Дух вогню у світі шамана. Про фільм

"Дух огня в мире Шамана. Фильм-обряд" - така оригінальна назва фільму і обряд тут - щонайвідповідніше слово. Тут багато варгану, горлового співу і "начитувань"; багато образів природи і мудрості. І насправді, слухаючи усіх показаних у фільмі людей, розумієш, що мудрість - це любов, а любов - це мудрість.

Не хочу писати багато, бо це просто треба бачити і слухати, однак мої декілька аргументів, які я б наводила, якби радила комусь подивитись цей фільм:

- він про стихії і взаємодію з духами;

- він про постать Шамана як таку і дещо про шлях розвитку;

- він про Бачення, про таке бачення, що відмінне від щоденного сприйняття, і що "відкриває" очі;

- це справді медитація, що заколисує і відкриває багато нового.

Думаю, це один з фільмів, які можна переглядати безліч разів, і кожного разу він відкриватиме свої нові грані.

Деякі з думок із фільму:

"Природа створила нас так, що кожна людина приносить у світ щось хороше, виконуючи своє призначення".

У бурятів первісно були шаманки, а не шамани, і вважається, що спілкування з духами - жіноча прерогатива :)

У людини 3 душі - першу ми отримуємо від нашого роду, вона виявляється у ДНК; другу нам дарують Небеса і це наша доля; третю ми створюємо самі.

Ми повинні поважати один одного, адже кожна людина носить у собі святість.

Кожен - шаман.

 

І ще мені деякі з речей навіяли:

Інколи не ти полюєш на Силу, а Сила полює на тебе. Чаїться й чекає, поки ти будеш готовий прийняти її.

Дух дивиться на людину і дивується: мала, слабка, беззахисна. А лише вона вміє творити. Людина працює/творить за допомогою фізичного тіла, але це лише фізичний вияв її творчості. Кожен твір має свою душу і частку душі свого творця. І Дух відгукується на цю творчість; а пісні й музика линуть із вітром, з останнім листям і птахами, і таким чином пісня поєднує світи.

Миру і тепла!