Підсумки року. Йоль

Зима ще не набралась сил, а ми вже минули найтемнішу ніч року. Та й досі вечірні сутінки опускаються рано. У древніх скандинавів починався новий рік. У кельтів він почався ще у Самайн - кельти увесь відлік часу вели із ночі попереднього дня. Порівнюючи - саме на Йоль прийшов світанок дня, що почався у ніч Самайну. Можливо, це змішування традицій, але для мене весь цей час є одним неподільним відрізком. Кажуть, що період від Самайну до Йолю - це період підняття завіси між світами, час, коли духи перебувають у нашому світі і ми легко можемо отримати їх послання. Але якщо у Самайн це не було для мене таким відчутним, то перед Йолем світ просто кричав і стискався в одну точку - і лише з народженям нового Сонця відчутно прийшло полегшення.
Дванадцять передйольських ночей, Йольтайд, - прекрасний час для підведення підсумків року, що минає. Сама атмосфера сприяє :) Думаю, що це також прекрасний час для практик із духами і практики згадування минулих життів. Зараз тривають 12 ночей після Йолю, що гарно співпадає із сучасною традицією святкування Нового року. І тут також відбувається накладення традицій - бо у всіх Новий рік ще не почався, не відбулось перехідного моменту. Тому можна спокійно закінчувати незакінчене і готуватись до нового.
Мені, мабуть, вперше вдалось прописати цей рік, згадати його і справді запам'ятати все хороше, що було в ньому. Що ж, я назвала б цей рік активним і багатим на спілкування і зустрічі з друзями. Мабуть, це було в ньому основним.

1. ЛЮДИ і... ПОДОРОЖІ
Люди цього року йшли, інші повертались, залишались "незмінні" і "незамінні". Ми відвідували багато подій, гуляли, їздили.І я рада тому, як зараз виглядає моє коло спілкування. Я б хотіла залишити в пам"яті посиденьки з Н. і О. за філіжанкою кави :) Експеримент з равликами, похід на "Фантастичних звірів", знайомство із самим Винничуком! І вилазку з М. на Світовидове поле. І те, як ми з мамою гуляли по ботанічному саду і мамин "стоп", коли ми їхали в Унів, і жахливу спеку, обід маківником під яблунями, і як ми пообпікались, поки пішки йшли назад у наше село :) І кожна прогулянка із С.
А ще цього року я нарешті знову з"їздила у Польщу за програмою Erasmus+: нові мегапозитивні знайомства, натхненні люди, які також надихають інших, дослідження міста із З., поїздка по повіту і пречудовий пан директор.

2. ЗМІНА МІСЦЯ ПРАЦІ і... САМООСВІТА
Було непросто, тим більше, що це було місце, де я завжди могла розраховувати на підтримку, але інколи зміни є просто необхідними. І зміни завжди стаються на краще. Я щаслива тим, що зараз роблю, а мої студенти є для мене постійним джерелом натхнення для нових ідей і власного розвитку. І з цим тісно зв'язаний другий момент - я постійно працюю над собою у своїй сфері. І правдивим є висловлювання Сократа: "Я знаю, що нічого не знаю". Бо вдосконалюватись можна довіку. І так - перечитування статей, зубріння граматики, висловів, пошук матеріалів і - о щастя - знайдено багато матеріалів з дидактики! Тож я вже знаю, що робитиму у січні.
В цьому ж році я відкрила для себе іспанську - таку просту і цікаву. В книгарні "Є" можна придбати самовчитель, але також раджу сайт: http://www.spanishdict.com/. Матеріал подають доступно і можна одразу ж закріплювати. А тексти для читання можна пошукати в vk ;)

Щодо різних додатків то найбільш відвідуваними у цьому році для мене стали три:
1.Lang-8.com, де можна писати тексти мовою, яку Ви вичаєте + поспілкуватись з носіями,
2. LinkedIn.com - Ваша персональна самопрезентація, але також - стимул до розвитку - всі ж хочуть мати шикарне і захоплююче резюме ;). Тут же можна знайти роботу, або знайдуть вас.
3. Instagram - коли не носиш із собою фотоапарату, а трапляються цікаві, гарні, надихаючі речі, коли подія має залишитись у пам'яті, коли надихають люди і коли пишеш потім підсумок року.

3. ЛІТЕРАТУРА і ЕЗОТЕРИКА
Цього року відбувався прекрасний літературний марафон # booklistchallenge2016, де кожен змагався хіба що із самим собою. Можливо, не всім подобається читати, бо "треба", але що робити, якщо часу вальяжно заварити кави, вкритись пледом і читати немає? Для мене марафон був нагадуванням, що у моєму списку ще залишаються непрочитані книги. Хоча деякі читались спонтанно. Такою була "Бог - Скорпіон" Голдінга і яка досі дуже виразно пам'ятається мені своєю атмосферою і подіями. На жаль, я не дійшла до "фінішної прямої", бо прочитала лише 16 із 30 запланованих книг. У цьому ж році я придбала "Пам'ятниці предків" Леся Гончара, від яких просто в захваті, і варто б дочитати "Легендарна Ірландія" Ейтне Месі і "Бегущая с волками" Клариси Пінкола Естес, але всі ці книги було б мало не злочином прочитати за день чи тиждень чи навіть місяць, бо їх справді треба проживати. Тому марафон я не закінчу :) Однак для мене це була можливість читати художню літературу і читати польською. 
Знову ж таки - на жаль - у зв'язку з цим дуже постраждало у цьому плані моє вивчення езотерики. І чесно кажучи, не хотілось. Мої невеликі досягнення у цьому плані за рік - закінчене опрацювання Оракулу Богинь Талії Тук і Огаму. Однак над обома ще варто продовжувати працювати.

І так воно якось складається, що рік зациклився, а підсумки року не пишуться без планів на майбутній. І немає  чіткого відчуття початку нового, без побудови цих планів. Думаю, ці дві практики повинні бути поруч у кожному році.

З Йолем усіх, хто святкує! Пам'ятайте те, що рухатиме Вас уперед і відпускайте те, що тягнуло назад.

Ioho. Тис

Зимове сонцестояння / Alban Arthuan

Звук: І

Слово Mac ind Oic: "зловживання для предків або приємна згода"
Слово Morann mac Main: "найстарше з дерев"

Слово Ку Хуліна: "Колір хворого чоловіка, старість"
Слово Енгуса:

Елемент: Земля

Планета-правитель: Сатурн / Плутон

Стать: жіноча

Птах: Illait / орля

Тварина: Ialtog / кажан
Колір: Infind / дуже білий (колір свіжого снігу)
Знаряддя: Indeoin / ковадло

Мистецтво: Iascaireacht / риболовля

Кристал/камінь: 

Число Брікріу: 20

Божества: Ойсін, Геката, Кайлех, Геката, Банба

Руни: -

Пряме значення: Витривалість, те, що залишається незмінним; похилий вік, спадщина з минулого; наслідки теперішніх дій.

Перевернуте значення: Стагнація й непорушність; речі зберігають своє минуле; минуле як тягар, що ще не подоланий.

Ключ: захист від негативних духів, довговічність, реінкарнація, робота з духами предків, мудрість.

Асоціації: Смерть, небуття, темрява, первісність, старість, відсутність часу, неіснування

Твоя подорож закінчилась. Час добіг свого кінця і шлях обірвався. Єдина ниточка, яка вас поєднувала, обірвалась. І Ти - вже не Ти. Й немає Тебе у кожному із значень. Ти був світом і світ - Тобою. Немає жодного.

Кожного року Колесо робить повний оберт. У найнижчій його точці Панею світу є Темрява і Смерть. Це час від Самайну, періоду безчасся, до моменту народження нового Сонця, Йолю, піку Зими. У давнину саме нове сонце давало надію пережити довгу зиму, яка ще була попереду. Адже хоча дні почнуть довшати, найлютіші морози, заметілі і брак їжі все ще чекають нас попереду.

Ioho - про те, як, щоб вижити, потрібно запасатись, про те, що потрібно жертвувати тим, що віджило своє, щоб могти рухатись далі. Ioho - про цінність втрати, очищення і прощання, про силу сприйняття і спокій. Ioho - про те, як у пустоті знайти себе і свій внутрішній поштовх до руху.

Прекрасний сайт livinglibraryblog.com також подає низку трактувань символу Ioho різними дослідниками. Так, Н. Пенник у праці "Магічні алфавіти" називає тис "деревом вічного життя", та й Е. Р. Лорі пов'язує його із довголіттям, реінкарнацією, предками, але також - історією й традицією. Ліз і Коллін Мюррей стверджують, що Ioho представляє поважний вік, воскресіння, реінкарнацію, а Дж. Метьюз прямо називає тис найстарішим і наймудрішим з дерев. Дуже гарно з цим поєднується думка Кейтлін Метьюз про те, що Ioho асоціюється із розширенням горизонтів, глибокою пам'яттю і довголіттям. Дж. Гір вважає, що Ioho представляє уроки досвіду і незмінну складову нашого шляху. Роберт Грейвс називає тис деревом смерті.

Ці асоціації не є випадковими. Як усі вічнозелені дерева (а варто також додати, що це єдине вічнозелене дерево, яке не було завезене на Британські острови, а знаходилось там у своєму ареалі), тис асоціюється із вічним життям. Однак саме тис має відчутно двійну природу. В міфології та культурі тис часто представляє Дерево Життя або Світове Дерево, але також асоціаціюється із смертю, адже усі його частини отруйні. До того ж, він був присвячений богині Гекаті у Древній Греції, богині переходів і смерті, а також кельтській богині Кайлех, богині, що втілює саму старість, смерть і зиму. До речі, про людей похилого віку кажуть "вік тису", або "вік Кайлех". У давні часи навіть існували вірування, що саме тільки знаходження у тіні тиса може вбити, як і вино, подане у тисовій чаші. Більше того, тис чітко асоціюється із похованнями. Це дерево, яке спеціально висаджують на цвинтарях, адже вважається, що тис охороняє перехід до світу мертвих. Однак, ще за довго до наших часів тис висаджували на могилах вождів племені, так щоб їх дух і мудрість, перебуваючи у дереві, були доступні їхнім нащадкам. Гілочки тису кидали до могил чи поховань, саме ж дерево також висаджували на енергетично сильних місцях, наприклад, біля святилищ чи "святих" джерел. А стара бретонська легенда оповідає, що корені тису проростають до відкритих ротів усіх трупів. І попри те, що загалом тис пов'язували із смертю, явищем, що сприймається негативно у наш час, та, можливо, ті корені покликані були дати нове життя мертвим? Та й тис на похованнях вождів покликаний був забезпечити зв'язок із "Тим" світом, дати можливість потойбічним мешканцям спілкуватись із нами. 

Окрім того, завдяки завжди зеленому кольору, тис був чудовою позначкою для меж чи особливих місць. Наприклад, існує легенда про Оуайна Червонорукого, останнього в роді Ллівеліна Великого претендента на титул короля Гвінеду і принца Уельсу, який загинув, так і не ставши королем. Оуайна називають сплячим воїном-королем. Вважається, що він повинен проснутись і повернути своє правління, а спочиває він під пагорбом із одиноким тисом. Щоб ніхто не міг потурбувати сон короля, тис зникає, коли хтось наближається до нього, а якщо віддалятись, то знову з'являється. Ще один герой, а точніше - шотландський віщун Томас Раймер, так само спочиває і чекає свого часу, але вже не під одиноким деревом, а серед цілого тисового гаю.

Yew, Wisdom of Trees Oracle Cards, Meraylah Allwood

Тис також пов'язують із Сідами. У книзі "The Fairy Faith in Celtic Countries" (1911 р.) читаємо: "Ірландські друїди виготовляли їх палички для гадання з деревини тису, і, як давні жерці Єгипту, Греції і Риму, повелівали духами, феями, демонами, елементалями і привидами, які й допомагали здійснювати пророцтва." У легенді про короля Еохайда його друїди за допомогою тисових паличок шукали викрадену королем Сідів Мідіром королівну Етайн. Ворожіння відбувалось шляхом викидання 3 або 4 (у різних версіях) паличок із написаними на них літерами Огаму, що допомогло вибрати правильний сід. Пошуки супроводжувались розкопуванням багатьох сусідніх сідів, що зовсім не викликало захвату у його мешканців. 

Унікальність тису - це спосіб його "життя". Саме дерево пережило наступ льодовиків і виробило здатність жити довго - зараз існують представники, вік яких становить по 4-5 тисяч років. Точний вік таких дерев визначити доволі важко, адже тис, відмираючи в центрі, з кореня відрощує нові стовбури навколо старого і, таким чином, отримує пустоту в центрі, що робить неможливим вираховування віку дерева за стовбурними кільцями. Однак такі дерева-проходи (буквально) просто не можуть не асоціюватись із потойбічним світом, в тому числі - із народом Сідів, Ши. Взагалі вважається, що сама історія народу Ши - це історія тису. Адже все, що помирає, мусить врешті-решт відродитись.

З іншого боку, варто пам'ятати про те, що ставлення до смерті у давнину і зараз доволі відрізняються. Дослідники-традиціоналісти вважають, що культура нью-ейдж упростила візію смерті шляхом трактування її не як кінцевої точки, а як лише одну із зупинок у вічному циклі перероджень. Варто додати, що хоча кельти й дотримувались схожої до реінкарнації точки зору (загальновідомим є факт, коли ніхто не переймався тим, що померлий заборгував комусь щось, адже він обов'язково матиме шанс повернути це у наступному житті), але немає точного пояснення того, що саме малось на увазі під "наступним життям". Попри це популярним є трактування Ioho саме як короткої зупинки до моменту переродження. Як сам момент смерті трактують, натомість, осику, Eadha.

Та тис - це також міф про трагічних закоханих, це й момент втрати, й неймовірно сильне бажання бути разом. Мабуть, найвідомішим прикладом такої любовної історії є історія Трістана та Ізольди. Але схожих історій є таклж безліч в ірландській культурі. Ми вже знаємо про історію Еохайда і Етайн. Але є також історія Енгуса, який був змушений перетворитись у лебедя, щоб бути ближче до своєї зачаклованої коханої; історія Кухуліна і його коханої діви-Ши Фанд, з якою, до речі, вони вперше зустрілись саме під тисовим деревом; історія звичайного сільського парубка, на дім якого напали, його вбили, а його дружину-красуню намагались забрати із собою, але та стрибнула зі скелі. За однією із версій подальших подій, їх поховали поруч у братській могилі, за іншою - у різних, але з тих могил виросли тиси, які згодом переплелись верхівками.

Ioho вважають знаком, що вказує нам на потребу відпочинку, потребу такого необхідного занурення аж "до дна", коли немає нікого навколо, де згодом із нами говорить наше внутрішнє єство і провідники - предки це будуть, потусторонні духи чи боги. Ioho нагадує нам, що, окрім нашого власного світу, є щось більше, є інші істоти, готові співпрацювати і давати настанови, що ми самі можемо бути цілим світом. Пам'ятаючи про це й про те, що усіх нас чекає в кінці нашого шляху, ми можемо жити більш усвідомлено й цілісно. У формі абстракції смерть постає перед нами як момент трансформації, коли ми можемо позбутись від лишнього, а чи відпустити його, попрощатись, віддати належне - і рухатись далі. У читанні Ioho вказує також на те, що ви тримаєтесь за щось (подію, людину, річ, згадку) занадто довго і прийшов час відпустити це. Ioho нагадує нам про те, що зміни - не наш ворог, а союзник, і що без змін ніколи не буде руху уперед.

Значення Ioho в гаданні від А. Кісєльової:
Остання карта Огаму. Результативна, показник процесу, що завершився. Період, коли можлива відмова від всього, що гальмувало рух, від усього, що заважало йти. Але в цій карті немає болю, все, що тут відбувається, здійснилось не під впливом емоцій, а внаслідок зрілих роздумів. Це дуже мудра карта, вона знає, що "все минає, і це мине" і завтрашній день буде чудовим і радісним. А зараз, у це миттєве зараз, треба встигнути зрозуміти і пробачити, побачити і відчути. Період, коли можна приділити час спогадам, хорошим і поганим, для того, щоб потім відкласти їх надовго. Енергетика карти цілком унікальна, вона здатна впливати на розклад у найбільш непередбачуваний спосіб, надаючи йому цілком іншого звучання.

Використання у магії:
* У зимове сонцестояння тис - одне з 9-ти необхідних видів деревини для розпалювання святкового вогнища.
* Тис - це також одне із 5-ти чарівних дерев Ірландії, а отже - допоможе у спілкуванні із фейрі.
* У ніч Самайну спаліть трохи кори тису для того, щоб викликати духа предка.
* Шматок деревини тису буде оберегом від страху перед смертю (нагадую, що деревина тису отруйна!!!) і новими починаннями.

Ісіда. Оракул богинь Талії Тук

Богиня Ісіда - велика богиня Древнього Єгипту, могутня чаклунка і заступниця, яка представляє силу, що за її допомогою правили фараони. В ієрогліфах Її ім'я включає в себе символ трону, і цей атрибут часто зображували на головному уборі Ісіди. Вона - донька бога землі Геба і богині неба Нут, сестра Осіріса, Сета і Нефтиди.

Ісіда була дружиною свого брата Осіріса, бога зерна. Їх брат Сет, рудоволосий бог хаосу і пустелі, ревнував їх і, щоб позбутись Осіріса, кинув його у труну, яку спустив у Ніл. Дізнавшись про це, Ісіда почала шукати чоловіка і врешті знайшла у Фінікії. Коли Осіріс повернувся в Єгипет, Сет знову напав на нього і розрізав його тіло на 13 шматків.

Цього разу Ісіда повинна була віднайти усі частини тіла свого чоловіка, а допомагав їй у цьому бог мертвих Анубіс. За допомогою своєї сестри Нефтиди (яку часто вважають другою іпостассю самої Ісіди) богиня воскресили Осіріса і дала початок традиції муміфікації. Смерть і воскресіння Осіріса святкувалось по всьому Єгипту за допомогою ритуалів скорботи і радості. Схожі сюжети ви знайдете в міфі Іштар і її коханого Таммуза, а також Афродіти й Адоніса. Однак єгипетська легенда вирізняється споміж них тим, що Осіріс залишився у підземному світі у якості царя; через ритуал муміфікації він гарантував померлим вічне життя.

Ісіду інколи плутають або змішують з образом Хатхор, богині з коров'ячими рогами і систрумом як розпізнавальним символом.

У пізніші періоди культ Ісіди поширився з Єгипту у Грецію і Рим, храм Ісіди зберігся навіть в Помпеях. У Єгипті Ісіда вшановувалась до VІ ст.. н.е., а статуї Ісіди, яка годує груддю немовля Гора, стали іконографічною основою для статуй Діви Марії із немовлям Ісусом на руках.

Титули Ісіди: Божественна Мати, Господиня Заходу, Королева Землі, Господиня Піраміди, Леді Правди (з Нефтидою), Досконалість Трону, Подательниця Життя, Господиня Гробниці Осіріса

В читанні карта Ісіди вказує на готовність і здатність змінити негативну ситуацію за допомогою рішучості і майстерності.
Послання Ісіди: "Я відновлюю порядок з Хаосу".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/isis.php
Переклад мій, Драгомира

Вівіан. Оракул богинь Талії Тук

Вівіан - це одне з багатьох імен Леді Озера із артуріанського циклу легенд. Велика кількість її імен змусила науковців думати, що визначення "Леді Озера" було титулом, який присвоювався різним жінкам, можливо, жрицям. Згідно інших припущень, вони могли представляти собою згадку про кельтську богиню озер або фейрі, як, наприклад, Гурагев Аннун або озерні діви Уельсу. Дехто бачить в її імені Nimue зв'язок із священними гаями, німідіями, що пов'язують її із Діаною.

Як і фея Моргана, Леді Озера (під іменем Nimue) була ученицею великого мага Мерліна, який навчив її всього, що знав сам. Коли вона дізналась від нього все, що могла, вона використала свої знання, щоб ув'язнити його. Різні версії цієї історії подають різні причини й описи такого ув'язнення: дехто каже, що вона заточила його у чарівному замку в повітрі, так, що тільки вона могла любити його; або що вона сховала його під каменем чи у могилі, заливши його повільно вмирати; або що Мерлін був ув'язнений у дереві глоду, і перебуває у вічному сні. Версія із замком описує в'язницю Мерліна як скляну вежу, збудовану високо у повітрі у вигляді спіралі. Це наштовхує на зв'язок із замком Аріанрод, який обертається у небі і представляє собою спіральний рух зірок, і зв'язує Її царство із Долею і країною смерть, тобто Потойбіччям.

Причини її поведінки щодо Мерліна також різноманітні. То вона ув'язнює його з любові, аби він був у безпеці, а то - з помсти, і в більшості легенд її наділяють неоднозначним характером: хоча вона позбавляє Артура мудрого радника, вона допомагає королю, даючи йому чарівний меч Екскалібур й допомагаючи в магічний спосіб. Вона також вважається однією із королев Авалону, яка привезла Артура в Авалон після того, як він був смертельно поранений. Ймовірно, такі вчинки відображають двоїсту природу самої води: необхідна для життя, вона володіє великою красою, але також містить у собі велику небезпеку, так само багато водяних істот мають цю двоїсту природу, як, наприклад, русалки й ундіни.

Існує історія про те, як Вівіан любляче опікувалась осиротілим хлопчиком Ланселотом, привівши його до свого чарівного підводного дому. Коли він досяг зрілості, Вівіан представила його королю Артурові, який посвятив Ланселота у лицарі на її прохання. Вона також є цілителькою: саме вона вилікувала Ланселота від божевілля.

В читанні карта Вівіан вказує на зцілення і магію, і говорить про можливість доступу до глибинної інтуїції. Зараз можливе емоційне зцілення, якщо ви готові досліджувати глибини і вирівнювати свій стан із навколишнім потоком.

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/vivian.php
Переклад мій, Драгомира

Казка Лаверни. Талія Тук

Перш за все, я - богиня темряви. Темрява і повільне пліснявіння Землі: поховані життя, незнайдені камені, приховані багатства. Я - рука, що вириває, піднятий гаманець і втрачені монети; і я - жінка у тіні, що спостерігає, завжди спостерігає. Я тут, навіть на добре освітленій вулиці, бо світло завжди робить темряву глибшою. Я бачу викинуті скарби, нерозділені багатства, цінні речі, відкладені в сторону, на зберігання, але забуті. Я невпинна крадійка Часу, яка забирає останній подих тіла, відчиняє зімкнені сухожилля і підбирає навіть вічні кості. Я та, хто  відбирає останню монету з твоєї кишені, ту, що ти повинна була віддати Харону для безпечної переправи - тобі це не потрібно, повір.

Боїшся ти мене чи ні, ось моя порада. Живи своїм життям, яке не може бути вкраденим. Проживи життя як намисто з коштовностей, яскравих, красивих, цінних, бо в разі твоєї смерті, це єдине, що не зможуть в тебе відібрати. Тож, якщо життя зрадить тебе (а це станеться), це намисто приноситиме тобі радість.

Жодна з могил не визначена; усі кладовища повні і пусті. Я - танцюючий скелет на бенкеті, я - голос, що пошепки промовляв на вухо генерала-тріумфатора: Пам'ятай мене. Пам'ятай смерть, і ти можеш зрозуміти, як жити.

Лаверна. Оракул богинь Талії Тук

Лаверна - римська богиня злодіїв, яка чує їх молитви. Про її популярність свідчить той факт, що на пагорбі Авентін в Древньому Римі існували ворота, присвячені їй, а поруч також знаходився вівтар Лаверни. Їй також був присвячений священний гай на вулиці Салерія, стародавньому шляху, що перетинав Італію впоперек, від Риму, за рікою Тібр, перетинав Апенніни і вів до Адріатичного моря.

Вірогідно, що первісно богиня підземного світу у етрусків, Лаверна стала покровителькою злодії тому, що вони працюють в темряві. Кажуть, що її ім'я походить від латинського latere ("ховатися"), levare ("полегшити, зменшити") або levator ("злодій").

Пізніше із Лаверною стали асоціювати Фуріну, дуже древню етруську богиню злодії, яка правила Землею і темрявою. Їй було присвячено щорічне свято під назвою Фуріналії, вона мала власну жрицю і свій священний гай чи святилище на пагорбі Янікул, на західному березі Тібру, навпроти пагорбу Авентін. Інколи через схожість імен її плутають із фуріями (римська назва грецьких ериній). Від того ж кореня, що міститься у імені Фуріна (що значить "злодій"), походить слово "крадькома".

В читанні карта Лаверни вказує на шахраювання і нечесність. Хтось отримує те, що йому не належить. Ви жертва чи злодій?
Послання Лаверни: "Забрати те, що належить тобі - не крадіжка".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/laverna.php
Переклад мій, Драгомира

Сіф. Оракул богинь Талії Тук

Сіф - скандинавська богиня зерна, пророчиця і золотоволоса красуня-дружина Тора. Тор, бог грому, завдяки не надто яскравому розуму, був ідеальним супутником для Локі. Сіф походить із раси богів, Асів. Вона - лебедина діва, як і валькірії, і може приймати цю постать.

Від її першого шлюбу із гігантом Орванділом народився бог зими і лижного спорту Улль ("Прекрасний). Від свого другого чоловіка, Тора, Сіф народила доньку Труд ("Міць"), богиню штормів і хмар й одну із валькірій, і двох синів: Магні ("Міць") і Моді ("Гнів" або "Хоробрий"), яким судилось вижити після Рагнарьоку і успадкувати Мйольнір від Тора (однак дехто каже, що матір'ю братів була велетка Ярнсакса, "Залізний Меч").

Сіф відома своїм довгим золотим волоссям. Одного разу вночі Локі, який просто не міг існувати, не вчиняючи хаосу і не пустуючи, пробрався в кімнату Сіф і відрізав її прекрасне волосся. Заплакана і нажахана Сіф прийшла до свого чоловіка, який в люті почав ламати кістки Локі, одну за одною, поки той не поклявся вирішити ситуацію.

Тож Локі попрямував до гномів і вмовив їх виготовити не лише нове золоте волосся для Сіф, а й чарівний корабель і спис. Але проти долі не підеш, і Локі побився об заклад із гномами Брок і Сінді, що ті не зможуть виготовити ще прекрасніших речей. Локі настільки був впевнений у власній перемозі, що побився об заклад на свою голову. Недооцінивши вміння гномів (або їх ненависть до нього), він несподівано зрозумів, що Брок і Сінді почали перемагати! У розпачі Локі перетворився у ґедзя, який літав над гномами і кусав їх, поки ті працювали. Попри це, їм вдалось виготовити декілька скарбів, одним із яких й був Мйольнір, молот Тора.

В якості суддів були прикликані боги, які й визнали гномів переможцями. Локі швидко зник. Коли його вислідили і повернули гномам, Локі погодився, що ті виграли його голову, але не шию. Розчаровані цією "логікою", гноми задовольнились тим, що зшили Локі губи.

Нове волосся віддали Сіф, і воно магічним чином саме приросло до голови. Вважається, що золоті коси Сіф символізують пшеницю перед жнивами.

В читанні карта Сіф вказує на те, що ситуація, до якої призвели не твої дії, матиме свої злети і падіння, але в кінцевому результаті все буде ще краще, ніж було. Передбачення, безсумнівно, дозволить тобі зрозуміти причини ситуації. Велика краса і зцілення прийдуть до тебе в кінці цього періоду.
Послання Сіф: "Я - матір Зими".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/sif.php
Переклад мій, Драгомира

Чан-E. Оракул богинь Талії Тук

Чан-Е - китайська богиня Місяця, наймолодша сестра Духа Води. Її чоловік, Шен-І, "Відмінний Стрілець", отримав від богів пігулку безсмертя. Одного разу Чан-Е знайшла її під подушкою чоловіка і, спокушена смачним запахом, з'їла її. Раптом з'ясувалось, що вона може літати. Лише після повернення додому Шен-І, зрозумівши, що трапилось, Чан-Е втекла з дому високо в небо, так високо, поки не досягнула Місяця - яскравої білої кулі, дуже холодної, без жодного життя, але з лісом дерев кориці. Тут Чан-Е створила свій новий дім.

Невдовзі чоловік Чан-Е вирішив, що її долею було стати богинею місяця, а він був богом Сонця. Він також отримав безсмертя і прекрасний дім на Сонці. Коли він прийшов провідати Чан-Е на Місяці, вона спершу налякалась, але Шен-І пояснив, що більше не злиться на неї, і вони помирились. Шен-І побудував для Чан-І палац з дерева кориці і дорогоцінних каменів, а також, як розповідають, присвятив їй 15-ий день кожного місяця, коли Місяць у повні.

Дехто ж вірить, що Чан-Е була перетворена у триногу жабу, щоб кожна із ніг представляла одну із декад місяця.

Однак куди частіше Чан-Е зображують у супроводі зайця, і місячного зайця досі можна побачити на поверхні повного Місяця. Чан-Е - це джерело інь, жіночого принципу, тоді як її чоловік символізує ян, чоловіче начало.

В читанні карта Чан-Е може вказувати на нерозуміння і страх, які можна усунути або пом'якшити за допомогою гарного спілкування.
Послання Чан-Е: "Я - політ зайця".

Момой. Оракул богинь Талії Тук

Момой, Бабуся Момой - в племені чумаші богиня квітки дурману, її лікарського і ритуального використання, а також - страж таємниць. Плем'я чумаші проживало в прибережних районах Каліфорнії і було відоме своїм плетінням кошиків. Однак, вони не мали кераміки, а форма чаші, запозичена з петрогліфів, символізувала для них священне бачення. Чумаші були рибалками і борошно виготовляли із перемелених жолудів, які ставали їстівними лише після інтенсивної обробки.

Момой пов'язана із дурманом, а саме Datura meteliodes. Родина пасльонових відома своїми наркотичними і лікарськими властивостями, і включає в себе  дурман звичайний, колючу яблуня, або дивдерево.

Момой допомагає підібрати правильну пропорцію і дбайливе використання таких потужних ліків. Кажуть, що, якщо пити чай із кореня дурману, можна отримати дар бачення і мудрості. Але Момой не дозволить своїм внукам випити таке зілля, якщо вони не знають правильного дозування.

На карті Момой зображена у намисті в стилі племені навахо, так званому "кабачковому цвіті". Насправді ці квітки є стилізованим квітом дурману, який богиня також носить у волоссі.

В читанні карта Момой апелює до здорового глузду в підході до розгляду актуальної ситуації. Вчитися в інших, що мають досвід, вона радить спостерігати і спокійно чекати.Окрім того, проблема лікування і побічних ефектів може впливати на ситуацію або відігравати більшу, ніж вам здається, роль. Можливо, прийшов час переглянути свою роль або змінити думку.
Послання Момой: "Не зловживай моїми дарами".

Джерело: http://www.thaliatook.com/AMGG/momoy.php
Переклад мій, Драгомира

Казка Сівілли. Талія Тук

Я прийшла до Царя того дня старою-старою жінкою із сплутаним волоссям, зодягненою у лахміття. Однак темне світло в моїх очах було жорстоким, і його охоронці - ветерани бою, побачивши це, відійшли убік. Так я прийшла до Царя, молодого Тарквінія Гордого.

Він оглянув мене згори-до низу у його звичному вбранні, у позолоченій короні, у туніці із синьої вовни, але вони не були звичними для палацу, радше для його дерев'яного будинку на пагорбі; Царем він звав себе, адже правив великою землею і великим народом. Насправді ми були фермерами, що розводили овець, мешкали на декількох пагорбах над річковим берегом та об'єднались, щоб дати відсіч грабіжникам. Однак, дозвольте молодому цареві його гордість. Тож він подивився на мене, і в його погляді я побачила відразу змішану із здивуванням щодо некомпетентності його охоронців. Але я знала, що він не покарає їх, адже в його чашці ще залишалось вино. Тож він відставив його і дивився на мене, хоч очевидним було, що це не приносило йому жодного задоволення.

Але хіба молодий і гордий чоловік може серйозно сприймати стару жінку? Але дещо - трохи гумору і толерантності, викликані вином, - дозволили йому прийняти мене. Та чи не було у тому гуморі трохи поблажливості? Можливо, лише припущення, крихітне зерно мудрості.

І я сказала: "Царю, чи будеш ти мудрим?"

Він пирхнув і нічого не відповів. Можливо, я не була варта його часу.

І я вийняла сувої, всього дев'ять, мудрість, що приходила тричі по три. У них - мудрість цивілізації, богів і людини; знаки, що можна прочитати із польотів птахів, відповідні підношення  і святі дні богів, ритуали, щоб засновувати міста і храми, що процвітатимуть, щоб запобігати злу і лікувати виразку, усе тут. Але цьому передували більш цінні знання богині і жінки, і святості Землі, уроки вмирання і життя, співчуття і доброти, і балансу і справжньої сили. Мудрість і Землі, і цивілізації, все, що може знадобитись цареві, все, чого може потребувати великий народ. Мудрість за свою ціну, у дев'яти тонких сувоях. Я простягнула їх йому. Я повторила:

"Чи будеш ти мудрим, Царю?"

"Що ти хочеш за них", - сказав він, знуджений, втрачаючи зацікавлення.

Я назвала мою ціну. Ціну, так високу для нього, дрібного царя дрібного народу, якому знадобиться багато часу, щоб зібрати таку суму. Але він міг би. Я знала це. Він не зробив цього, молодий і гордий цар, що потребував мудрості. Він мало не вигнав мене, але я спіймала його погляд і він дещо охолов.

"Ти впевнений", - сказала я, а потім спокійно, безповоротно, поклала три із них у вогонь. Сухий, старий пергамент запалав одразу.

Його погляд скам'янів, наслідки сп'яніння зникли.

Я підняла сувої, тепер шість. І запитала: " Царю, чи будеш ти мудрим?".

Я знову назвала свою ціну, але тепер сувоїв було менше.

Цього разу він не кричав. Його очі зустріли мої, і тепер його погляд був холодним і гордим, і дещо наляканим.

І я поклала до вогню іще три сувої, обережно, як тіло кладуть до могили.На жаль. Я побачила, як страх росте в його очах, хоча він був молодим і гордим чоловіком. І мудрість нарешті проросла крізь цей страх, страх того, що може бути втрачено, що молоді й зухвалі люди визнають лише тоді, коли майже нічого вже не залишилось.

Я підняла останні три сувої.

"Що тепер, Царю?"

І він, не вагаючись, заплатив мою ціну.

Але, як це часто буває з царями, занадто пізно. І так велике царство, республіка, імперія, що буде правити світом, була заснована лише на клаптиках мудрості. А якою величною вона могла б бути.