Перш за все, я - богиня темряви. Темрява і повільне пліснявіння Землі: поховані життя, незнайдені камені, приховані багатства. Я - рука, що вириває, піднятий гаманець і втрачені монети; і я - жінка у тіні, що спостерігає, завжди спостерігає. Я тут, навіть на добре освітленій вулиці, бо світло завжди робить темряву глибшою. Я бачу викинуті скарби, нерозділені багатства, цінні речі, відкладені в сторону, на зберігання, але забуті. Я невпинна крадійка Часу, яка забирає останній подих тіла, відчиняє зімкнені сухожилля і підбирає навіть вічні кості. Я та, хто відбирає останню монету з твоєї кишені, ту, що ти повинна була віддати Харону для безпечної переправи - тобі це не потрібно, повір.
Боїшся ти мене чи ні, ось моя порада. Живи своїм життям, яке не може бути вкраденим. Проживи життя як намисто з коштовностей, яскравих, красивих, цінних, бо в разі твоєї смерті, це єдине, що не зможуть в тебе відібрати. Тож, якщо життя зрадить тебе (а це станеться), це намисто приноситиме тобі радість.
Жодна з могил не визначена; усі кладовища повні і пусті. Я - танцюючий скелет на бенкеті, я - голос, що пошепки промовляв на вухо генерала-тріумфатора: Пам'ятай мене. Пам'ятай смерть, і ти можеш зрозуміти, як жити.
Немає коментарів:
Дописати коментар