі перетворився у ґедзя, який літав над гномами і кусав їх, поки ті працювали. Попри це, їм вдалось виготовити декілька скарбів, одним із яких й був Мйольнір, молот Тора.

В якості суддів були прикликані боги, які й визнали гномів переможцями. Локі швидко зник. Коли його вислідили і повернули гномам, Локі погодився, що ті виграли його голову, але не шию. Розчаровані цією "логікою", гноми задовольнились тим, що зшили Локі губи.

Нове волосся віддали Сіф, і воно магічним чином саме приросло до голови. Вважається, що золоті коси Сіф символізують пшеницю перед жнивами.

В читанні карта Сіф вказує на те, що ситуація, до якої призвели не твої дії, матиме свої злети і падіння, але в кінцевому результаті все буде ще краще, ніж було. Передбачення, безсумнівно, дозволить тобі зрозуміти причини ситуації. Велика краса і зцілення прийдуть до тебе в кінці цього періоду.
Послання Сіф: "Я - матір Зими".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/sif.php
Переклад мій, Драгомира

Чан-E. Оракул богинь Талії Тук

Чан-Е - китайська богиня Місяця, наймолодша сестра Духа Води. Її чоловік, Шен-І, "Відмінний Стрілець", отримав від богів пігулку безсмертя. Одного разу Чан-Е знайшла її під подушкою чоловіка і, спокушена смачним запахом, з'їла її. Раптом з'ясувалось, що вона може літати. Лише після повернення додому Шен-І, зрозумівши, що трапилось, Чан-Е втекла з дому високо в небо, так високо, поки не досягнула Місяця - яскравої білої кулі, дуже холодної, без жодного життя, але з лісом дерев кориці. Тут Чан-Е створила свій новий дім.

Невдовзі чоловік Чан-Е вирішив, що її долею було стати богинею місяця, а він був богом Сонця. Він також отримав безсмертя і прекрасний дім на Сонці. Коли він прийшов провідати Чан-Е на Місяці, вона спершу налякалась, але Шен-І пояснив, що більше не злиться на неї, і вони помирились. Шен-І побудував для Чан-І палац з дерева кориці і дорогоцінних каменів, а також, як розповідають, присвятив їй 15-ий день кожного місяця, коли Місяць у повні.

Дехто ж вірить, що Чан-Е була перетворена у триногу жабу, щоб кожна із ніг представляла одну із декад місяця.

Однак куди частіше Чан-Е зображують у супроводі зайця, і місячного зайця досі можна побачити на поверхні повного Місяця. Чан-Е - це джерело інь, жіночого принципу, тоді як її чоловік символізує ян, чоловіче начало.

В читанні карта Чан-Е може вказувати на нерозуміння і страх, які можна усунути або пом'якшити за допомогою гарного спілкування.
Послання Чан-Е: "Я - політ зайця".

Казка Сівілли. Талія Тук

Я прийшла до Царя того дня старою-старою жінкою із сплутаним волоссям, зодягненою у лахміття. Однак темне світло в моїх очах було жорстоким, і його охоронці - ветерани бою, побачивши це, відійшли убік. Так я прийшла до Царя, молодого Тарквінія Гордого.

Він оглянув мене згори-до низу у його звичному вбранні, у позолоченій короні, у туніці із синьої вовни, але вони не були звичними для палацу, радше для його дерев'яного будинку на пагорбі; Царем він звав себе, адже правив великою землею і великим народом. Насправді ми були фермерами, що розводили овець, мешкали на декількох пагорбах над річковим берегом та об'єднались, щоб дати відсіч грабіжникам. Однак, дозвольте молодому цареві його гордість. Тож він подивився на мене, і в його погляді я побачила відразу змішану із здивуванням щодо некомпетентності його охоронців. Але я знала, що він не покарає їх, адже в його чашці ще залишалось вино. Тож він відставив його і дивився на мене, хоч очевидним було, що це не приносило йому жодного задоволення.

Але хіба молодий і гордий чоловік може серйозно сприймати стару жінку? Але дещо - трохи гумору і толерантності, викликані вином, - дозволили йому прийняти мене. Та чи не було у тому гуморі трохи поблажливості? Можливо, лише припущення, крихітне зерно мудрості.

І я сказала: "Царю, чи будеш ти мудрим?"

Він пирхнув і нічого не відповів. Можливо, я не була варта його часу.

І я вийняла сувої, всього дев'ять, мудрість, що приходила тричі по три. У них - мудрість цивілізації, богів і людини; знаки, що можна прочитати із польотів птахів, відповідні підношення  і святі дні богів, ритуали, щоб засновувати міста і храми, що процвітатимуть, щоб запобігати злу і лікувати виразку, усе тут. Але цьому передували більш цінні знання богині і жінки, і святості Землі, уроки вмирання і життя, співчуття і доброти, і балансу і справжньої сили. Мудрість і Землі, і цивілізації, все, що може знадобитись цареві, все, чого може потребувати великий народ. Мудрість за свою ціну, у дев'яти тонких сувоях. Я простягнула їх йому. Я повторила:

"Чи будеш ти мудрим, Царю?"

"Що ти хочеш за них", - сказав він, знуджений, втрачаючи зацікавлення.

Я назвала мою ціну. Ціну, так високу для нього, дрібного царя дрібного народу, якому знадобиться багато часу, щоб зібрати таку суму. Але він міг би. Я знала це. Він не зробив цього, молодий і гордий цар, що потребував мудрості. Він мало не вигнав мене, але я спіймала його погляд і він дещо охолов.

"Ти впевнений", - сказала я, а потім спокійно, безповоротно, поклала три із них у вогонь. Сухий, старий пергамент запалав одразу.

Його погляд скам'янів, наслідки сп'яніння зникли.

Я підняла сувої, тепер шість. І запитала: " Царю, чи будеш ти мудрим?".

Я знову назвала свою ціну, але тепер сувоїв було менше.

Цього разу він не кричав. Його очі зустріли мої, і тепер його погляд був холодним і гордим, і дещо наляканим.

І я поклала до вогню іще три сувої, обережно, як тіло кладуть до могили.На жаль. Я побачила, як страх росте в його очах, хоча він був молодим і гордим чоловіком. І мудрість нарешті проросла крізь цей страх, страх того, що може бути втрачено, що молоді й зухвалі люди визнають лише тоді, коли майже нічого вже не залишилось.

Я підняла останні три сувої.

"Що тепер, Царю?"

І він, не вагаючись, заплатив мою ціну.

Але, як це часто буває з царями, занадто пізно. І так велике царство, республіка, імперія, що буде правити світом, була заснована лише на клаптиках мудрості. А якою величною вона могла б бути.

Сівілла. Оракул богинь Талії Тук

Сівіллами в давнину називали жінок-пророчиць. Молоді дівчата й старі жінки, що володіли даром передбачення, були тісно пов'язаними із печерами й джерелами, що символізували перехід між Потойбіччям і світом мертвих.

Найвідоміші оракули Древньої Греції проживали у Дельфах, а точніше - в храмі бога-сонця Аполлона Піфійського. Його жриця, Піфія, давала пророцтва, сидячи на дощечці над тріщиною у землі, з якої підіймались пари, що викликали трансовий стан у пророчиці. Оскільки Дельфи були схильними до землетрусів, вважається, що спершу храм і оракул в ньому були присвячені богині Геї, Великій Матері-Землі. Дехто вважає, що бог землетрусів Посейдон також міг бути володарем цього місця. У всякому разі існує легенда, за якою богиня Гея поставила на стражі оракула великого змія Піто. Коли пізніше до Дельф приплив бог Аполлон у вигляді дельфіна (відомий також як бог пророцтв), він вбив змія і привласнив оракул.

Кажуть, що Сівілла із Кум, італійської колонії греків поруч із озером Авернус, мешкала у печері із сотнею ротів, кожен з яких мав власний голос. Вона писала свої пророцтва на листі і залишала при вході до печери. Саме Кумська Сівілла, запропонувавши Енеєві принести в дар Прозерпіні гілочку золотої омели, допомогла йому потрапити до світу мертвих, щоб той міг зустрітись із своїм мертвим батьком.

Згідно з іншою легендою, Кумська Сівілла запропонувала 9 святих книг ранньому римському цареві Тарквінію, але той відмовився, кажучи, що їх ціна занадто висока для нього. Тоді Сівілла спалила три книги і зажадала вдвічі вищої плати. Цар знову відмовився, і Сівілла спалила ще 3 книги, знову подвоївши ціну на ті, що залишились. Тоді здивований і занепокоєний цар все ж придбав книги Сівілли. У цих трьох книгах містились інструкції для правильного поклоніння богам. Їх зберігали із найвищою обережністю, а консультувались з їх допомогою лише члени Сенату.

Дуже цікавими були також оракули в інших місцях Греції, наприклад, оракул Зевса в Додоні був відомий тим, що бог промовляв там у шелесті листя або через латунні посудини, що висіли на гіллі у священному дубовому гаю; відомими були також оракул Трофонія в Лебадії, Оракул Зевса-Аммона в Лівії, Кіммерійська Сівілла, Фригійська Сівілла і Тібуртінська Сівілла.

В читанні карта Сівілли вказує на натхнення і віщі сни. Зверніть увагу на тематику ваших снів і досліджуйте їх за допомогою таких технік, як читання карт, активна уява або автоматичне письмо.
Послання Сівілли: "Бережи своє натхнення!"

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/sibyl.php
Переклад мій, Драгомира.

Казка Медузи. Талія Тук

Подивись. Я - монстр.

Подивись. Я - божевілля.

Подивись. Я - правда.

Подивись.

Я - безрозсудність, нерозривно пов'язана із розсудливістю. Я - приховане обличчя ясноокої; піднесіть Її шолом, побачте переплетені тіла змій. Я - монстр, що не може бути завойований чи переможений; ти не можеш позбутись мене, як не можна позбутись зворотнього боку монети.

Ти не хочеш розуміти, звичайно ж. Ти не хочеш знати мене. А чому ти повинна? Я - монстр, а монстри лякають. Отож, ти відвертаєшся від мене і повертаєшся до світла. Але чим більше ти відводиш погляд, тим сильнішою я стаю. Я сильна, дуже сильна. І мене не можна проігнорувати.

Схились до мене і я відкрию тобі секрет: це не моя потворність змушує людей кам'яніти, а ваш страх моєї потворності. Бо я - правда, і це те, що знаходиться за межами потворності і краси.

Це правда, аж до глибин я порушуватиму порядок твого життя, і це - благословіння. Бо те, що я руйную - просто страшний мир, який приходить, коли ти не дивишся.

Привчай очі до темряви, і дивись.

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/medusatale.php
Переклад мій.

Медуза. Оракул богинь Талії Тук

Медуза була однією із трьох горгон ("жахливі"), доньок Кето ("Кит", драконоподібне морське чудовисько, донька Гайї і Понтоса, зовнішнього моря) і її брата Форкіса (також бог моря). Епітет Медузи - Стенія, що означає "Сильна". За іншою версією міфу Медуза була красунею-жрицею богині Афіни, а змії у її волоссі - це покарання богині мудрості за те, що Медуза займалась коханням із Посейдоном у храмі самої богині. Погляд же Медузи здатен був перетворити у камінь кожного, хто його зустріне. Медуза була вбита Персеєм, а її голову в якості своєрідного "подарунка" отримала Афіна.

Із шиї Медузи, разом із кров'ю, на світ з'явились крилатий пегас і велетень Хрісаор, який був сином Медузи від Посейдона. Із самої крові ж народились численні види змій, а частину її зібрала Афіна і передала Асклепію для лікування або для використання в отрутах. За іншою версією (яка, однак, не суперечить попереднім) Афіна помістила голову Медузи у себе на егіді (дослівно - на грудях). Часто богиню мудрості зображували із головою Медузи на власних обладунках.

Розпис амфори майстра Андокіда із зображення здобуття Ясоном золотого руна. Фрагмент з Афіною із головою Медузи на егіді.

Що цікаво, так це зв'язок Медузи із морем. Адже і її батько, і дід були морськими божествами. Як і її коханець Посейдон.

Відомо, що постать Медузи не була питомо грецькою. Вірогідно, що її було запозичено із лівійських міфів, де вона була богинею змій, мудрості, жіночих тайн і циклів природи. В Лівії вона також була покровителькою воїтельниць-амазонок. Не важко простежити паралелі із Афіною, священною твариною якої також була змія. Можливо, даний міф перемоги грецької богині мудрості над лівійською, жіночою і достатньо хтонічною, є наслідком процесу присвоєння чужої міфології. Водночас це перемога патріархального ладу над матріархальним.

Відомою також є скіфська змієнога богиня Табіті. Греки вважали, що скіфський народ походив із зв'язку Табіті із Гераклом.

Поява карти Медузи в читанні  вказує на старі казки і пошук правди в них. Звертаючи увагу на сни і досліджуючи їх глибинний сенс, ми можемо пролити світло на актуальну ситуацію, корені якої знаходяться у минулому.
Послання Медузи: "Ти дивишся в мої очі і не перевтілюєшся у камінь. Як воно, коли старі історії - це не вся правда?".

Для статті використані матеріали із сторінки http://www.thaliatook.com/AMGG/medusa.php та різні статті із Вікіпедії.
Додатково пропоную ознайомитись із статтею: http://kolizej.at.ua/forum/9-219-1

Сенген. Оракул богинь Талії Тук

Сенген - це синтоїстська богиня гори Фудзіяма, найвищої і найбільш священної гори Японії. Однак імовірно, що гора Фудзіяма ("Гора, що ніколи не вмирає") отримала свою назву від імені богині Фучі. Зазвичай Сенген зображують як молоду дівчину в білому одязі, прикрашену камеліями, священними квітами богині. Щороку влітку на пік гори підносяться тисячі паломників, щоб відвідати храм Сенген, навіть в цей час покритий снігом.

Кажуть, що Сенген живе у хмарі в верхів'ї Фуджі, а її трон стоїть над цілющим потоком, що витікає із південної сторони гори.

Сенген була віддана Нінігі, онукові богині сонця Аматерасу. Гора Фуджі також володіє сонячними аспектами, і паломники, які підносяться на гору, також вшановують сходи сонця. Із Нінігі у Сенген народились три сини: По-дері-но-мікото ("Вогняний блиск"), По-сусері-но-мікото ("Повне полум'я") і По-ворі-но-мікото ("Завмирання вогню"), народжені у палаючому домі. По-ворі-но-мікото пізніше став дідусем першого імператора Японії.

В читанні карта Сенген вказує на потужні вогнища сили і духу під спокійною і красивою зовнішністю.
Послання Сенген: "Довіра не лежить на поверхні: існує багато рівнів і способів сприйняття".

Переклад із сторінки http://www.thaliatook.com/AMGG/sengen.php виконано мною.

Церера. Оракул богинь Талії Тук

Церера - римська богиня родючості й материнської турботи. Вона має й вужче значення - богиня зерна, адже її ім'я так і перекладається - "зерно". Ім'я походить від праіндо-європейського кореня *kerh- "наситити, нагодувати", яке також є коренем латинського crescere "рости" і англійського create - "творити". Сам культ Церери дуже старий. У грецькому культі, в якості Деметри, її важають донькою Кроноса і Реї, і (разом з Герою, Гестією, Гадесом, Посейдоном і Земсом) вона була однією із перших олімпійських богів.

У 493 р. до н.е. на пагорбі Авентін було збудовано храм Церери. В цей же час, на початку квітня (12-19 квітня), згодом щороку відбувались цереалії. Жреці, одягнені в білий одяг, підносили богині медові соти, плоди, свиней. Багаті римляни влаштовували трапези, на які запрошували усіх перехожих для того, щоб вмилостивити богиню. Фестиваль також включав циркові ігри.
Цереру також вшановували під час травневого очищення полів під час Амбарвалій (29 травня), під час збору врожаю і під час римських ритуалів шлюбу і поховання. Власне, цікавим моментом є те, що свиня у якості жертви була присутньою у всіх згаданих ритуалах. Це пояснюється тим, що римські жінки називали жіночі геніталії porcus, що також означало "свиня". Таким чином простежується зв'язок Церери із заплідненням жінки та дітонародженням. Богиня також покровительствує усім періодам дорослішання жінки.

Досить рано Церера була запозичена римлянами із образу грецької Деметри. Як і грецька богиня, Церера має доньку (Прозерпіна), яку викрадає бог підземного світу Юпітер. Церера також намагається повернути доньку, а поки блукає по світу в скорботі, рослини й тварини перестають народжувати. Лише повернення Прозерпіни на половину року повертає Церері радість, а природі - родючість. Більше того, саме Церера подарувала людям плуг і навчила обробляти землю. Вона ж стереже кордони між світом живих і мертвих.

Церера представляє час жнив і плідність. Її поява в читанні вказує на час завершення проектів і час святкування.
Послання Церери: "Твори, щоб живити себе".

Джерела: http://www.thaliatook.com/AMGG/ceres.php і різні статті з Вікіпедії.

Ганга. Оракул богинь Талії Тук

Ганга - індуїстська богиня священної ріки Ганг, яка очищаю своїм доторком. Вона є донькою Мени і Хімавани, бога Гімалаїв, і сестрою Парваті (дружина Шиви), інша іпостась якої - Ума.

Води Гангу спускаються із небес, течуть по землі і врешті-решт потрапляють у підземні землі. Коли вони вперше потекли із неба, боги боялись, що потік буде занадто потужним і вода затопить землю. Тоді Шива вирішив допомогти. Він став перед потоком, так що води омивали його. Вони втікали у волосся бога, й минуло багато років, перш ніж вода знайшла вихід. Деякі статуї зображують Шиву, коли із-за його волосся визирає Ганга. Згодом води Гангу були розділені на сім потоків, щоб зменшити їх руйнівну силу.

На півдні Індії богиню Гангу зображують у вигляді русалки із риб'ячим хвостом.

В читанні випадіння карти Ганги вказує на процес очищення, час очищення, що може призвести до переродження. Це час визначення святого і священного у вашому житті.
Послання Ганги: "Я вплітаю святість у буття через танець".

Переклад із сторінки http://www.thaliatook.com/AMGG/ganga.php виконано мною.

Шрі Лакшмі. Оракул богинь Талії Тук

Лакшмі ("Удача"), яку іноді називають Шрі ("Процвітання") - індуїстська богиня любові і краси, яка приносить благополуччя. Лакшмі - дружина Вішну, що, як Афродіта, вже дорослою і прекрасною була народжена із моря.

Легенда оповідає, що боги потребували оновлення й для цього було вирішено збити Океан Молока, щоб приготувати із нього сому - божественну їжу, наподобі того, як вершки збивають із маслом. В якості лопатки для збивання виступала гора Мандара. Велика змія Васукі обгорнулась навколо гори, і поперемінно з різних кінців її тягнули боги і асури, демони. В такий спосіб були створені дерево раю Паріджата, богиня вина Варуні, Сонце і Місяць, і врешті - Лакшмі, що сиділа у відкритому лотосі. Вішну закохався у неї одразу, як тільки побачив. І вони побрались.

Лакшмі - прекрасна богиня, з великою кількістю прихильників. Дуже часто для Вішну використовують епітет "Чоловік Лакшмі", а не навпаки. Її називають богинею-лотосом і часто зображують із цією квіткою у руці. Лакшмі - це також богиня багатства, достатку і родючості. Її священна рослина - базилік, й існує повір'я, що він може допомогти зачати дитину. Інколи Лакшмі зображують як кошик рису; це зображення можна зустріти на монетах, а сама Лакшмі часто розсипає монети із своїх рук.

Лакшмі і Вішну пов'язані одне з одним вічною любов'ю. Так само, як Вішну відроджується у своїх аватарах, відроджується й Лакшмі. І кожного разу вони - чоловік і дружина. Це Сита ("борозна"), дружина Рами, бога родючої землі й Рукміні ("сутінки") - дружина Крішни.

В читанні карта Лакшмі означає успіх і процвітання, а також духовність і красу земного світу. Ця карта нагадує нам, що багатство, процвітання і матеріальні блага не повинні розглядатись як щось позбавлене духовності; Лакшмі бачить і матеріальне, і духовне у красі і радості.
Послання Лакшмі: "Я виляю своїми бедрами і монети падають із небес".

Титули Лакшмі: Ксірабдхітаная ("Донька Океану Молока"), Джаландхар ("Народжена Океаном"), Падма ("Лотос"), Падмаваті ("Та, що носить лотос").

Переклад із сторінки http://www.thaliatook.com/AMGG/srilakshmi.php виконано мною.

Ерзулі. Оракул богинь Талії Тук

Ерзулі - лоа (дух) любові і жінок у традиції вуду. Її зображують у багатьох іпостасях - від кокетки до лютої войовничої матері, до червоноокої старої, що плаче. Ерзулі зараховують до пантеону Петву, який виник у часи рабства, тому всі його лоа характеризуються темними проявами. Ерзулі, богиня любові, що виникла в той час, як рабовласники розбивали сім'ї і гвалтували жінок, вважаючи такі вчинки приємним способом збільшення кількості рабів.

Для Ерзулі характерні глибокі прояви емоцій - від висоти радості до всієї повноти страждань. Вважається, що вона часто несправедлива до інших жінок, однак може творити як добро, так і зло. Вона має три іпостасі і трьох чоловіків: Дамбалах (небо), Агве (море) і Огон (вогонь і залізо), і вона носить три обручки. В пізніші часи вважалось, що Ерзулі має дві іпостасі: чорна жінка з пошрамованою від ударів батогом спиною, покровительниця лесбійок; біла Ерзулі - багата біла жінка, лоа любові, яку часто зображують у вигляді скорботної матері. Більш давні вірування говорили, що Ерзулі часто приймає образ суккуба, відвідуючи чоловіків у вигляді бажаної їм жінки і випиваючи їх життєву силу.

Підношення для Ерзулі - це різноманітні солодощі, в тому числі шоколад і банани, смажені в цукрі, парфуми.

Послання Ерзулі: "Любов - це віра".
В читанні карта Ерзулі вказує на глибоку і незмінну любов, яка цілком може знаходитись в опозиції до актуальної ситуації. Ця пристрасть створена для дикої їзди - тримайся!

Переклад з: http://www.thaliatook.com/AMGG/erzulie.php
Доповнено статтею із Вікіпедії: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D1%80%D0%B7%D1%83%D0%BB%D0%B8

Ошун. Оракул богинь Талії Тук

Ошун - оріша (божество) солодких, тобто прісних, вод у племені йоруба (на відміну від Ємайї, яка є орішею солоних вод). Її культ досить поширений і вона - одне із улюблених божеств племені, оскільки Ошун відома своєю здібністю зцілювати, а також - дарувати родючість і процвітання. Особливо Ошун покровительствує бідним і дарує їм те, чого вони потребують. Як орішу любові, Ошун представляють у вигляді красивої, привабливої та кокетливої молодої жінки. Деякий час Ошун була дружиною Шанго, оріши бур і штормів, а потім місце дружини зайняла Ойя. В той же час вважається, що Ошун має багато чоловіків і багато коханців. У деяких легендах її описують як русалку із риб'ячим хвостом і її також вважають матір'ю риб або птахів.

Клани племені йоруба населяють частини західно-центральної Африки, де розташована сучасна Нігерія. Тут протікає ріка Ошун, названа в честь оріши. Також її особливо шанують у всіх рибальських поселеннях. Кожного року у честь Ошун влаштовують свято, для якого вибирають одну або декілька танцівниць. За повір'ям, на час святкувань у тіла дівчат вселиться Ошун, а вже після закінчення свята вони будуть виконувати функції знахарок-цілительок, перебираючи тим самим на себе функцію Ошун.

Ошун - це також богиня ворожіння. Цієї мудрості вона навчилась від Обатали, першого створеного божества, а згодом - навчила цьому людей.

Разом із африканською діаспорою культ Ошун поширився у Північній та Південній Америці й був долучений до загального змішоного пантеону усіх вихідців із чорного континенту. Так, у бразильській релігії Кандомбле, що зберігає тісний зв'язок із традиціями йоруба, Ошун називають Оксун. На Гаїті образ Ошун став стимулом для створення образу богині Ерзулі, богині вод і любові.

Як усі оріші Ошун має свої символи. Це число 5, жовтий або бурштиновий колір, золото і бронза серед металів. Її священні тварини - це павич і всі стерв'ятники. Якщо ви бажаєте вмилостивити Ошун, піднесіть їй мед, медовуху, біле вино, апельсини, цукерки, гарбузи або парфуми/пахощі. Також кажуть, що вона небайдужа до ромашкового чаю і білих курей.

Послання Ошун: "Дозволь водам твого життя текти солодко".
В читанні карта Ошун вказує на солодкість буття і гарний настрій, красу і радість.

Переклад із сторінки http://www.thaliatook.com/AMGG/oshun.php виконано мною.

Eadha. Осика

Осіннє рівнодення / Alban Elued

Звук: E

Слово Mac ind Oic: "інше ім'я друга"
Слово Morann mac Main: Ergnaid fid "проникливе дерево/чоловік"

Слово Ку Хуліна: Brathair bethi.i.e "Родич берези, осика"
Слово Енгуса: Commain carat "зміна/обмін друзів"

Елемент: Повітря (осика), Вода (тополя)

Планета-правитель: Меркурій (осика), Сатурн (тополя)

Стать: Чоловіча (осика), Жіноча (тополя)

Птах: Ela / лебідь-шипун

Тварина: Each / кінь
Колір: Erc / червоної іржі
Знаряддя: Epit / алебарда

Мистецтво: Enaireacht / полювання на птахів

Кристал/камінь: обсидіан, залізо

Число Брікріу: 19

Божества: Енгус мак Ок, Аравн, Ріаннон, Зевс, Персефона, Кроносс, Геката, Діана, усі богині у трьох іпостасях

Руни: -

Пряме значення: Відвага і впертість перед лицем протистояння; боротьба, в якій перемога можлива, але не обов'язкова; пошук внутрішньої сили.

Перевернуте значення: слабка сила; компроміс і перемовини; обачність; якщо ти продовжуватимеш теперішній шлях, він не приведе ні до чого доброго.

Ключові слова: страх, перевірка, ритуал, перемогти страх, боятись, але діяти; дух воїна, впевненість у собі, стійкість, мужність. У перевернутому положенні: бути подавленим своїм страхом, необхідність керувати своїми страхами.
Асоціації: страхи, потойбіччя, підсвідоме, архетипи, символи, боротьба, протистояння, вистояти, межа, внутрішня сила, пошуки у пітьмі, заплутаність, відсутність шляху уперед, розрізняти небезпеки, розуміння

Ти стоїш на краю. Час завмер. Залишився лиш холод і слабке сонце у спину. Із заходом ти ступаєш у своє несвідоме. Чи поглине воно тебе, а чи в пітьмі ти знайдеш свою силу?

"Народ Уйснеху казав [...] що ненависна осика заборонена тричі. Вперше тому, що гордовито підняла свою голову, коли інші дерева схилили свої у журбі, коли Король йшов на Голгофу. Вдруге тому, що вороги Христа вибрали її деревину для хреста, на якому розіп'ято Його. І втретє [...]. Вічно тремтяча і трепетна, рухи видають ненависну осину навіть у спокійному повітрі."

Carmina Gadelica, 1900

Зараз точаться дискусії щодо того, яким деревом є Eadha - осика чи тополя. Однак, мабуть, це один з небагатьох випадків, коли різниця не буде суттєвою, адже осика - близька родичка тополі. А разом із вербою, вони належать до однієї родини (вербових). І хоча й осика, й тополя в Древній Греції були шанованими деревами - перша - священна для Персефони, друга знаходилась у вінку Геракла, а обидвоє росли над берегами Стіксу й позначали вхід у Потойбіччя, для мене чомусь ближча осика.

У наш час попкультури, мабуть, немає людей, які б не знали, що осиковим колом вбивають вампірів. Традиційно ним проколювали серця покійників, що пішли у Потойбіччя не з власної волі, таким чином страхуючись від самої можливості появи ходячого мертвеця у власному поселенні. Зазвичай, осику для цього вибирали з тієї причини, що саме з її деревини було зроблено хрест для Ісуса Христа. Однак задовго до біблійної легенди корони з осикового дерева захоронювали у курганах з покійниками в Месопотамії (3000 р. до н.е.), що мало допомогти їм у подорожі в потойбічний світ. Загалом, як і в горобини, у осики досить "темна" культурна історія. Її також називали деревом фейрі і деревом духів. Відповідно, під забороною було використання цього магічного дерева у сільському господарстві, для риболовлі чи для будівництва. Воно належало чарівному народу, а на їх власність посягати не можна було ще й з тієї причини, що зазвичай це закінчувалось погано для самого сміливця. Однак, як це відбувається зі всім "темним", осика також добре захищала від усіляких магічних втручань і "злих" енергій. З цього, власне, й витікає те, що вона була ідеальною для захисту душ померлих, захисту домівок (її висаджували біля обійсть), боротьби із болем й паралічем (дуже традиційно - хворий повинен зачепити пасмо свого волосся за кору й промовити заклинання-формулу), але власне користування такою деревиною щастя не приносило. Проте, якщо листочок осики ви отримали в дар від самого чарівного народу чи їх королеви, покладіть його під язик чи у кубок з вином і красномовство не покине вас. А уважно дослухаючись до шуму у листі осики, ви вже точно зможете розчути шепіт духів чи передати своє послання до того, хто його зрозуміє.

Кельтські воїни, відомі своєю безстрашністю, з осики виготовляли щити. Вони були легкими й міцними, а також дарували захист від страху і небезпек. Навіть у грецькій мові слово "aspis" (англ. "осика") значило щит. А у гаельській осика-critheann мала спільний корінь із "crith" - "тремтіти". Та й хто, як не той, що знає істину страхів через свою сутність, зможе найкраще захистити від страхів? Так само осика захищала людей у ніч Самайну, ніч Дикого Полювання і повної сваволі духів. Якщо ж ви проведете ритуал очищення з допомогою осики, то зможете ввійти у новий рік буквально "із чистого листа". 

Для кожного з нас страх - це випробовування. Він є невід'ємною частиною нашого життя, і без нього не було б еволюції. Страх змушував наших предків до діяльності й винахідливості. Але ми також знаємо страх таким, що паралізує, відбирає будь-які сили для боротьби, і часто ми здаємось задовго до того, як бій програно.
Чого ви боїтесь найбільше? Чи справді варто продовжувати годувати цей страх? Які його корені? 
Якщо ваш страх контролює вас, ви не зможете діяти. Це - виклик. У липкому, запаморочливому й темному, знайти себе як стержень, як свою територію і цілісність. Чи не сильніші ви? Чи не вам під силу власним сяйвом розігнати морок? Щит - це не лише захист від удару. Це також ваше відмежування.
Ось ворог. Він сильний і він не один. Ось ви - кидаєте щит і в паніці намагаєтесь втекти. Вас наздоженуть, а легені зрадять ще швидше, ніж ноги.
Ось ворог. Він сильний і він не один. Ось ви - міцно стоїте на ногах. Вони - корені ваші, руки - гілки ваші. Всесвіт - ваша допомога. І ворогам не пройти.
Ось ворог. Він сильний і він не один. Ось ви - і темрява всередині вас - ваш союзник. 

Урок Eadha - навчитись бачити свій страх, приймати його і не боятись. Ваш страх вкаже на вашу слабкість. Ви зможете її укріпити. Eadha також про те, як прийняти власну темряву. Не лякатись її, не уникати, не зневажати. Темрява є у всіх. Про темряву й про те, як крізь тіні знайти себе - Персефона й Іштар. Через темряву шамани повертають уламки душі.

Перевернута Eadha вказує на те, що ваш страх перемагає. І хоча ви можете мати реальні причини для того, щоб боятись, але в такому стані ви нічого не вдієте. Пам'ятайте, що зовнішні чинники лише тоді мають над вами владу, коли ваш дух зломлено.

Eadha стане в нагоді тим, хто йде шляхом Знань. Лише знаючи себе і свої корені, ви знатимете, куди можуть сягати ваші гілки. Не знаючи себе, ви не розумітимете причин і наслідків власних дій.

Значення Eadha в гаданні від А. Кісєльової:
Карта дуже неоднозначна. Може вказувати на те, що енергія витікає в невідомому напрямку, що час і гроші витрачаються неналежним чином. Що варто задуматись над тим, що і для чого ви робите. Подумати про те, що є для вас найважливішим у житті. Це не час сумнівів, це час наведення підсумків, час прийняття важливих, іноді доленосних рішень. Тут немає радості, але можна знайти спокій зосередженості. Карта закликає зупинитись і подумати, все зважити. Очікуваний результат близько, і необхідно ще раз перевірити, чи так вам це необхідне, чи на це ви розраховували. Енергетика карти жорстка і дещо холодна. Вона здатна внести у розклад нотки відстороненості й печалі.