Три кола прояву в неодруїдизмі

ТРИ КОЛА ПРОЯВУ 

Вперше цю концепцію вжив Джеймс Томсон (1700-1748), і не всі друїди її використовують чи вважають за правильне саме таке зображення шляху розвитку душі. Ці три кола -  названі К'югант - коло пустоти, Абред - коло втілення, Гвінфід - коло блаженства  – це мапа бачення друїдами походження і призначення людської душі, початок якої - у котлі Переродження, Аннуні.

Абред (AH-bred), внутрішнє коло – це початок паломництва душі, реальність рослинного і тваринного життя у світі природи. Кожна душа приходить із котла Аннуну (ah-NOON), царства мінералів, що також є резервуаром несформованої душі. Новостворені душі втілюються в найпростіших одноклітинних формах життя. Засвоюючи уроки своїх життів, вони підносять до складніших станів. Друїди не романтизують Абред. Друїди знають, що більшість рослин і тварин проживають короткі важкі життя, які закінчують болісною смертю. Рослини борються одні з одними за світло і грунт, тварини також полюють один на одних. Нічого з цього не є випадковим чи непотрібним. Бардівська тріада вчить, що кожна душа повинна бачити все, знати все, і все стерпіти, перш ніж перейти за межі кола Абред.
Людське життя позначає верхню межу Абреду. Людська душа може виходити за межі цього кола, до кола Гвінфід, залишатись людиною, або ж знову спускатись до котла Переродження, Аннуну. Якщо ви вважаєте марним життя комахи, вівці чи кішки, то рано чи пізно спуститесь до цього рівня, щоб наново засвоїти його уроки. Така тварина носить назву вашого cydfu (FUD-Vill). Друїди вважають, що всі живі форми рано чи пізно досягають рівня людини. 

Гвінфід (GWIN-vuth) – це виконання подорожі душі. Дарунки знання, сили і миру можуть бути отриманими протягом довгої подорожі Абредом, в міру того, як душі подорожують, опираючись на здобуті уроки. Кожна душа вчиться виражати свій власний Авен, спогади і сприйняття всесвіту – трьох речей, що відрізняють її від інших істот.
Людську душу, яка щойно перетнула межу між світами Абред і Гвінфідд, можна порівняти із одноклітинним організмом на початку шляху в Абреді. Рано чи пізно, душа зможе досягнути межі між Гвінфіддом і К'югантом. 

Ceugant (KYE-gant) – третє і останнє коло прояву, який назавжди залишається вище Гвінфіду. Цей рівень можна сприймати як безконечність. Подібно до того, як мандрівник бачить горизонт, але ніколи не досягне його, так і душі в цьому колі вічно накопичуватимуть знання, силу і мир і завжди будуть у цьому колі. Це безмежний потенціал для розвитку. Згідно друїдичного знання, у цьому колі перебувають божественні сили космосу. 

Насправді усі три кола постійно присутні у нашому житті. Абред – це минуле, фіксоване в часі, яке ми не можемо змінити. Гвінфідд – це теперішнє, відкрите для вибору і можливостей. К’югант – майбутнє, горизонт, що знаходиться перед нами. Одним з уроків, є те, що нерозумно застрявати у минулому, і непродуктивно завжди прагнути майбутнього, яке завжди попереду. Реальність свободи і потенціалу людини завжди з нами. Ці точки можна простежити більш детально. Вибір, зроблений у минулому, має владу над нашим сьогоденням, і цей вплив традиційно називають долею. Доля змушує нас відпрацьовувати колишні паттерни. Якщо ви постійно відтворюєте їх, то доля дійсно має вплив на ваше життя. Доля – це присутність у людському житті тих самих моделей, які формують життя рослин і тварин.
Доля не домінує у нашому житті. Майбутнє також має на нас вплив. Такий вплив називають призначенням – це події, до яких ми прямуємо, щоб якнайкраще розкрити свій потенціал. Опинившись між долею і призначенням, людина має можливість вибирати. Це її власна воля. Коли доля, призначення і воля людини рухаються у різних напрямках, людина мало досягає у житті. Але коли всі три спрямовані в одному напрямку, вона досягає багато. 

Druidry Handbook by John Michael Greer

Переклад мій (с) Драгомира

Місяць Ясену (18 лютого - 17 березня)

Феда Огаму: Nuin
Період: 18 лютого-17 березня
Ідея: Ясен - дерево перевтілення. Внутрішній і зовнішній світи, макрокосмос і мікрокосмос

Ясен - третій за поширеністю вид дерев у Британії і часто домінантний вид у лісах. В давнину англо-саксони використовували деревину ясену для виготовлення ручок списів і щитів, а жителі Уельсу й Ірландії - весел і корпусів човнів. Так, що в останніх двох країнах ясен нероздільно пов'язаний із водною стихією. І хоча у наш час популяція цього дерева зменшується, відоме воно саме своїм швидким ростом, глибокими коренями і міцністю деревини. У духовному розумінні ці якості перекадаються на неймовірно швидку енергію будування й руйнації, глибокі корені - на бачення і зв'язок із потойбічними світами. Гілки ж ясену поєднують нас із богами, Космосом, усім Всесвітом. Не даремно в багатьох традиціях, зокрема скандинавській, ясен - це світове дерево. У його владі - проникати в усі світи й усі часи, й поєднувати їх.

У кельтській традиції ясен пов'язують із магом Гвідіоном і його підопічним Ллеу Ллау Гіфесом, проклятим сином Аріанрод. Тричі Гвідіон обманом змушував Аріанрод самій же зруйнувати свої прокляття. Обманом він змусив Аріанрод дати ім'я своєму синові і зброю в руки. За допомогою магії він створив для Ллеу жінку із квіток, Блодьювед. Такими були прокляття Аріанрод - не мати імені, не тримати зброї, не мати людської жінки. Однак з часом Блодьювед закохалась у іншого і разом з коханцем вони вирішили вбити Ллеу. Знаряддям мав стати ясеновий спис Gronw. До речі, англійська назва дерева ash походить від aesc й означає "спис", як і fraxinus,  латинська версія назви. Однак, будучи виготовленим із священного дерева Ллеу, спис не вбив його, а перетворив у орла. Орла, відпочиваючого у кроні ясеневого дерева, знайшов Гвідіон і знову перетворив на людину. Таким чином, ясеновий спис, та й сам ясен, - це механізм для зміни сутності. При цьому зміна не завжди буквальна, як в історії з Ллеу Ллау Гіфесом. Це також може бути глибока внутрішня трансформація самої сутності.

Перевтілення - одне із найбільш привабливих і захоплюючих шаманських умінь, а також - одне із найбільш небезпечних. Адже при тому, що буває дуже легко ввійти у змінену форму, далеко не так легко повернутись у свою. Що й сталось із Ллеу (перетворитись із орла назад у людину йому допоміг Гвідіон). Тому дуже важливо розуміти аспекти перевтілення (внутрішнє воно чи зовнішнє) - знати, що ти робиш, коли і з якою метою. Перевтілення сутності - також про те, щоб відповідати чиїйсь компанії, часу, місцю, духу. Вміти спілкуватись з іншими, бути на "одній хвилі".
В історії Ллеу Ллау Гіфеса маг Гвідіон - Трікстер, а тому часто відлякує тих, хто не має глибокої чи широкої перспективи. Однак, йдучи шляхом сили, ви зрозумієте, що Трікстери - найкращі вчителі і друзі, які по-справжньому допоможуть вам рости, якщо ви готові до цього.

Ясенові відповідає період із 18 лютого до 17 березня. Це хороший місяць для магії, зосередженої на нашій внутрішній сутності. Вдасться також магія, пов'язана із водними ритмами, а отже - жіночою сутністю (до речі, ясенові відповідає жіноча енергія), розкриттям магічного потенціалу, віщими снами (покладіть листок ясену під подушку перед сном) і духовними подорожами. Окрім того, у зв'язку із швидким приходом весни, дадуть результати любовні ритуали.

Формула для медитації:
Я легко дихаю життям. Я кажу свою правду. Я захищений. Я єдиний із Всесвітом.
Я вшановую енергію ясену й магічних інструментів. Я визнаю: як нагорі, так і внизу. Я граю роль у масштабній грі Всесвіту.
Я пов'язуватиму мій внутрішній і зовнішні світи. 
Нехай буде так.

Авен -поетичне натхнення

     Посвята у барди, філіди і друїди - це три сходини одного шляху до осягнення найвищої мудрості і натхнення. Переходячи на кожну наступну, ініційований не втрачає попередньо набутих знань, а лише збагачує їх. Так, для всіх трьох, спільним було божественне натхнення. У цьому, безсумнівно зміненому, стані свідомості світ сприймався (і сприймається) через призму любові, легкості, натхненності і єдності. Саме таке бачення дозволяє свідомості текти із гірськими потоками чи летіти в небесах із птахами. Згадаймо рядки із "Мабіногіону":

Множество форм я сменил, пока не обрел свободу!
Я был острием меча - поистине это было;
Я был дождевою каплей, и был я звездным лучом;
Я был книгой и буквой заглавною в этой книге;
Я фонарем светил, разгоняя ночную темень;
Я простирался мостом над течением рек могучих;
Орлом я летел в небесах, плыл лодкою в бурном море;
Был пузырьком в бочке пива, был водою ручья;
Был в сраженье мечом и щитом, тот меч отражавшим;
Девять лет был струною арфы, год был морскою пеной;
Я был языком огня и бревном, в том огне горевшим.

чи з оповіді про втечу малого Гвіона (який пізніше став бардом Талієсіном) від богині Керідвен.

       І тут ці два описи можна сприймати як історії реальних перевтілень (у що кельти вірили), але й як плин свідомості. Друга версія нерозриво пов'язана із поетичною традицією, коли поет справді мусить пережити-провідчувати те, про що збирається написати. Більше того, справді гарна поезія не дає прямих деталізованих описів, але передає почуття за допомогою уривків і недомовленостей, які будять у читача асоціації, архетипи й образи. Таким чином досягається глибина і емоційність у віршах. Саме така глибока поезія була прерогативою бардів. (Не говоримо тут про придворні функції і возвеличування королів). 

       У цьому ж натхненні і причетності до усіх речей і явищ світу варто вбачати джерело натхнення для пророкування і бачення, що було однією із функції філідів і друїдів. Таке божественне натхнення у сучасному друїдизмі (неодруїдизмі) прийнято називати Авеном. Я кажу, що "сучасному", бо насправді дуже важко визначити, що конкретно, з якими відтінками значень, малось на увазі, коли слово "awen" вперше з'являлось у ранньо-середньовічних текстах. Натомість зараз етимологію слова виводять із праіндо-європейського кореня *-uel, який означав "текти", і трактують його як "плин/течія натхнення". Першу письмову згадку "авену" датують 8-им століттям. Римський історик Ненній в "Історії бриттів", описуючи поетів з 6-го століття, пише: "Tunc talhaern tat aguen in poemate claret" ("Талгарен, батько музи, був прославлений у поезії") (aguen - давньоуельська версія слова awen). У своєму теперішньому написанні awen записаний у "Canu Lliwarch Hen", ранньоуельській поемі, де Lliwarch пише: "Я знаю через мій авен", вказуючи авен як джерело інтуїтивного знання.

       Геральд Камбрійський (1146-1223 рр.) людей, сповнених авеном, називав Awennydion і писав про них:

"Коли ви питаєте когось із них про свою проблему, вони негайно входять у транс і втрачають контроль над своїми відчуттями. Вони не відповідають на задане їм питання логічно, незв'язаний потік слів, сказаних ними, здається беззмістовним, але сенс там є, і якщо слухати уважно, можна отримати відповідь на ваше запитання. Коли мова припинеться, вони вийдуть із трансу, ніби людина, що пробудилась після довгого сну [...]. Коли вони повністю приходять до тями, вони не пам'ятають нічого з того, що сказали, будучи в трансі. Я думаю, що вони отримують дар передбачення через видіння, які переживають. Декому з них здається, що їх роти змащують медом і солодким молоком, інші кажуть, що до їх губ притискають листок паперу з написаними на ньому словами."

    Отже саме поняття авену не є творінням сучасності і походить з часу, коли Ірландія ще не покинула язичництва і не перейшла у християнство. За винятком його символьного зображення у вигляді трьох променів, що сходять від трьох точок, і все разом обрамлене у трьох колах, що символізють три світи уснування: Землю-середній світ, Море-світ померлих і духів та Небо-світ богів. Таке символьне зображення авену приписують Іоло Морганугу, а датою створення вважають період 1840-1860-их років. При цьому багато сучасних послідовників друїдизму вважають цей символ дуже влучним. По-перше, три точки ідеально пасують до міфу про котел Керідвен і 3 краплини, що впали на палець Гвіона і той злизав їх, отримуючи дар перетворення, передбачення і божественного натхнення. Тут варто зазначити, що Керідвен була богинею мудрості у бритів, натомість в Ірландії натхненню покровительствувала Брігід. По-друге, промені Іоло Моргануга нагадують реальні сонячні промені, які справді багатьох надихають. Щодо цього також існує цікава легенда, записана в "Druidry Handbook" Дж. М. Гріра. 

   Кажуть, що гігант Ейніген, перший з усіх істот, побачив три промені світла, що сходили із небес. Ці три промені були також словом із трьох складів, справжнім іменем бога: Ah-Oh-En. У цих променях і цих складах було все знання, що існувало досі і буде існувати. Споглядаючи три промені велет Ейніген взяв три гілки горобини і літерами з горизонтальних і вертикальних ліній вирізав на них отримане знання. Але коли інші побачили палиці, то не зрозуміли божественної мудрості і стали поклонятись самим палицям, ніби божествам. Горе і гнів Ейнігена були такими великими, що він роздер себе на шматки і помер.

    Коли минув рік і день після смерті Ейнігена, Менв, син Тейрведда, побачив, що через ротову порожнину в черепі Ейнігена три палиці горобини вкорінились і проросли. Менв навчився читати написи з горобиновх гілок і прославився своєю мудрістю. Ейнігена, Менва і пізніше Гвідоніайда (Gwyddoniaid) вважають першими трьома друїдами. Вважють також, що промені символізують зимове сонцестояння, рівнодення і літнє сонцестояння.

     

Джерела інформації і нтахнення: 

https://en.wikipedia.org/wiki/Awen

http://www.druidry.org/library/modern-druidry/awen-0

http://www.druidry.co.uk/what-is-druidry/awen-the-holy-spirit-of-druidry/

https://druidnetwork.org/what-is-druidry/beliefs-and-definitions/articles/a-short-history-of-the-awen/

http://ireland-calling.com/celtic-symbols-awen/

http://www.cassandraeason.com/divination/druidry/awen.htm

https://druidgarden.wordpress.com/tag/awen-symbol-meaning/

https://thriveonnews.com/2014/12/07/awen/

Характеристика останньої сім'ї фед

Остання сім'я фед Огаму втілює стійкість. Це вирішальний момент, коли можливий рух у будь-якому напрямку. Феди можуть його задати, але вибір за нами. Згідно з огамічним календарем, на Колесі Року їм відповідають перший день року, два сонцестояння і два рівнодення. Це точки, що направляють рух Колеса, вони ж його оберігають. Вони освячені сонячним сяйвом і присутністю богів. При всьому цьому, як і всі феди Огаму, останні п'ять фед містять у собі й темні аспекти. 

Коротка характеристика останньої сім'ї:

A - Я - спокій в битві й рівновага.

O - Я - пагорбів вогні і палюче сонце.

U - Я - хміль цілунків і отрута.

E - Я - страху захист і опора.

I - кінець всього. Безчасся.

Підсумки року. Йоль

Зима ще не набралась сил, а ми вже минули найтемнішу ніч року. Та й досі вечірні сутінки опускаються рано. У древніх скандинавів починався новий рік. У кельтів він почався ще у Самайн - кельти увесь відлік часу вели із ночі попереднього дня. Порівнюючи - саме на Йоль прийшов світанок дня, що почався у ніч Самайну. Можливо, це змішування традицій, але для мене весь цей час є одним неподільним відрізком. Кажуть, що період від Самайну до Йолю - це період підняття завіси між світами, час, коли духи перебувають у нашому світі і ми легко можемо отримати їх послання. Але якщо у Самайн це не було для мене таким відчутним, то перед Йолем світ просто кричав і стискався в одну точку - і лише з народженям нового Сонця відчутно прийшло полегшення.
Дванадцять передйольських ночей, Йольтайд, - прекрасний час для підведення підсумків року, що минає. Сама атмосфера сприяє :) Думаю, що це також прекрасний час для практик із духами і практики згадування минулих життів. Зараз тривають 12 ночей після Йолю, що гарно співпадає із сучасною традицією святкування Нового року. І тут також відбувається накладення традицій - бо у всіх Новий рік ще не почався, не відбулось перехідного моменту. Тому можна спокійно закінчувати незакінчене і готуватись до нового.
Мені, мабуть, вперше вдалось прописати цей рік, згадати його і справді запам'ятати все хороше, що було в ньому. Що ж, я назвала б цей рік активним і багатим на спілкування і зустрічі з друзями. Мабуть, це було в ньому основним.

1. ЛЮДИ і... ПОДОРОЖІ
Люди цього року йшли, інші повертались, залишались "незмінні" і "незамінні". Ми відвідували багато подій, гуляли, їздили.І я рада тому, як зараз виглядає моє коло спілкування. Я б хотіла залишити в пам"яті посиденьки з Н. і О. за філіжанкою кави :) Експеримент з равликами, похід на "Фантастичних звірів", знайомство із самим Винничуком! І вилазку з М. на Світовидове поле. І те, як ми з мамою гуляли по ботанічному саду і мамин "стоп", коли ми їхали в Унів, і жахливу спеку, обід маківником під яблунями, і як ми пообпікались, поки пішки йшли назад у наше село :) І кожна прогулянка із С.
А ще цього року я нарешті знову з"їздила у Польщу за програмою Erasmus+: нові мегапозитивні знайомства, натхненні люди, які також надихають інших, дослідження міста із З., поїздка по повіту і пречудовий пан директор.

2. ЗМІНА МІСЦЯ ПРАЦІ і... САМООСВІТА
Було непросто, тим більше, що це було місце, де я завжди могла розраховувати на підтримку, але інколи зміни є просто необхідними. І зміни завжди стаються на краще. Я щаслива тим, що зараз роблю, а мої студенти є для мене постійним джерелом натхнення для нових ідей і власного розвитку. І з цим тісно зв'язаний другий момент - я постійно працюю над собою у своїй сфері. І правдивим є висловлювання Сократа: "Я знаю, що нічого не знаю". Бо вдосконалюватись можна довіку. І так - перечитування статей, зубріння граматики, висловів, пошук матеріалів і - о щастя - знайдено багато матеріалів з дидактики! Тож я вже знаю, що робитиму у січні.
В цьому ж році я відкрила для себе іспанську - таку просту і цікаву. В книгарні "Є" можна придбати самовчитель, але також раджу сайт: http://www.spanishdict.com/. Матеріал подають доступно і можна одразу ж закріплювати. А тексти для читання можна пошукати в vk ;)

Щодо різних додатків то найбільш відвідуваними у цьому році для мене стали три:
1.Lang-8.com, де можна писати тексти мовою, яку Ви вичаєте + поспілкуватись з носіями,
2. LinkedIn.com - Ваша персональна самопрезентація, але також - стимул до розвитку - всі ж хочуть мати шикарне і захоплююче резюме ;). Тут же можна знайти роботу, або знайдуть вас.
3. Instagram - коли не носиш із собою фотоапарату, а трапляються цікаві, гарні, надихаючі речі, коли подія має залишитись у пам'яті, коли надихають люди і коли пишеш потім підсумок року.

3. ЛІТЕРАТУРА і ЕЗОТЕРИКА
Цього року відбувався прекрасний літературний марафон # booklistchallenge2016, де кожен змагався хіба що із самим собою. Можливо, не всім подобається читати, бо "треба", але що робити, якщо часу вальяжно заварити кави, вкритись пледом і читати немає? Для мене марафон був нагадуванням, що у моєму списку ще залишаються непрочитані книги. Хоча деякі читались спонтанно. Такою була "Бог - Скорпіон" Голдінга і яка досі дуже виразно пам'ятається мені своєю атмосферою і подіями. На жаль, я не дійшла до "фінішної прямої", бо прочитала лише 16 із 30 запланованих книг. У цьому ж році я придбала "Пам'ятниці предків" Леся Гончара, від яких просто в захваті, і варто б дочитати "Легендарна Ірландія" Ейтне Месі і "Бегущая с волками" Клариси Пінкола Естес, але всі ці книги було б мало не злочином прочитати за день чи тиждень чи навіть місяць, бо їх справді треба проживати. Тому марафон я не закінчу :) Однак для мене це була можливість читати художню літературу і читати польською. 
Знову ж таки - на жаль - у зв'язку з цим дуже постраждало у цьому плані моє вивчення езотерики. І чесно кажучи, не хотілось. Мої невеликі досягнення у цьому плані за рік - закінчене опрацювання Оракулу Богинь Талії Тук і Огаму. Однак над обома ще варто продовжувати працювати.

І так воно якось складається, що рік зациклився, а підсумки року не пишуться без планів на майбутній. І немає  чіткого відчуття початку нового, без побудови цих планів. Думаю, ці дві практики повинні бути поруч у кожному році.

З Йолем усіх, хто святкує! Пам'ятайте те, що рухатиме Вас уперед і відпускайте те, що тягнуло назад.

Ioho. Тис

Зимове сонцестояння / Alban Arthuan

Звук: І

Слово Mac ind Oic: "зловживання для предків або приємна згода"
Слово Morann mac Main: "найстарше з дерев"

Слово Ку Хуліна: "Колір хворого чоловіка, старість"
Слово Енгуса:

Елемент: Земля

Планета-правитель: Сатурн / Плутон

Стать: жіноча

Птах: Illait / орля

Тварина: Ialtog / кажан
Колір: Infind / дуже білий (колір свіжого снігу)
Знаряддя: Indeoin / ковадло

Мистецтво: Iascaireacht / риболовля

Кристал/камінь: 

Число Брікріу: 20

Божества: Ойсін, Геката, Кайлех, Геката, Банба

Руни: -

Пряме значення: Витривалість, те, що залишається незмінним; похилий вік, спадщина з минулого; наслідки теперішніх дій.

Перевернуте значення: Стагнація й непорушність; речі зберігають своє минуле; минуле як тягар, що ще не подоланий.

Ключ: захист від негативних духів, довговічність, реінкарнація, робота з духами предків, мудрість.

Асоціації: Смерть, небуття, темрява, первісність, старість, відсутність часу, неіснування

Твоя подорож закінчилась. Час добіг свого кінця і шлях обірвався. Єдина ниточка, яка вас поєднувала, обірвалась. І Ти - вже не Ти. Й немає Тебе у кожному із значень. Ти був світом і світ - Тобою. Немає жодного.

Кожного року Колесо робить повний оберт. У найнижчій його точці Панею світу є Темрява і Смерть. Це час від Самайну, періоду безчасся, до моменту народження нового Сонця, Йолю, піку Зими. У давнину саме нове сонце давало надію пережити довгу зиму, яка ще була попереду. Адже хоча дні почнуть довшати, найлютіші морози, заметілі і брак їжі все ще чекають нас попереду.

Ioho - про те, як, щоб вижити, потрібно запасатись, про те, що потрібно жертвувати тим, що віджило своє, щоб могти рухатись далі. Ioho - про цінність втрати, очищення і прощання, про силу сприйняття і спокій. Ioho - про те, як у пустоті знайти себе і свій внутрішній поштовх до руху.

Прекрасний сайт livinglibraryblog.com також подає низку трактувань символу Ioho різними дослідниками. Так, Н. Пенник у праці "Магічні алфавіти" називає тис "деревом вічного життя", та й Е. Р. Лорі пов'язує його із довголіттям, реінкарнацією, предками, але також - історією й традицією. Ліз і Коллін Мюррей стверджують, що Ioho представляє поважний вік, воскресіння, реінкарнацію, а Дж. Метьюз прямо називає тис найстарішим і наймудрішим з дерев. Дуже гарно з цим поєднується думка Кейтлін Метьюз про те, що Ioho асоціюється із розширенням горизонтів, глибокою пам'яттю і довголіттям. Дж. Гір вважає, що Ioho представляє уроки досвіду і незмінну складову нашого шляху. Роберт Грейвс називає тис деревом смерті.

Ці асоціації не є випадковими. Як усі вічнозелені дерева (а варто також додати, що це єдине вічнозелене дерево, яке не було завезене на Британські острови, а знаходилось там у своєму ареалі), тис асоціюється із вічним життям. Однак саме тис має відчутно двійну природу. В міфології та культурі тис часто представляє Дерево Життя або Світове Дерево, але також асоціаціюється із смертю, адже усі його частини отруйні. До того ж, він був присвячений богині Гекаті у Древній Греції, богині переходів і смерті, а також кельтській богині Кайлех, богині, що втілює саму старість, смерть і зиму. До речі, про людей похилого віку кажуть "вік тису", або "вік Кайлех". У давні часи навіть існували вірування, що саме тільки знаходження у тіні тиса може вбити, як і вино, подане у тисовій чаші. Більше того, тис чітко асоціюється із похованнями. Це дерево, яке спеціально висаджують на цвинтарях, адже вважається, що тис охороняє перехід до світу мертвих. Однак, ще за довго до наших часів тис висаджували на могилах вождів племені, так щоб їх дух і мудрість, перебуваючи у дереві, були доступні їхнім нащадкам. Гілочки тису кидали до могил чи поховань, саме ж дерево також висаджували на енергетично сильних місцях, наприклад, біля святилищ чи "святих" джерел. А стара бретонська легенда оповідає, що корені тису проростають до відкритих ротів усіх трупів. І попри те, що загалом тис пов'язували із смертю, явищем, що сприймається негативно у наш час, та, можливо, ті корені покликані були дати нове життя мертвим? Та й тис на похованнях вождів покликаний був забезпечити зв'язок із "Тим" світом, дати можливість потойбічним мешканцям спілкуватись із нами. 

Окрім того, завдяки завжди зеленому кольору, тис був чудовою позначкою для меж чи особливих місць. Наприклад, існує легенда про Оуайна Червонорукого, останнього в роді Ллівеліна Великого претендента на титул короля Гвінеду і принца Уельсу, який загинув, так і не ставши королем. Оуайна називають сплячим воїном-королем. Вважається, що він повинен проснутись і повернути своє правління, а спочиває він під пагорбом із одиноким тисом. Щоб ніхто не міг потурбувати сон короля, тис зникає, коли хтось наближається до нього, а якщо віддалятись, то знову з'являється. Ще один герой, а точніше - шотландський віщун Томас Раймер, так само спочиває і чекає свого часу, але вже не під одиноким деревом, а серед цілого тисового гаю.

Yew, Wisdom of Trees Oracle Cards, Meraylah Allwood

Тис також пов'язують із Сідами. У книзі "The Fairy Faith in Celtic Countries" (1911 р.) читаємо: "Ірландські друїди виготовляли їх палички для гадання з деревини тису, і, як давні жерці Єгипту, Греції і Риму, повелівали духами, феями, демонами, елементалями і привидами, які й допомагали здійснювати пророцтва." У легенді про короля Еохайда його друїди за допомогою тисових паличок шукали викрадену королем Сідів Мідіром королівну Етайн. Ворожіння відбувалось шляхом викидання 3 або 4 (у різних версіях) паличок із написаними на них літерами Огаму, що допомогло вибрати правильний сід. Пошуки супроводжувались розкопуванням багатьох сусідніх сідів, що зовсім не викликало захвату у його мешканців. 

Унікальність тису - це спосіб його "життя". Саме дерево пережило наступ льодовиків і виробило здатність жити довго - зараз існують представники, вік яких становить по 4-5 тисяч років. Точний вік таких дерев визначити доволі важко, адже тис, відмираючи в центрі, з кореня відрощує нові стовбури навколо старого і, таким чином, отримує пустоту в центрі, що робить неможливим вираховування віку дерева за стовбурними кільцями. Однак такі дерева-проходи (буквально) просто не можуть не асоціюватись із потойбічним світом, в тому числі - із народом Сідів, Ши. Взагалі вважається, що сама історія народу Ши - це історія тису. Адже все, що помирає, мусить врешті-решт відродитись.

З іншого боку, варто пам'ятати про те, що ставлення до смерті у давнину і зараз доволі відрізняються. Дослідники-традиціоналісти вважають, що культура нью-ейдж упростила візію смерті шляхом трактування її не як кінцевої точки, а як лише одну із зупинок у вічному циклі перероджень. Варто додати, що хоча кельти й дотримувались схожої до реінкарнації точки зору (загальновідомим є факт, коли ніхто не переймався тим, що померлий заборгував комусь щось, адже він обов'язково матиме шанс повернути це у наступному житті), але немає точного пояснення того, що саме малось на увазі під "наступним життям". Попри це популярним є трактування Ioho саме як короткої зупинки до моменту переродження. Як сам момент смерті трактують, натомість, осику, Eadha.

Та тис - це також міф про трагічних закоханих, це й момент втрати, й неймовірно сильне бажання бути разом. Мабуть, найвідомішим прикладом такої любовної історії є історія Трістана та Ізольди. Але схожих історій є таклж безліч в ірландській культурі. Ми вже знаємо про історію Еохайда і Етайн. Але є також історія Енгуса, який був змушений перетворитись у лебедя, щоб бути ближче до своєї зачаклованої коханої; історія Кухуліна і його коханої діви-Ши Фанд, з якою, до речі, вони вперше зустрілись саме під тисовим деревом; історія звичайного сільського парубка, на дім якого напали, його вбили, а його дружину-красуню намагались забрати із собою, але та стрибнула зі скелі. За однією із версій подальших подій, їх поховали поруч у братській могилі, за іншою - у різних, але з тих могил виросли тиси, які згодом переплелись верхівками.

Ioho вважають знаком, що вказує нам на потребу відпочинку, потребу такого необхідного занурення аж "до дна", коли немає нікого навколо, де згодом із нами говорить наше внутрішнє єство і провідники - предки це будуть, потусторонні духи чи боги. Ioho нагадує нам, що, окрім нашого власного світу, є щось більше, є інші істоти, готові співпрацювати і давати настанови, що ми самі можемо бути цілим світом. Пам'ятаючи про це й про те, що усіх нас чекає в кінці нашого шляху, ми можемо жити більш усвідомлено й цілісно. У формі абстракції смерть постає перед нами як момент трансформації, коли ми можемо позбутись від лишнього, а чи відпустити його, попрощатись, віддати належне - і рухатись далі. У читанні Ioho вказує також на те, що ви тримаєтесь за щось (подію, людину, річ, згадку) занадто довго і прийшов час відпустити це. Ioho нагадує нам про те, що зміни - не наш ворог, а союзник, і що без змін ніколи не буде руху уперед.

Значення Ioho в гаданні від А. Кісєльової:
Остання карта Огаму. Результативна, показник процесу, що завершився. Період, коли можлива відмова від всього, що гальмувало рух, від усього, що заважало йти. Але в цій карті немає болю, все, що тут відбувається, здійснилось не під впливом емоцій, а внаслідок зрілих роздумів. Це дуже мудра карта, вона знає, що "все минає, і це мине" і завтрашній день буде чудовим і радісним. А зараз, у це миттєве зараз, треба встигнути зрозуміти і пробачити, побачити і відчути. Період, коли можна приділити час спогадам, хорошим і поганим, для того, щоб потім відкласти їх надовго. Енергетика карти цілком унікальна, вона здатна впливати на розклад у найбільш непередбачуваний спосіб, надаючи йому цілком іншого звучання.

Використання у магії:
* У зимове сонцестояння тис - одне з 9-ти необхідних видів деревини для розпалювання святкового вогнища.
* Тис - це також одне із 5-ти чарівних дерев Ірландії, а отже - допоможе у спілкуванні із фейрі.
* У ніч Самайну спаліть трохи кори тису для того, щоб викликати духа предка.
* Шматок деревини тису буде оберегом від страху перед смертю (нагадую, що деревина тису отруйна!!!) і новими починаннями.

Ісіда. Оракул богинь Талії Тук

Богиня Ісіда - велика богиня Древнього Єгипту, могутня чаклунка і заступниця, яка представляє силу, що за її допомогою правили фараони. В ієрогліфах Її ім'я включає в себе символ трону, і цей атрибут часто зображували на головному уборі Ісіди. Вона - донька бога землі Геба і богині неба Нут, сестра Осіріса, Сета і Нефтиди.

Ісіда була дружиною свого брата Осіріса, бога зерна. Їх брат Сет, рудоволосий бог хаосу і пустелі, ревнував їх і, щоб позбутись Осіріса, кинув його у труну, яку спустив у Ніл. Дізнавшись про це, Ісіда почала шукати чоловіка і врешті знайшла у Фінікії. Коли Осіріс повернувся в Єгипет, Сет знову напав на нього і розрізав його тіло на 13 шматків.

Цього разу Ісіда повинна була віднайти усі частини тіла свого чоловіка, а допомагав їй у цьому бог мертвих Анубіс. За допомогою своєї сестри Нефтиди (яку часто вважають другою іпостассю самої Ісіди) богиня воскресили Осіріса і дала початок традиції муміфікації. Смерть і воскресіння Осіріса святкувалось по всьому Єгипту за допомогою ритуалів скорботи і радості. Схожі сюжети ви знайдете в міфі Іштар і її коханого Таммуза, а також Афродіти й Адоніса. Однак єгипетська легенда вирізняється споміж них тим, що Осіріс залишився у підземному світі у якості царя; через ритуал муміфікації він гарантував померлим вічне життя.

Ісіду інколи плутають або змішують з образом Хатхор, богині з коров'ячими рогами і систрумом як розпізнавальним символом.

У пізніші періоди культ Ісіди поширився з Єгипту у Грецію і Рим, храм Ісіди зберігся навіть в Помпеях. У Єгипті Ісіда вшановувалась до VІ ст.. н.е., а статуї Ісіди, яка годує груддю немовля Гора, стали іконографічною основою для статуй Діви Марії із немовлям Ісусом на руках.

Титули Ісіди: Божественна Мати, Господиня Заходу, Королева Землі, Господиня Піраміди, Леді Правди (з Нефтидою), Досконалість Трону, Подательниця Життя, Господиня Гробниці Осіріса

В читанні карта Ісіди вказує на готовність і здатність змінити негативну ситуацію за допомогою рішучості і майстерності.
Послання Ісіди: "Я відновлюю порядок з Хаосу".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/isis.php
Переклад мій, Драгомира

Вівіан. Оракул богинь Талії Тук

Вівіан - це одне з багатьох імен Леді Озера із артуріанського циклу легенд. Велика кількість її імен змусила науковців думати, що визначення "Леді Озера" було титулом, який присвоювався різним жінкам, можливо, жрицям. Згідно інших припущень, вони могли представляти собою згадку про кельтську богиню озер або фейрі, як, наприклад, Гурагев Аннун або озерні діви Уельсу. Дехто бачить в її імені Nimue зв'язок із священними гаями, німідіями, що пов'язують її із Діаною.

Як і фея Моргана, Леді Озера (під іменем Nimue) була ученицею великого мага Мерліна, який навчив її всього, що знав сам. Коли вона дізналась від нього все, що могла, вона використала свої знання, щоб ув'язнити його. Різні версії цієї історії подають різні причини й описи такого ув'язнення: дехто каже, що вона заточила його у чарівному замку в повітрі, так, що тільки вона могла любити його; або що вона сховала його під каменем чи у могилі, заливши його повільно вмирати; або що Мерлін був ув'язнений у дереві глоду, і перебуває у вічному сні. Версія із замком описує в'язницю Мерліна як скляну вежу, збудовану високо у повітрі у вигляді спіралі. Це наштовхує на зв'язок із замком Аріанрод, який обертається у небі і представляє собою спіральний рух зірок, і зв'язує Її царство із Долею і країною смерть, тобто Потойбіччям.

Причини її поведінки щодо Мерліна також різноманітні. То вона ув'язнює його з любові, аби він був у безпеці, а то - з помсти, і в більшості легенд її наділяють неоднозначним характером: хоча вона позбавляє Артура мудрого радника, вона допомагає королю, даючи йому чарівний меч Екскалібур й допомагаючи в магічний спосіб. Вона також вважається однією із королев Авалону, яка привезла Артура в Авалон після того, як він був смертельно поранений. Ймовірно, такі вчинки відображають двоїсту природу самої води: необхідна для життя, вона володіє великою красою, але також містить у собі велику небезпеку, так само багато водяних істот мають цю двоїсту природу, як, наприклад, русалки й ундіни.

Існує історія про те, як Вівіан любляче опікувалась осиротілим хлопчиком Ланселотом, привівши його до свого чарівного підводного дому. Коли він досяг зрілості, Вівіан представила його королю Артурові, який посвятив Ланселота у лицарі на її прохання. Вона також є цілителькою: саме вона вилікувала Ланселота від божевілля.

В читанні карта Вівіан вказує на зцілення і магію, і говорить про можливість доступу до глибинної інтуїції. Зараз можливе емоційне зцілення, якщо ви готові досліджувати глибини і вирівнювати свій стан із навколишнім потоком.

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/vivian.php
Переклад мій, Драгомира

Казка Лаверни. Талія Тук

Перш за все, я - богиня темряви. Темрява і повільне пліснявіння Землі: поховані життя, незнайдені камені, приховані багатства. Я - рука, що вириває, піднятий гаманець і втрачені монети; і я - жінка у тіні, що спостерігає, завжди спостерігає. Я тут, навіть на добре освітленій вулиці, бо світло завжди робить темряву глибшою. Я бачу викинуті скарби, нерозділені багатства, цінні речі, відкладені в сторону, на зберігання, але забуті. Я невпинна крадійка Часу, яка забирає останній подих тіла, відчиняє зімкнені сухожилля і підбирає навіть вічні кості. Я та, хто  відбирає останню монету з твоєї кишені, ту, що ти повинна була віддати Харону для безпечної переправи - тобі це не потрібно, повір.

Боїшся ти мене чи ні, ось моя порада. Живи своїм життям, яке не може бути вкраденим. Проживи життя як намисто з коштовностей, яскравих, красивих, цінних, бо в разі твоєї смерті, це єдине, що не зможуть в тебе відібрати. Тож, якщо життя зрадить тебе (а це станеться), це намисто приноситиме тобі радість.

Жодна з могил не визначена; усі кладовища повні і пусті. Я - танцюючий скелет на бенкеті, я - голос, що пошепки промовляв на вухо генерала-тріумфатора: Пам'ятай мене. Пам'ятай смерть, і ти можеш зрозуміти, як жити.

Лаверна. Оракул богинь Талії Тук

Лаверна - римська богиня злодіїв, яка чує їх молитви. Про її популярність свідчить той факт, що на пагорбі Авентін в Древньому Римі існували ворота, присвячені їй, а поруч також знаходився вівтар Лаверни. Їй також був присвячений священний гай на вулиці Салерія, стародавньому шляху, що перетинав Італію впоперек, від Риму, за рікою Тібр, перетинав Апенніни і вів до Адріатичного моря.

Вірогідно, що первісно богиня підземного світу у етрусків, Лаверна стала покровителькою злодії тому, що вони працюють в темряві. Кажуть, що її ім'я походить від латинського latere ("ховатися"), levare ("полегшити, зменшити") або levator ("злодій").

Пізніше із Лаверною стали асоціювати Фуріну, дуже древню етруську богиню злодії, яка правила Землею і темрявою. Їй було присвячено щорічне свято під назвою Фуріналії, вона мала власну жрицю і свій священний гай чи святилище на пагорбі Янікул, на західному березі Тібру, навпроти пагорбу Авентін. Інколи через схожість імен її плутають із фуріями (римська назва грецьких ериній). Від того ж кореня, що міститься у імені Фуріна (що значить "злодій"), походить слово "крадькома".

В читанні карта Лаверни вказує на шахраювання і нечесність. Хтось отримує те, що йому не належить. Ви жертва чи злодій?
Послання Лаверни: "Забрати те, що належить тобі - не крадіжка".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/laverna.php
Переклад мій, Драгомира