Казка Лаверни. Талія Тук

Перш за все, я - богиня темряви. Темрява і повільне пліснявіння Землі: поховані життя, незнайдені камені, приховані багатства. Я - рука, що вириває, піднятий гаманець і втрачені монети; і я - жінка у тіні, що спостерігає, завжди спостерігає. Я тут, навіть на добре освітленій вулиці, бо світло завжди робить темряву глибшою. Я бачу викинуті скарби, нерозділені багатства, цінні речі, відкладені в сторону, на зберігання, але забуті. Я невпинна крадійка Часу, яка забирає останній подих тіла, відчиняє зімкнені сухожилля і підбирає навіть вічні кості. Я та, хто  відбирає останню монету з твоєї кишені, ту, що ти повинна була віддати Харону для безпечної переправи - тобі це не потрібно, повір.

Боїшся ти мене чи ні, ось моя порада. Живи своїм життям, яке не може бути вкраденим. Проживи життя як намисто з коштовностей, яскравих, красивих, цінних, бо в разі твоєї смерті, це єдине, що не зможуть в тебе відібрати. Тож, якщо життя зрадить тебе (а це станеться), це намисто приноситиме тобі радість.

Жодна з могил не визначена; усі кладовища повні і пусті. Я - танцюючий скелет на бенкеті, я - голос, що пошепки промовляв на вухо генерала-тріумфатора: Пам'ятай мене. Пам'ятай смерть, і ти можеш зрозуміти, як жити.

Лаверна. Оракул богинь Талії Тук

Лаверна - римська богиня злодіїв, яка чує їх молитви. Про її популярність свідчить той факт, що на пагорбі Авентін в Древньому Римі існували ворота, присвячені їй, а поруч також знаходився вівтар Лаверни. Їй також був присвячений священний гай на вулиці Салерія, стародавньому шляху, що перетинав Італію впоперек, від Риму, за рікою Тібр, перетинав Апенніни і вів до Адріатичного моря.

Вірогідно, що первісно богиня підземного світу у етрусків, Лаверна стала покровителькою злодії тому, що вони працюють в темряві. Кажуть, що її ім'я походить від латинського latere ("ховатися"), levare ("полегшити, зменшити") або levator ("злодій").

Пізніше із Лаверною стали асоціювати Фуріну, дуже древню етруську богиню злодії, яка правила Землею і темрявою. Їй було присвячено щорічне свято під назвою Фуріналії, вона мала власну жрицю і свій священний гай чи святилище на пагорбі Янікул, на західному березі Тібру, навпроти пагорбу Авентін. Інколи через схожість імен її плутають із фуріями (римська назва грецьких ериній). Від того ж кореня, що міститься у імені Фуріна (що значить "злодій"), походить слово "крадькома".

В читанні карта Лаверни вказує на шахраювання і нечесність. Хтось отримує те, що йому не належить. Ви жертва чи злодій?
Послання Лаверни: "Забрати те, що належить тобі - не крадіжка".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/laverna.php
Переклад мій, Драгомира

Казка Сівілли. Талія Тук

Я прийшла до Царя того дня старою-старою жінкою із сплутаним волоссям, зодягненою у лахміття. Однак темне світло в моїх очах було жорстоким, і його охоронці - ветерани бою, побачивши це, відійшли убік. Так я прийшла до Царя, молодого Тарквінія Гордого.

Він оглянув мене згори-до низу у його звичному вбранні, у позолоченій короні, у туніці із синьої вовни, але вони не були звичними для палацу, радше для його дерев'яного будинку на пагорбі; Царем він звав себе, адже правив великою землею і великим народом. Насправді ми були фермерами, що розводили овець, мешкали на декількох пагорбах над річковим берегом та об'єднались, щоб дати відсіч грабіжникам. Однак, дозвольте молодому цареві його гордість. Тож він подивився на мене, і в його погляді я побачила відразу змішану із здивуванням щодо некомпетентності його охоронців. Але я знала, що він не покарає їх, адже в його чашці ще залишалось вино. Тож він відставив його і дивився на мене, хоч очевидним було, що це не приносило йому жодного задоволення.

Але хіба молодий і гордий чоловік може серйозно сприймати стару жінку? Але дещо - трохи гумору і толерантності, викликані вином, - дозволили йому прийняти мене. Та чи не було у тому гуморі трохи поблажливості? Можливо, лише припущення, крихітне зерно мудрості.

І я сказала: "Царю, чи будеш ти мудрим?"

Він пирхнув і нічого не відповів. Можливо, я не була варта його часу.

І я вийняла сувої, всього дев'ять, мудрість, що приходила тричі по три. У них - мудрість цивілізації, богів і людини; знаки, що можна прочитати із польотів птахів, відповідні підношення  і святі дні богів, ритуали, щоб засновувати міста і храми, що процвітатимуть, щоб запобігати злу і лікувати виразку, усе тут. Але цьому передували більш цінні знання богині і жінки, і святості Землі, уроки вмирання і життя, співчуття і доброти, і балансу і справжньої сили. Мудрість і Землі, і цивілізації, все, що може знадобитись цареві, все, чого може потребувати великий народ. Мудрість за свою ціну, у дев'яти тонких сувоях. Я простягнула їх йому. Я повторила:

"Чи будеш ти мудрим, Царю?"

"Що ти хочеш за них", - сказав він, знуджений, втрачаючи зацікавлення.

Я назвала мою ціну. Ціну, так високу для нього, дрібного царя дрібного народу, якому знадобиться багато часу, щоб зібрати таку суму. Але він міг би. Я знала це. Він не зробив цього, молодий і гордий цар, що потребував мудрості. Він мало не вигнав мене, але я спіймала його погляд і він дещо охолов.

"Ти впевнений", - сказала я, а потім спокійно, безповоротно, поклала три із них у вогонь. Сухий, старий пергамент запалав одразу.

Його погляд скам'янів, наслідки сп'яніння зникли.

Я підняла сувої, тепер шість. І запитала: " Царю, чи будеш ти мудрим?".

Я знову назвала свою ціну, але тепер сувоїв було менше.

Цього разу він не кричав. Його очі зустріли мої, і тепер його погляд був холодним і гордим, і дещо наляканим.

І я поклала до вогню іще три сувої, обережно, як тіло кладуть до могили.На жаль. Я побачила, як страх росте в його очах, хоча він був молодим і гордим чоловіком. І мудрість нарешті проросла крізь цей страх, страх того, що може бути втрачено, що молоді й зухвалі люди визнають лише тоді, коли майже нічого вже не залишилось.

Я підняла останні три сувої.

"Що тепер, Царю?"

І він, не вагаючись, заплатив мою ціну.

Але, як це часто буває з царями, занадто пізно. І так велике царство, республіка, імперія, що буде правити світом, була заснована лише на клаптиках мудрості. А якою величною вона могла б бути.

Сівілла. Оракул богинь Талії Тук

Сівіллами в давнину називали жінок-пророчиць. Молоді дівчата й старі жінки, що володіли даром передбачення, були тісно пов'язаними із печерами й джерелами, що символізували перехід між Потойбіччям і світом мертвих.

Найвідоміші оракули Древньої Греції проживали у Дельфах, а точніше - в храмі бога-сонця Аполлона Піфійського. Його жриця, Піфія, давала пророцтва, сидячи на дощечці над тріщиною у землі, з якої підіймались пари, що викликали трансовий стан у пророчиці. Оскільки Дельфи були схильними до землетрусів, вважається, що спершу храм і оракул в ньому були присвячені богині Геї, Великій Матері-Землі. Дехто вважає, що бог землетрусів Посейдон також міг бути володарем цього місця. У всякому разі існує легенда, за якою богиня Гея поставила на стражі оракула великого змія Піто. Коли пізніше до Дельф приплив бог Аполлон у вигляді дельфіна (відомий також як бог пророцтв), він вбив змія і привласнив оракул.

Кажуть, що Сівілла із Кум, італійської колонії греків поруч із озером Авернус, мешкала у печері із сотнею ротів, кожен з яких мав власний голос. Вона писала свої пророцтва на листі і залишала при вході до печери. Саме Кумська Сівілла, запропонувавши Енеєві принести в дар Прозерпіні гілочку золотої омели, допомогла йому потрапити до світу мертвих, щоб той міг зустрітись із своїм мертвим батьком.

Згідно з іншою легендою, Кумська Сівілла запропонувала 9 святих книг ранньому римському цареві Тарквінію, але той відмовився, кажучи, що їх ціна занадто висока для нього. Тоді Сівілла спалила три книги і зажадала вдвічі вищої плати. Цар знову відмовився, і Сівілла спалила ще 3 книги, знову подвоївши ціну на ті, що залишились. Тоді здивований і занепокоєний цар все ж придбав книги Сівілли. У цих трьох книгах містились інструкції для правильного поклоніння богам. Їх зберігали із найвищою обережністю, а консультувались з їх допомогою лише члени Сенату.

Дуже цікавими були також оракули в інших місцях Греції, наприклад, оракул Зевса в Додоні був відомий тим, що бог промовляв там у шелесті листя або через латунні посудини, що висіли на гіллі у священному дубовому гаю; відомими були також оракул Трофонія в Лебадії, Оракул Зевса-Аммона в Лівії, Кіммерійська Сівілла, Фригійська Сівілла і Тібуртінська Сівілла.

В читанні карта Сівілли вказує на натхнення і віщі сни. Зверніть увагу на тематику ваших снів і досліджуйте їх за допомогою таких технік, як читання карт, активна уява або автоматичне письмо.
Послання Сівілли: "Бережи своє натхнення!"

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/sibyl.php
Переклад мій, Драгомира.

Церера. Оракул богинь Талії Тук

Церера - римська богиня родючості й материнської турботи. Вона має й вужче значення - богиня зерна, адже її ім'я так і перекладається - "зерно". Ім'я походить від праіндо-європейського кореня *kerh- "наситити, нагодувати", яке також є коренем латинського crescere "рости" і англійського create - "творити". Сам культ Церери дуже старий. У грецькому культі, в якості Деметри, її важають донькою Кроноса і Реї, і (разом з Герою, Гестією, Гадесом, Посейдоном і Земсом) вона була однією із перших олімпійських богів.

У 493 р. до н.е. на пагорбі Авентін було збудовано храм Церери. В цей же час, на початку квітня (12-19 квітня), згодом щороку відбувались цереалії. Жреці, одягнені в білий одяг, підносили богині медові соти, плоди, свиней. Багаті римляни влаштовували трапези, на які запрошували усіх перехожих для того, щоб вмилостивити богиню. Фестиваль також включав циркові ігри.
Цереру також вшановували під час травневого очищення полів під час Амбарвалій (29 травня), під час збору врожаю і під час римських ритуалів шлюбу і поховання. Власне, цікавим моментом є те, що свиня у якості жертви була присутньою у всіх згаданих ритуалах. Це пояснюється тим, що римські жінки називали жіночі геніталії porcus, що також означало "свиня". Таким чином простежується зв'язок Церери із заплідненням жінки та дітонародженням. Богиня також покровительствує усім періодам дорослішання жінки.

Досить рано Церера була запозичена римлянами із образу грецької Деметри. Як і грецька богиня, Церера має доньку (Прозерпіна), яку викрадає бог підземного світу Юпітер. Церера також намагається повернути доньку, а поки блукає по світу в скорботі, рослини й тварини перестають народжувати. Лише повернення Прозерпіни на половину року повертає Церері радість, а природі - родючість. Більше того, саме Церера подарувала людям плуг і навчила обробляти землю. Вона ж стереже кордони між світом живих і мертвих.

Церера представляє час жнив і плідність. Її поява в читанні вказує на час завершення проектів і час святкування.
Послання Церери: "Твори, щоб живити себе".

Джерела: http://www.thaliatook.com/AMGG/ceres.php і різні статті з Вікіпедії.

Казка Помони. Талія Тук

The Pomona tapestry by William Morris and Edward Burne-Jones, 1885.

Я знаю шляхи яблука і мигдалю, груші і граната, вишні і шовковиці. Я знаю таємниці щеплення дерев й ідеальний момент стиглості персика. Я знімала жуків і встановлювала пастки для гусіні, відганяла оленів і перехитрила білок. Я знаю, як стимулювати вкорінення, поміщаючи зерно пшениці в надрізане стебло, і як підрізати троянди. Я поливаю мої фруктові дерева глибоко і забезпечую їм добре харчування, і вони винагороджують мене відмінним здоров'ям і рясним урожаєм, так що мій сад - це справжній Рай.

Так чи інакше, а я була неодружена. Та навколо мене було повно женихів, багатих і стійких. Неначе у мене є час на це! Усі дикі люди цього світу приходили до моїх дверей, дроворуби і мисливці, пастухи і сатири, навіть Силенос, цей підлий старий козел запропонував мені руку, хоча я відмовила йому з добротою.

Ви могли б подумати, що вони вважали мене неприступною. Та тепер думається мені, що усі мої відмови повинні кидали мені непереборний виклик, і в той же час, усе, про що я думала, це роздратування і розчарування - чи не могли б вони залишити мене у спокої для моєї роботи?

Вони так сподівались.

Одного разу за мій паркан заглянув хлопець із ферми, спостерігаючи за моєю працею. Врешті він зібрався із силами і запитав, чи може він одружитись зі мною. Що за безглузда пропозиція. Я відмовила йому м'яко. Мені було жаль його. він був такий молодий!

Потім подивитись на мене прийшов орач, із своїми старими очима кольору землі, обіцяючи бути мені вірним чоловіком. Він також, я відмовила йому.

Потім садівник з'явився у тому ж місці, спостерігаючи, як я готую місце для нових яблуневих саджанці. Як я могла здатись йому привабливою у той момент - із рожевим й спітнілим обличчям, зв'язаним волоссям, брудними нігтями й одягом, заляпаним гноєм. Чи була я схожа на наречену? Але він, як й усі інші, попросив моєї руки. І недовірливо я відповіла "Ні".

 - Леді, - скfзав він тоді, - уже тричі я просив Вашої руки. Що потрібно, щоб завоювати Вашу прихильність?

Невже! Добре. Я подивилась на нього з побоюванням і промовила:
 - Покажи мені, хто ти.

Світло змінилось, і я побачила його чітко - молодий чоловік, весь у зеленому, його тіло було м'язисте і податливе до важкої роботи, його кучеряве волосся темне, як ґрунт навесні, його руки затверділі і щедрі, він посміхався до мене із ніжною відкритістю. Звичайно, він був красивий, я навіть могла б сказати, що обізнаний, але все ж...

А потім він запитав про яблука, що я збиралась посадити. І я обернулась. Як він знав, що я саджатиму тут яблука? Він показав мені спосіб, щоб зробити вишні солодшими. Я показала, як подвоїти їх урожай. Ми домовились про прищеплення, сперечались про обрізку і обговорювали підщеп для груші. Потім він розповів мені про свою любов до запаху теплої вологої землі і відчуття ґрунту в його руках, незмінно дивне, кожного разу, коли він сіяв насіння, та захоплення, що його він відчував до цвітіння і родючості життя.

Чому ж він не сказав про це одразу?

Переклад сторінки: http://www.thaliatook.com/AMGG/pomonatale.php

Помона. Оракул богинь Т. Тук

Помона - давньоримська богиня фруктових дерев і садів. Вона доглядає за деревами і захищає їх. Саме її ім'я походить від слова "pomum", що означає "фрукт". Помона вважалась експертом у сфері підрізання і щеплення дерев. За нею пішли також Пріап і Силенос, які спершу належали до свити Діоніса. Однак Вертумнус, бог садів, завоював богиню, ставши її чоловіком. Разом їх зараховували до духів-охоронців. До таких для римлян належали охоронці людей і домашніх тварин, домівки, полів і садів. Недалеко від місат Остія, давнього порту у Римі, для Помони був створений священний гай.

У читанні карта Помони вказує на період плідності або на обіцянку принести дари, за належного "догляду", тобто при правильних діях. Ваш сад (метафоричний чи буквальний) процвітатиме.
Послання Помони: "Твоє життя - сад. Дбай про нього відповідно до сезону".

Переклад із сторінки: http://www.thaliatook.com/AMGG/pomona.php

Діана. Оракул богинь Талії Тук

Ім'я Діани означає "богиня". Древні римляни шанували її як один із виявів богині мисливства і місяця грецької богині Артеміди. Діана також покровительствувала мисливству, тваринам, всьому дикому світові, її пов'язували із Місяцем, але також її вшановували жінки і дівчата, особливо незаймані. Діану вважали одним із ликів триєдиної богині: богиня Місяця - Луна, богиня магії потойбічного світу - Геката, богиня мисливства - Діана. Інколи до її імені додавали епітет Трівія, вказуючи на її володарювання над трьома царствами: небесами, землею і підземним світом. Окрім цього, римляни називали Діаною місцевих духів - "господинь лісу".

Свято в честь Діани-мисливиці припадає на 12 січня, як богиня Місяця вшановується 22 листопада; як богиня пологів і рабів (латинян після їх завоювання Римом) - 13 серпня.

Випадіння карти Діани в читанні вказує на час перетворення, що його символізує жаба, яку Діана тримає в руках. Дикі місцини нашого світу кличуть тебе; їх стародавня краса змінить тебе.